землі загального користування населених пунктів (май-дани, вулиці, проїзди, шляхи, пасовища, сінокоси, набере-жні, парки, міські ліси, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів), а також землі, надані для розміщення будинків органів державної влади та орга-нів місцевого самоврядування;

землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

річки, водойми та їх береги;

кладовища;

пам'ятки історії та архітектури;

природні ландшафти та заповідники;

інші об'єкти, перелік яких встановлює територіальна громада або відповідна рада.

Об'єкти виключного права комунальної власності не можуть бути відчужені у будь-який спосіб, а їх перелік встановлюється статутом територіальної громади.

Територіальні громади можуть мати спільну власність (сумісну або часткову) - об'єкти, що задовольняють спільні потреби територіальних громад, об'єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів, які за рішен-ням двох або кількох територіальних громад, відповідних органів місцевого самоврядування об'єднуються на догові-рних засадах для виконання спільних проектів або для спі-льного фінансування (утримання) комунальних підпри-ємств, установ та організацій.

Територіальна громада безпосередньо або через органи місцевого самоврядування володіє, користується і розпо-ряджається належним їй на о нові права комунальної вла-сності рухомим і нерухомим майном', коштами та іншими об'єктами з метою забезпечення надання необхідних гро-мадських послуг. Так, відповідно до закону територіальна громада - власник комунального майна, може здійснювати з об'єктами комунальної власності будь-які господарські операції, передавати їх у постійне або тимчасове користу-вання фізичним та юридичним особам, здавати в оренду, вносити як частку до статутного фонду підприємств та ак-ціонерних товариств, продавати, купувати, використовува-ти як заставу, приватизувати, визначати в угодах та догово-рах умови використання та фінансування об'єктів кому-нальної власності, що приватизуються або передаються у користування та оренду тощо.

Органи місцевого самоврядування з метою забезпечен-ня умов для надання громадських послуг на належному рі-вні можуть продавати, купувати, резервувати земельні ді-лянки, здавати їх в оренду, використовувати як заставу, пе-редавати їх як внески до статутних фондів (капіталів) акціонерних товариств, товариств з обмеженою відпові-дальністю, кооперативів, фінансово-кредитних установ та інших підприємств і організацій.

Виконавчі органи місцевого самоврядування у встанов-леному законом порядку створюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, установи та закла-ди, визначають цілі їх діяльності та організаційні форми; затверджують статути створюваних ними підприємств, ор-ганізацій та установ. Відповідно до закону вони регулюють ціни та тарифи на продукцію і послуги створених підпри-ємств, взаємовідносини цих підприємств із відповідним бюджетом; встановлюють порядок використання прибутку, контролю за ефективністю використання належного під-приємствам майна, веденням фінансово-господарської дія-льності, призначають та звільняють керівників таких під-приємств, заслуховують звіти про їх діяльність; делегують своїх представників до спостережних рад господарських товариств, частка капіталу яких належить органам місцево-го самоврядування.

Управління об'єктами права комунальної власності здійснюють виконавчі органи місцевого самоврядування або інші уповноважені ними юридичні та фізичні особи.

Управління об'єктами права спільної власності терито-ріальних громад здійснюють за рішенням районних, облас-них рад районні, обласні державні адміністрації.

Для управління об'єктами права спільної власності сільськими, селищними, міськими радами можуть бути створені відповідні органи управління.

Право комунальної власності територіальної громади відповідно до ст. 13 Конституції України захищається зако-ном на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилу-чені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної гро-мади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Місцевий бюджет. Фінансові ресурси територіальної громади за своєю структурою включають: а) кошти місце-вого бюджету; б) позабюджетні кошти місцевого самоврядування; в) кошти комунальних підприємств.

Місцеві бюджети розробляють, затверджують і вико-нують відповідні органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення).

Районні та обласні ради затверджують районні та обла-сні бюджети, які формуються з коштів державного бю-джету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з кош-тів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культур-них програм.

Місцевий бюджет має дохідну та видаткову частини.

Доходи місцевих бюджетів мають бути достатніми для ефективного здійснення завдань та функцій місцевого са-моврядування та формуються, по-перше, за рахунок влас-них джерел (місцеві податки і збори), що відповідає вимо-гам Європейської Хартії місцевого самоврядування, ст. 9 якої прямо передбачає, що принаймні частина коштів міс-цевого самоврядування повинна надходити за рахунок міс-цевих зборів і податків.

По-друге, до доходів місцевих бюджетів зараховуються закріплені доходи, тобто закріплені законом загальнодер-жавні податки, збори та інші обов'язкові платежі.

По-третє, до дохідної частини місцевих бюджетів можуть входити кошти з державного бюджету, які передаються з метою надання фінансової підтримки місцевого самовря-дування з боку держави, яка гарантує органам місцевого самоврядування дохідну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних по-треб. При цьому мінімальні розміри місцевих бюджетів мають визначатися на основі нормативів бюджетної забез-печеності на одного жителя з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій, виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, встановленого законом. Фінансова допомога місце-вому самоврядуванню з боку держави може здійснюватися в формі дотації або субвенції.

Дотації - це кошти, які передаються до місцевого бю-джету з державного бюджету у випадках, коли коштів, що надходять з власних джерел та закріплених доходів недо-статньо для формування мінімального розміру місцевого бюджету. Використання дотацій не мас цільового призна-чення, вони виділяються державою на безвідплатній та безповоротній основі.

Субвенції - це кошти, які виділяються з державного бюджету на певний строк для фінансування конкретних програм з метою соціально-економічного вирівнювання відповідних територій.

Кошти державного бюджету, що передаються у вигляді дотацій, субвенцій, розподіляються обласними радами між районними бюджетами