ЗМІСТ
Вступ.
Поняття судової експертизи.
Експертна служба МВСУ сьогодні.
Поняття та зміст висновку експерта.
Про процесуальні гарантії достовірності висновку експерта.
Особливості провадження окремих видів експертиз.
Висновок.
Список використаних літературних джерел.
Вступ.
Порушення кримінальної справи є першою, початковою стадією кримінального судочинства, яка завершується прийняттям рішення про порушення кримінальної справи або про відмову в ньому. Згідно зі ст. 94 КПК кримінальна справа може бути порушена тільки тоді коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину .Ці дані свідчать про наявність кримінально караних дій [11,с.9О]. Таким чином, у процесі прийняття рішення про порушення кримінальної справи вирішального значення набуває одержання правдивої інформації про факт, що має кримінально-правове значення. Аналіз слідчої практики показує, що по деяких категоріях злочинів зазначену вище інформацію можна виявити з матеріальних джерел лише в результаті застосування спеціальних знань. Так, у ході попередньої перевірки матеріалів згідно зі ст. 97 КПК необхідно встановити належність об'єктів до отруйних, психотропних речовин, наркотичних засобів, вогнепальної або холодної зброї, вибухових речовин, визначити наявність матеріальної підробки документів, грошей, ступінь тяжкості нанесених тілесних ушкоджень, відповідність якості товарів і продукції нормативам та ін. З допомогою досліджень речових носіїв інформації вдається достовірно судити про наявність матеріальних ознак злочину. Відомо, що важлива роль у забезпеченні правопорядку й усуненні антигромадських явищ належить державним правоохоронним органам. Ефективність їх діяльності безпосередньо залежить від того, наскільки активно вони використовують сучасні досягнення науково-технічного прогресу у вирішенні завдань кримінального судочинства. Однією із найбільш важливих та поширених форм використання спеціальних знань у кримінальному судочинстві є проведення попередніх та судово-експертних досліджень речових доказів. В сучасних умовах судова експертиза являє собою складну багатогранну діяльність, яка здійснюється в експертних установах відповідними висококваліфікованими фахівцями [12,с.34О]. Ця багатоаспектна діяльність
має специфічні характеристики, які стосуються кримінально-процесуальної, пізнавальної, організаційної та інших її сторін. Цілком зрозуміло, що результативне використання можливостей судової експертизи у боротьбі зі злочинністю передбачає вирішення чисельних теоретико-правових проблем.
Підвищення ефективності судово-експертних досліджень у практиці розкриття, розслідування та попередження злочинів пов'язується, принаймні, з двома обставинами. По-перше, вчасним освоєнням експертними установами та фахівцями досягнень науки і техніки, по-друге, вмінням і високопрофесійним використанням експертних знань у кримінально-процесуальній діяльності. У судово-експертній діяльності, як і в будь-якій галузі, цілеспрямоване розв'язання подібних задач забезпечують теоретичні знання. У даному випадку теорія дозволяє пізнати специфіку судово-експертних досліджень, знайти загальні закономірності, що характеризують їх предметну сутність, на які варто спиратися при вирішенні різноманітних питань, пов'язаних із розвитком і раціональним використанням можливостей науки і техніки у проведенні попередніх та експертних досліджень. Іншим аспектом цієї організаційної структури може служити формування правових основ недержавних експертних установ, а також надання експертним установам права давати висновки від імені самої установи, а не тільки від імені конкретного експерта.
Роль експертизи в пізнанні механізму вчинення злочинів і одержанні науково обґрунтованих доказів, що сприяють об'єктивному дослідженню і з'ясуванню обставин розслідуваних кримінальних справ, неухильно росте. Цілеспрямованому вирішенню цих проблем сприяє спеціальна теоретична база судово-експертної діяльності, предметом якої є загальні і специфічні закономірності пізнавальної діяльності, здійснюваної експертами різноманітного профілю у рамках судочинства і дослідження умов її розвитку.
1. Поняття судової експертизи.
У кримінально-процесуальній діяльності спеціальні знання використовуються у двох формах: при залученні фахівців під час окремих слідчих (судових) дій та в межах проведення експертизи. Під час здійснення правосуддя велику допомогу слідству та суду надає судова експертиза.
Судова експертиза — це процесуальна дія, яка полягає в дослідженні експертом за завданням слідчого або судді речових доказів та інших матеріалів з метою встановлення фактичних даних та обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. [12, с.340 ]
Судова експертиза як правовий процесуальний інститут регулюється відповідними нормами Кримінально-процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, а також Кодексу України про адміністративні правопорушення й Митного кодексу України, а також Кодексом Законів про працю України та іншим трудовим законодавством, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України "Про державну службу", "Про наукову та науково-технічну діяльність", "Про науково-технічну інформацію", "Про підприємництво" (ст. 4), "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві "тощо.
Проведення судової експертизи регламентовано Законом України «Про судову експертизу», КПК (статтями 75—77, 196—205, 310—312). Згідно з чинним законодавством України експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні по справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання (ч. 1 ст. 75 КПК).
Експертиза — це дослідження спеціалістом (експертом) певних питань, вирішення яких вимагає спеціальних знань в галузі науки, техніки, мистецтва тощо. Проведення експертизи в судочинстві — це процесуальна дія, що
З
полягає у дослідженні експертом за завданням слідчого (суду) речових доказів та інших матеріалів з метою встановлення фактичних даних і обставив, які мають значення для правильного вирішення справи. Необ-хідність у призначенні експертизи (судової експертизи) може виникнути лише тоді, коли для пояснення певного факту, встановлення певних обставин і залежностей потрібні дійсно спеціальні знання в якійсь сфері людської діяльності, набуті в результаті визначеної професійної підготовки, досвіду роботи. Того такі знання, які, з одного боку, не є загальновідомими і загальнодоступними {наприклад, знання за програмою середньої школи) або повсякденними, побутовими відомостями, а з Іншого боку, такі знання, які не входять до професійної підготовки юриста (судді, прокурора, адвоката, слідчого) у вищому навчальному закладі. До спеціальних знань відносяться будь-які знання та уміння об'єктивного характеру,