Тлумачення норм права (інакше: інтерпретація норм права) — це розумова інтелектуальна діяльність суб'єкта, пов'язана зі вста-новленням їх точного значення (змісту).

Тлумачення норм складається з двох елементів:

з'ясування | роз'яснення

- розкриття значення юридич-них норм «для себе» | - розкриття значення юридич-них норм «для інших»

Якщо з'ясування не виходить за рамки свідомості самого ін-терпретатора, то роз'яснення є викладом змісту державної волі і вираження її зовні.

Мета діяльності, пов'язаної з тлумаченням норм права:

- правильне і однакове розуміння;

- правильне і однакове застосування.

Офіційне тлумачення норм права є обов'язковим для тих актів, які з погляду компетентного органу мають потребу в додатково-му роз'ясненні в зв'язку з ускладненнями, що виникли, або не-правильною практикою їх застосування.

Необхідність тлумачення обумовлена такими причинами.

1. Неповним охопленням юридичними нормами фактичних умов життя (наприклад, відсутність статті стосовно такого різ-новиду хуліганства, як радіохуліганство, дає можливість у результаті тлумачення поширити на радіохуліганів дію ст. 206 КК України).

2. Невизначеним характером норми права, наявністю спеці-альних, насамперед оціночних, понять і визначень, у яких нелег-ко розібратися юридичне непідготовленій людині без спеціаль-ного тлумачення (наприклад, слід роз'яснити, що означають такі поняття, як «тяжкі наслідки», «малозначущі діяння» та ін.).

3. Нечіткістю, схематизмом, помилковістю нормативних по-ложень як результат у недогляду, недбалості правотворчих орга-нів (наприклад, у зв'язку з недостатнім переліченням усіх ознак вини їх можна встановити лише через тлумачення).

4. Необхідність тлумачення норм права іноді випливає із змі-сту самого нормативного акта, коли в ньому зустрічаються ви-раження «і т.д.», «тощо», «інші» тощо. Встановити їх дійсне зна-чення можна лише за допомогою тлумачення.

Тлумачення норм права не містить (і не повинно містити) самостійних норм права. Воно лише встановлює зміст і сферу дії акта, що тлумачиться, права і обов'язки суб'єктів права, вка-зує, як зміна умов, поява нових фактів впливають на застосу-вання норми права, та ін.

Тлумачення норм права, як правило, не має самостійного значення у відриві від акта, що тлумачиться, і цілком поділяє його долю: з його скасуванням (зміною) скасовується (зміню-ється) нормативне тлумачення.

Важливим конструктивним правилом особи, яка здійснює тлумачення, (інтерпретатора), є таке: чим недосконаліше закон, тим досконаліше, точніше, тонше має бути його роз'яснення. Тлумачення охоплює всі рівні (ступені) юридичного аналізу:

1) аналіз буквального тексту, тобто «літери закону»;

2) догматичний аналіз, тобто аналіз юридичних особливостей норм, 'їх техніко-юридичної своєрідності, конструювання їх логіч-ної структури на підставі правових розпоряджень (догма права);

3) соціально-історичний аналіз моральних, економічних та інших передумов закону, які дозволяють пізнати волю нормо-творчого органу («дух закону»).

Думка інтерпретатора йде від аналізу буквального, мовного тексту («літери закону») до аналізу «догми права», юридичних особливостей правових норм, а також до моральних, соціаль-них та іншим підстав, передумов правових розпоряджень («духу права»).

Способи (методи) тлумачення норм права

Способи (методи) тлумачення — це сукупність прийомів ана-лізу правових норм, розкриття їх змісту (значення) з метою прак-тичної реалізації.

Розрізняють такі способи (методи) тлумачення:

1) філологічне (граматичне, текстове, мовне) тлумачення — це з'ясування змісту норми права через граматичний аналіз її сло-весного формулювання з використанням законів філології; ґрунтується на даних граматики, лексики і припускає аналіз слів, пропозицій, словесних формулювань юридичних норм. Переду-сім установлюють значення кожного слова і виразу, вжитих у нормативному розпорядженні. Потім переходять до аналізу гра-матичної форми іменників і прикметників, способів дієслів, виду дієприкметників і т.д. Далі усвідомлюють граматичну структуру пропозицій. Окремі слова і вирази, розділові знаки недпустимо трактувати як зайві. В результаті граматичного тлумачення ви-являється буквальний зміст норми права, на підставі якого дале-ко не завжди можна зробити достовірний висновок;

2) системне тлумачення — це з'ясування значення норми че-рез встановлення її системних зв'язків з іншими нормами. Сут-ність його полягає в тому, що норма зіставляється з іншими нормами, встановлюються її місце і значення в даному норма-тивному акті, галузі права, всій правовій системі. Всі норми по-требують системного тлумачення, особливо норми відсилочні і бланкетні, які побудовані так, що можуть розглядатися лише у сукупності з нормами, до яких зроблено відсилання;

3) історико-політичне тлумачення (в тому числі історико-поріяняльне) — це з'ясування значення норм права на підставі ана-лізу конкретних історичних умов їх прийняття; з'ясування ці-лей і завдань, закладених законодавцем. Важливим є урахуван-ня соціально-економічних і політичних факторів, які обумовили ініціативу і раму появу акта, процесу його обговорення — пар-ламентського слухання першого, другого, постатейного тощо, зокрема доповіді і співдоповіді про проект прийнятого норма-тивно-правового акта. Істотне значення в історико-політично-му тлумаченні мають альтернативні проекти, їх порівняння, публікації в пресі під час обговорення законопроекту, дебати в парламенті, внесені поправки, підстави їх прийняття або від-хилення. Самі по собі історико-політичні дані не можуть бути джерелом розуміння закону і стати основою для прийняття юри-дичних рішень.

Всі способи юридичного тлумачення використовуються в сукупності, комплексі.

Деякі вчені (С.С. Алексеев) відрізняють ще логічне і спеці-ально-юридичне тлумачення.

Логічне тлумачення — це з'ясування змісту норми права через використання законів і правил формальної логіки; дозволяє роз-крити зміст юридичних норм, який іноді не збігається з букваль-ним значенням через невдалий вибір законодавцем словесних форм. При логічному тлумаченні аналізуються не слова і висло-ви, а поняття, які вони відображають. За допомогою логічних операцій, які включають аналіз і синтез, побудову силогізму (ло-гічного умовиводу, який складається з двох посилок і висновку) і т.д., з нормативних розпоряджень, «розкиданих» по тексту за-конодавчого акта, формулюється норма права, що тлумачиться.

Спеціально-юридичне тлумачення — це з'ясування