При цьому слід перевірити компетентність експерта, його незаінтересованість в результатах справи, встановити, чи не вийшов експерт за межі своєї компетенції, чи обґрунтовані висновки у повідомлених експерту відомостях і чи не вибирались вихідні дані самим експертом, встановити достатність даних для певних висновків. Підлягає оцінці також наукова обґрунтованість висновку, правильність застосування конкретних методик і дозволеність їх використання експертом (наприклад, коли і ким методика рекомендована, та наявність більш сучасних методик тощо). Слід проаналізувати, наскільки логічними є висновки експерта, чи на всі питання дано відповіді. Важливим показником оцінки висновку є співставлення висновків експерта з встановленими у справі фактичних даних — доказів.

Висновок експертизи складається з трьох частин: вступної, дослідницької та висновків дослідження (заключна частина).[1, ст..200КПК].

У вступній частині зазначаються: найменування експертизи; дата і місце складання висновку; дата постанови про призначення експертизи та

14

хто її виніс; перелік об'єктів, що надійшли на дослідження, порівняльних та інших матеріалів; питання, поставлені перед експертом, відомості про його особу; клопотання про надання додаткових матеріалів та результати їх розгляду; відомості про участь експерта у проведенні слідчих дій; прізвища та процесуальний стан осіб, які брали участь у проведенні експертизи.

У дослідницькій частині висновку експертизи описується процес дослідження та його результати, а також дається обґрунтування висновку експерта. Тут викладається весь процес дослідження, описуються застосовані при цьому науково-технічні методи і засоби, умови, послідовність і особливості їх застосування, проведенні експерименти, всі отримані при цьому фактичні дані. Що мають значення для справи; дається оцінка результатів дослідження і їхнє роз'яснення. Якщо була проведена повторна експертиза то в дослідницькій частині вказується причини її розбіжностей з результатами попередніх експертиз, якщо такі мали місце.

Висновки експерта формулюються на основі всебічного аналізу і синтезу результатів дослідження. Вони повинні давати відповіді на всі поставлені запитання. Висновок має бути викладений зрозумілою мовою, що не припускає різноманітних тлумачень. Висновки повинні випливати з проведеного дослідження, не бути логічно суперечливими і бути такими, які можна перевірити. У заключній частині висновки дослідження викладаються у вигляді відповідей на поставлені запитання в тій послідовності, в якій вони викладені у його вступній частині. На кожне з поставлених запитань має бути дано відповідь по суті або вказано, з яких причин неможливо вирішити.

Висновок експерта підписується експертами, які проводили дослідження, та засвідчується печаткою експертної установи.

Якщо до висновку експертизи додаються фото таблиці, креслення, схеми, діаграми тощо, вони також підписуються експертами та засвідчується печаткою експертної установи.

15

Після виконання експертизи речові докази, невитрачені зразки для порівняльного дослідження та інші надані для цього матеріали разом із висновком направляються слідчому.

Оцінка висновку експерта. Оцінка висновку експерта проводиться за загальними правилами оцінки доказів (ст. 67 КПК). Однією з особливостей оцінки висновку експерта є необхідність спеціального мотивування підстав, за якими відкидається висновок.

Оцінка висновку експерта є складною розумовою діяльністю, яка включає:

3) встановлення повноти та наукової обґрунтованості висновку експерта;

4) визначення відповідності висновку експерта іншим зібраним по справі
доказам;

5) перевірку віднесення до справи даних, які містяться у висновку.

Необхідно мати на увазі, що встановлені суперечності між висновком експерта та іншими даними по справі ще не свідчать про достовірність висновку. Суперечливі дані підлягають новій оцінці, під час якої можуть бути встановлені погрішності у результатах огляду місця події або обшуку, помилки у показаннях свідків або потерпілих.

У результаті оцінки висновку експерта слідчий (суд) може прийняти одне з таких рішень:

16

3) визнати висновок експерта необгрунтованим або сумнівним щодо його правильності та при необхідності призначити повторну експертизу або провести інші процесуальні дії, спрямовані на перевірку висновків експерта.

4. Про процесуальні гарантії достовірності висновку експерта.

Гарантія (франц. Оагапііе - порука, забезпечення). В юридичній науці та практиці розрізняють гарантії правові, політичні, ідеологічні, матеріальні, організаційні, процесуальні тощо.

Процесуальні гарантії є важливим засобом досягнення мети судочинства -встановлення об'єктивної істини у справі, забезпечення законності, обґрунтованості та справедливості процесуальних документів (наприклад, вироків, рішень суду, висновків експерта). У даному випадку - це встановлений законом засіб забезпечення достовірності висновку експерта, забезпечення його доброякісності.

Процесуальною гарантією достовірності висновку експерта є його обов'язок діяти в межах своєї компетенції. У ст. 75 КПК України вказується, що питання, які порушують перед експертом, і його висновок з цих питань не можуть виходити за межі його спеціальних знань.

Поняття терміна «спеціальні знання» відображає існуючу систему знань і навичок і відповідну їм спеціалізацію кадрів у процесі суспільного виробництва. Не відносять до спеціальних знань правові знання та загальновідомі, загальнодоступні, які є надбанням повсякденної практики, життєвого досвіду [ 9, с.745]

Отже, гарантіями обґрунтованості експертних висновків і можливостей наступної перевірки їх правильності є обов'язок експерта діяти в межах своєї компетенції [17, с.132], а також його обов'язок обґрунтовувати свої висновки лише тими вихідними даними, що знайшли своє процесуальне закріплення в

17

матеріалах справи. До порушень експертом меж його компетенції слід віднести:

Матеріали справи складаються з об'єктів експертного дослідження ( ті предмети, особи або відомості