Поняття “злочинна організація” як окрема форма співучасті у злочині

Організована злочинність — складне антисоціальне явище, що не має державних кордонів та тривалий час супроводжує економічний та соціальний розвиток більшості країн, стимулюючі такі вади людського суспільства, як корупція, вимагання, насилля і т.ін.

Зростаючі масштаби організованої злочинності є реальною загрозою безпеці держави та суспільства, тому що вона посилює свої позиції через монополізацію багатьох видів протиправних діянь, використовуючи відсутність надійних механізмів захисту ринкових відносин, активно укорінюється в нових економічних структурах, намагається зберегти пануюче становище в розподільчій сфері, заблокувати процес реформ.

Організована злочинність і боротьба з нею в нашій країні — проблема надзвичайно важлива та актуальна.

У своєму виступі на розширеному засіданні Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю 10 березня 1999 р. Президент України Л. Д. Кучма, зазначив: “... щоразу, коли йдеться про викорінення злочинності, підкреслюється особлива небезпечність її організованих форм. І це природно. Саме організована злочинність створює серйозну загрозу безпеці держави, часом диктує правила гри владним структурам” [1].

Лише за 2000 рік в Україні в цілому було виявлено 960 організованих злочинних груп, які протягом зазначеного періоду вчинили 7  злочини.

Кримінальний кодекс 1960 року передбачав відповідальність за організацію (створення) таких злочинних утворень: банди (ст.69); злочинного угрупування, метою якого є тероризування у місцях позбавлення волі засуджених, що стали на шлях виправлення, або напад на адміністрацію (ст.691); релігійної та псевдорелігійної групи, діяльність якої поєднана із заподіянням шкоди здоров’ю громадян або статевою розпустою (ст. 209); незаконного воєнізованого формування (групи) (ст.1876); нелегітимних об’єднань громадян (ст.1878 КК). При цьому, на відміну від двох перших, що створюються для здійснення нападів, змістом діяльності останніх не є обов’язкова злочинна діяльність, вони можуть бути створені з політичною метою чи просто як виклик державі або суспільству. Однак особа, що створила іншу злочинну організацію, крім зазначених вище, брала участь в її діяльності чи вчинюваних нею злочинах, не несе за це відповідальності (за наявності для того підстав може відповідати за кримінальним законом лише як співучасник конкретного злочину, вчиненого такою організацією).

Новим Кримінальним кодексом України вперше передбачено кримінальну відповідальність за створення злочинної організації. Норму, що передбачає зазначену відповідальність, виділено законодавцем у самостійну статтю 255. При цьому саме поняття “злочинна організація” законодавець виділив у частину четверту ст. 28 розділу VI Загальної частини КК України — Співучасть у злочині.

Підставою криміналізації дій щодо створення злочинної організації є потреба у притягненні до кримінальної відповідальності осіб, які безпосередньо створили злочинну організацію, здійснюють загальне керівництво чи координацію злочинної діяльності, не пов’язану з підготовкою та вчиненням конкретних злочинів.

Поряд з цим залишається невирішеною низка питань, серед яких розробка понятійного апарату, включаючи визначення поняття злочинної організації та її ознак.

Розглядаючи зміст поняття злочинної організації, слід зазначити, що у кримінальному праві це визначення необхідне для відокремлення організованої групи як кваліфікуючої ознаки складу злочину від складу злочину Особливої частини КК України — Створення злочинної організації — та з метою конструювання інституту співучасті.

Поняття співучасті у злочині сформульовано у ст. 26 нового Кримінального кодексу як “спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину”, а можливі види співучасті зазначені у ст.  нового КК України. Дана стаття містить чотири форми співучасті: вчинення злочину без попередньої змови виконавців між собою (ч.  ст. 28); вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб (два чи більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про його спільне вчинення (ч. 2 ст. 28); вчинення злочину злочинною групою (ч. 3 ст. 28) та вчинення злочину злочинною організацією (ч.  ст. ).

У новому Кримінальному кодексі України кримінальну відповідальність за створення злочинної організації передбачено ст. 255 КК України, в якій зазначено, що створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також керівництво такою організацією або участь у ній, або участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, а також організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об’єднань злочинних організацій (ч.1), а також передбачено звільнення від кримінальної відповідальності “особи, крім організатора або керівника злочинної організації за вчинення злочину, передбаченого частиною першою цієї статті, якщо вона добровільно заявила про створення злочинної організації або участь у ній та активно сприяла її викриттю” (ч. ).

Передбачивши кримінальну відповідальність за створення злочинної організації нормою Особливої частини КК, саме поняття “злочинна організація” законодавець виніс до Загальної частини нового Кримінального кодексу, згідно з ч. 4 ст. 28 якого злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об’єднанням декількох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувались для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

Кримінально-правове визначення поняття злочинної організації базується на розкритті змісту ознак організованої групи, сформульованому у ч. 3 ст. 28 нового КК України, де зазначено, що злочин вважається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчинені брали участь декілька осіб (три або більше), які попередньо зорганізувались у стійке об’єднання для вчинення цього та інших (іншого) злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Виходячи з викладення частин ст. 28 нового КК, відмінність між поняттями групи за попередньою змовою, організованою групою та злочинною організацією полягає в участі у злочині трьох або більше осіб та стійкому об’єднанні, а між організованою групою та злочинною організацією — ієрархічній побудові організації, діяльність якої безпосередньо спрямована на вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів.

На відміну від групи осіб за попередньою змовою, ознакою організованої групи та злочинної організації, у всякому