є підсумковим моментом спочатку проведених слідчих дій, спрямованих на встановлення обставин скоєного злочину та правової оцінки зібраних доказів про винність у ньому цієї підозрюваної особи;
Притягнення особи як обвинуваченого характеризує новий етап кримінально-процесуальної діяльності, який полягає в перевірці згідно ст.64 КПКУ повноти і достовірності встановлення обставин конкретного злочину і подальшому їх накопиченні шляхом проведення слідчих дій, виявлення фактичних даних, необхідних для завершення;
обвинувачення, вперше узагальнено сформульоване в Постанові після її оголошення, визначає особливості правового становища обвинуваченого як суб’єкта кримінально-процесуальної діяльності у відносинах з іншими учасниками процесуальних дій;
з моменту винесення Постанови про притягнення особи як обвинуваченого слідчий вправі застосовувати до обвинуваченого заходи процесуального примусу: запобіжні заходи (ст. 19 КПКУ), привід (ст. 136 КПКУ), відсторонення від посади (ст.147 КПКУ), забезпечення можливої конфіскації майна (ст. 126 КПКУ);
акт притягнення особи як обвинуваченого зобов’язує слідчого до реалізації функції обвинувачення, в процесуальних формах визначених законом. З моменту винесення Постанови про притягнення особи як обвинуваченого між слідчим та обвинуваченим виникають певні кримінально-процесуальні відносини. Слідчий після оголошення Постанови про притягнення особи як обвинуваченого повинен пояснити обвинуваченому його права (ст.143 КПКУ), створити умови для дачі показань відносно пред’явленого обвинувачення і в установленому порядку зафіксувати їх (ст. 143, 145 КПКУ), а також забезпечити реалізацію його права захищатися передбаченими законом засобами від пред’явленого обвинувачення, вжити заходів щодо охорони його особистих і майнових прав (ст. 21 КПКУ);
Постанова про притягнення особи як обвинуваченого відноситься до розряду процесуальних рішень по суті справи, від яких залежить у якому напрямі вона розвиватиметься далі, оскільки при послідовному проходженні процесуальних стадій, розгляд справи відбувається в межах обвинувачення викладеного у Постанові (за умови правильності фактичної та юридичної сторін обвинувачення). Обвинувачувальний висновок і вирок суду не можуть виходити за межі пред’явленого обвинувачення; зміна обвинувачення допускається лише якщо при цьому не погіршується становище обвинуваченого; судовий розгляд відбувається лише щодо обвинувачених і лише в межах пред’явленого обвинувачення. Більш того, без притягнення особи як обвинуваченого є неможливим віддання до суду і засудження;
притягнення особи як обвинуваченого є юридичним фактом, після настання якого розпочинається змагальність кримінального процесу: чітко визначаються сторони і права учасників процесу, функції захисту та обвинувачення отримують можливість активного виявлення.
Обвинувачений (підсудний) має право в будь - який момент провадження у справі відмовитися від захисника. Така відмова допускається тільки за ініціативою обвинуваченого (підсудного) і не може бути перешкодою для продовження участі у справі прокурора або громадського обвинувача, а також інших підозрюваних, обвинувачених або підсудних. При відмові від захисника особа, яка провадить дізнання або слідчий складає протокол, суд виносить ухвалу, а суддя постанову.
Згідно ст. 46 КПК України участь захисника у судовому розгляді обов’язкова також у справах, в яких бере участь державний або громадський обвинувач, а також у справах осіб, між інтересами яких є протиріччя, та якщо хоч одна з них має захисника.
Слідчий може звільнити обвинуваченого від оплати послуг захисника, якщо останній брав участь у справі за призначенням та в разі малозабезпеченості обвинуваченого.
Обвинувачений повинен виконувати вимоги слідчого, щодо проведення огляду, надання зразків для порівняльного дослідження, участі в огляді та відтворенні обстановки і обставин події; дотримуватися порядку в судовому засіданні.
* * *
Відповідно до ст.15 КПКУ правосуддя в кримінальних справах здійснюється тільки судом. Ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також відданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду і відповідно до закону (презумпція невиновності).
Стадія пред’явлення обвинувачення особі має дуже велике значення для здійснення правосуддя, оскільки з’являється новий учасник кримінального процесу — обвинувачений, задля покарання якого (у випадку судового доведення його вини) і розпочинається весь процес. Пред’явлення обвинувачення повинно бути виваженим та аргументованим кроком з боку слідчого, що здійснює розслідування по справі, оскільки цей акт спричиняє негативні наслідки для обвинуваченого, аж до позбавлення волі, в наслідок вжиття запобіжного заходу, і невинна особа не повинна “проходити” через такі речі.
Після пред’явлення обвинувачення машина правосуддя починає рухатись в одному чітко визначеному напрямку — пошуку фактів, що доводять вину обвинуваченого у вчинені злочину. На жаль, наша Феміда ще не працює чітко і відлагоджено, як передбачено нашим законодавством, через помилки в ньому самому, і тому машина правосуддя часто дає збої. Саме тому необхідним є щоб обвинувачено було справді винну особу, для того, щоб після судового розгляду справи не довелось розпочинати всю роботу з початку.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
Конституція України;
Кримінально— процесуальний Кодекс Української РСР;
Тертышник В. М.,– Уголовный процесс, Х., 1999;
Тертишник В. М.,– Кримінально – процесуальне право України, К., 1999;
Науково – практичний коментар до Кримінально — процесуального Кодекса України, К.,1995.