Обвинувачений
Обвинувачений
Обвинуваченим є особа, щодо якої в установленому Кримінально-процесуальним кодексом України порядку винесена постанова про притягнення як обвинуваченого. Після віддання до суду обвинувачений називається підсудним.
У вузькому розумінні слова обвинувачений є лише на попередньому слідстві, де він з’являється вперше. Але це поняття вживається і в більш широкому розумінні: щодо підсудного, засудженого і виправданого. Обвинувачений вступає у кримінальний процес на цій стадії, переходячи із якості підозрюваного і проходить всі перетворення:
у підсудного, коли його передають до суду,
підсудний — на стадії судового розгляду і засуджений (якщо вину доведено) або виправданий (якщо доведено невиновність),
підсудний — на стадії касаційного провадження, і засуджений (якщо вину доведено) або виправданий (якщо доведено невиновність або вирок скасовано),
і засуджений — після того, як судовий вирок набрав законної сили і підлягає виконанню.
Підстави і порядок притягнення особи як обвинуваченого передбачено статтями 131, 132 КПКУ. Притягнення особи як обвинуваченого займає особливе місце в структурі кримінально-процесуальної діяльності. З моменту винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченого, до неї можуть бути застосовані передбачені законом заходи процесуального примусу, зокрема запобіжний захід ( ст. ст. 148 – 165, 436), а також оголошений її розшук (ст. ст. 138, 139). Даний акт підводить підсумок проведеній до цього моменту органами розслідування роботи по виявленню, збиранню, фіксації і систематизації доказів, а також визначення основних напрямків подальшої кримінально-процесуальної діяльності по розслідуванню злочину. Однак слід мати на увазі, що віддання особи до суду як обвинуваченого не означає визнання цієї особи винною.
Притягнення особи як обвинуваченого — є одним із найважливіших процесуальних рішень, оскільки з даного моменту в кримінальному судочинстві з’являється новий учасник — обвинувачений. Це надто відповідальне процесуальне рішення, яке приймає слідчий по справі, яка знаходиться у його провадженні, на основі доказів, зібраних проведенням відповідних початкових слідчих дій, саме тому слідчий не має права давати доручення про притягнення як обвинуваченого, пред’явлення обвинувачення ні органам дізнання, ні іншим слідчим. Слідчий повинен провести цю процесуальну дію виключно особисто. Він наділяється обов’язками і правами щодо цієї особи: слідчий зобов’язаний забезпечити обвинуваченому можливість захищатись від пред’явленого обвинувачення і забезпечити охорону його особистих і немайнових прав(ст. 21 КПКУ). З моменту прийняття даного акту конкретна особа ставиться у становище одного з основних учасників кримінального процесу –— обвинуваченого, формулюється конкретне обвинувачення особи у вчиненні злочину, яке значною мірою визначає й подальше провадження у даній кримінальній справі, пов’язане з перевіркою обгрунтованості обвинувачення, його зміною і доповненням. Підставою для притягнення особи як обвинуваченого є достатність доказів, які вказують на вчинення нею злочину. Відкладення цього процесуального акту до моменту з’ясування всіх моментів справи веде до обмеження прав обвинуваченого на стадії попереднього слідства поверхової перевірки показань, що негативно позначається на якості слідства.
Як правило після притягнення особи як обвинуваченого розслідування справи не припиняється. Після пред’явлення обвинувачення слідчий перевіряє свої висновки з врахуванням показань обвинуваченого і продовжує збирати нові докази.
Тобто, у обвинуваченого є шанс вийти з процесу на цій стадії. Обвинувачення при цьому може бути спростоване або навпаки,— підтверджене. Останній висновок слідчого в справі формулюється в обвинувачувальному висновку або в постанові про закриття справи.
Віддання обвинуваченого до суду є самостійною стадією кримінального процесу, у якій суддя одноособово чи суд у розпочатому засіданні перевірить надані органами попереднього слідства матеріалами кримінальної справи. Обвинувачений стає підсудним.
Процесуальні права і обов`язки обвинуваченого (підсудного).
Серед тих осіб, які мають і відстоюють свій інтерес у кримінальній справі, обвинувачений, як і потерпілий, є центральною фігурою. Для захисту від обвинувачення та реалізації інших законних інтересів закон наділяє обвинуваченого процесуальними правами і передбачає гарантії їх здіснення.
Основні процесуальні права обвинуваченого:
знати, в чому його обвинувачують;
давати показання з пред`явленого йому обвинувачення або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;
мати захисника і побачення з ним до першого допиту;
подавати докази;
заявляти клопотання;
ознайомлюватися після закінчення попереднього слідства або дізнання з усіма матеріалами справи;
брати участь у судовому розгляді в суді першої інстанції;
заявляти відводи;
подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду;
підсудний має право на останнє слово.
У відповідності до ст. 53 КПК України суд, слідчий, прокурор, особа яка проводить дізнання, зобов’язана пояснити обвинуваченому та всім іншим особам, які беруть участь в справі, їх права та забезпечити можливість здійснення цих прав.
Обвинувачений не тільки має процесуальні права, а й несе процесуальні обов`язки. Він, зокрема, зобов`язаний з`являтися за викликом слідчих органів, прокурора і суду, не ухилятися від слідства й суду та виконання вироку, не перешкоджати встановленню істини в кримінальній справі, додержуватися порядку в судовому засіданні і підкорятися розпорядженням судді (головуючого). В разі невиконання обвинуваченим своїх обов`язків до нього можуть бути застосовані засоби процесуального примусу: привід, запобіжний захід, попередження і вивід із залу судового засідання тимчасово або на весь час розгляду справи. А якщо таке невиконання має ознаки злочину (наприклад, примушування чи підкуп свідка до відмови від дачі показань або висновку), то воно тягне кримінальну відповідальність (ст.180 КК).
“Для притягнення особи як обвинуваченого необхідною є наявність системи доказів, що вказують на наявність конкретного складу злочину у його діях1” Тертышник. Уголовный процесс. Х. 1999. Ст. 373..
Акт притягнення особи як обвинуваченого має наступні процесуально правові значення:
Це один із засобів забезпечення завдань кримінального процесу, зокрема, щоб кожний хто вчинив злочин, був покараний;
Притягнення особи, як обвинуваченого