значення норми, яке ґрунтується на досягненнях юридичних наук; такі досягнення можуть міститися в самому тексті закону — дефіні-ції понять, а також у роз'ясненнях судових інстанцій і наукових коментарях. Тлумачення права юристом-професіоналом є ком-петентним внаслідок того, що юрист використовує в процесі тлумачення спеціальні юридичні знання. Тому спеціально-юри-дичне тлумачення посідає центральне місце серед інших спосо-бів тлумачення.
Слід зазначити, що логічний підхід є притаманним кожному способу тлумачення, оскільки він містить загальнозначущі фор-ми (поняття, міркування) і засоби визначень думки, необхідні для раціонального пізнання. Логічне (логіко-правове) і спеціаль-но-юридичне тлумачення виділяються не тому, що вони мають якесь особливе «зовнішнє» значення. Навпаки, специфіка цих двох способів тлумачення полягає в тому, що вони складають внутрішню професійно-ціннісну сторону інтерпретатора: юрист не може тлумачити інакше, ніж юридичне і логічно. Однак без цих якостей інтерпретатора не відбудуться інші способи тлума-чення — філологічне, систематичне, історико-політичне. Тому логічний і спеціально-юридичний аналіз — це скоріше не прийоми аналізу правових норм, а «засадничі» начала і якісні характеристи-ки інтерпретатора, і як такі вони входять до систему його інте-лектуальної діяльності, є її основою. Інакше: це внутрішній цін-нісний зріз професійної правової культури.
Отже, виділення логічного і спеціально-юридичного аналізу правових норм як спеціальних «зовнішніх» способів (методів) тлумачення не є обов'язковим.
Види тлумачення норм права за суб'єктами
Вирішальним моментом у визначенні видів тлумачення пра-вових норм є суб'єкт — особа або орган, що дає це тлумачення. Тлумачити норми права можуть всі суб'єкти права. Суб'єктами тлумачення норм права є органи законодавчої і виконавчої вла-ди, судові і прокурорські органи, юридичні і фізичні особи. Але значення такого тлумачення, його юридична обов'язковість і компетентність неоднакові. Залежно від суб'єктів тлумачення має різні юридичні наслідки.
За суб'єктами і юридичними наслідками розрізняють:
Офіційне тлумачення
- роз'яснення змісту і мети правових норм, яке сфор-мульовано в спеціальному акті уповноваженим органом у рам-ках його компетенції і має юридичне обов'язкову силу для всіх, хто застосовує норми, що роз'ясняються. Наприклад, правом офіційного тлумачення Конституції України наділений лише Конституційний Суд України. Його тлумачення є загальнообо-в'язковим, легальним (узаконеним).
Офіційним тлумаченням займається вузьке специфічне коло учасників
Неофіційне тлумачення
- роз'яснення змісту і мети правових норм, яке виходить від осіб, що не мають на те офіційних повноважень, а відтак, не володіє юридичне обов'язковою силою. Наприклад, тлума-чення статті закону професором права допомагає юридичній практиці і здатне вплинути на офіційне тлумачення. Однак воно не є загальнообов'язковим, не є легальним.
Неофіційне тлумачення має силу громадської думки, інди-відуального авторитету особи інтерпретатора, формує те інте-лектуально вольове і морально юридичне середовище, з якого правозастосувалчі та інші зацікавлені особи черпають свої уяв-лення про законність і справедливість юридичної справи.
Неофіційне тлумачення властиве всьому суспільству
Офіційне тлумачення
(за сферою дії)
нормативне | казуальне (індивідуальне)––
офіційне роз'яснення, яке невіддільне від правової норми, поширюється на широке коло суспільних відносин — необме-жену кількість випадків, перед-бачених нормою, що тлумачиться— | (казус — випадок) — офіцій-не роз'яснення, обов'язкове лише для конкретного випад-ку та для осіб, стосовно яких воно провадиться; має місце там, де в процесі правозастосування ставиться за мету роз'-яснити норму, щоб правильно вирішити справу
Сфера дії норми, що тлумачиться, залежить від правомочностей суб'єкта тлумачення.
Нормативне
автентичне | легальне (делеговане)—
зміст норми тлумачиться тим органом, що її встановив, тобто автором норми. Суб'єктами такого тлумачення можуть бути всі правотворчі органи. Наприклад, закони, як правило, роз'ясняються парламентом. Однак Верховна Рада України не має права на офіційне тлумачення нею же ухвалених законів. Відповідно до ст. 147 Конституції України, офіційне тлумачення Конституції України та законів України дає Конституційний Суд України. Верховна Рада Автономної Республіки Крим роз'ясняє порядок застосування нормативно-правових актів, нею виданих.— | загальнообов'язкове тлумачення норми здійснюється органом, який цю норму не встановлював, але уповноважений законом або за дорученням тлумачити її постійно чи одноразово. Право на таке тлумачення мають Конституційний Суд, Верховний Суд, Вищий арбітражний суд України (наприклад, роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 6 серпня 1997 р. № 02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»). Таке тлумачення є обов'язковим для суб'єктів, які підпадають під юрисдикцію органу, що дає тлумачення
Казуальне (індивідуальне)
судове | адміністративне
здійснюється судовими ор-ганами при розгляді конкрет-них справ і знаходить своє ви-раження у вироках або рішен-нях у цих справах | - здійснюється міністерствами, відомствами, місцевою держа-вною адміністрацією; містить вказівки відповідним органам, як останні повинні вирішити ту чи іншу справу
Неофіційне тлумачення
- Професійно-правове
- це тлумачення норм, яке ґрунтується на професійних знаннях у галузі права. Воно може бути двох видів:
1) доктринальним
- це тлумачення вченими вузів, науково-дослідними устано-вами (розробка правових концепцій, доктрин у результаті ана-лізу норм права та їх виклад у статтях, монографіях, науково-практичних коментарях, усних і письмових обговореннях нор-мативних актів);
2) компетентно-юридичним
- це тлумачення юристів-практиків: посадових осіб державного апарату, прокурорів, суддів, адвокатів, працівників юридичних служб, редакціями юридичних журналів і газет, радіо і телебачення в спеціально-юридичних консультаціях і оглядах
Компетентно не правове
- це тлумачення норм права, яке ґрунтується на знаннях у суміжних галузях науки — біології, економіки, історії, політики та ін., включає спеціальну (неправову) компетенцію суб'єкта тлумачення — біолога, історика, економіста, філософа, журналіста та ін.
Повсякденне
- це тлумачення норм права всіма суб'єктами права на основі життєвого досвіду, фактів повсякденного життя відповідно до рівня їх правосвідомості. Повсякденне тлумачення — це пра-вове явище, яке виражає правові почуття, емоції, уявлення, що відбуваються у психіці громадян у зв'язку з використанням прав і виконанням обов'язків; ставлення до права в цілому і конкрет-ного нормативно-правового