Вихідні дані, спосіб їх отримання експертом, межі компетенції експерта по-різному трактують у спеціальній літературі. Деякі вчені-криміналісти під вихідними даними розуміють відомості про обставини справи та відомості з галузі спеціальних знань експерта [16, с.41], інші відносять до них весь перелік об'єктів і матеріалів справи, які поступили на дослідження експерту [16, с. 42], треті - тільки відомості про обставини справи . Останнє визначення вважається правильнішим, бо відомості з галузі спеціальних знань експерт здобуває в результаті його професійної кваліфікації та досвіду роботи. Таких відомостей немає в матеріалах справи, і експерт сам повинен отримати їх зі змісту спеціальних знань (а коли потрібно, оволодіти необхідними для вирішення порушених питань додатковими знаннями).

Орган, що призначає експертизу, не зобов'язаний інформувати експерта про такі відомості. Отже, експерт у процесі свого дослідження використовує як вихідні дані відомості про факти (обставини справи), які необхідні йому для обґрунтування його дослідження та висновків. Однак ці відомості можуть стати вихідними даними для експертизи тільки тоді, коли вони відображені в матеріалах справи і повідомлені експерту органом, що призначив експертизу. Брак або недостатність вихідних даних робить неможливим проведення дослідження або зменшує обґрунтованість і достовірність його результатів. Вихідні дані є умовою формально-логічної

18

структури експертного висновку як доказу, тому вони повинні бути відображені і в тексті висновку експерта.

Вихідні дані відомі експерту ще до того, як він починає дослідження, тобто до виявлення, аналізу й оцінки ознак об'єкта на основі його спеціальних знань. Правоохоронний орган, який веде розслідування, отримує вихідні дані шляхом проведення різних слідчих дій (оглядів, освідування, обшуків, виїмок, відтворення обстановки й обставин події, допитів, призначення інших видів експертиз) і відображує їх у матеріалах кримінальної справи. Ці вихідні дані використовуються експертом з метою з'ясування завдань дослідження, уточнення неясно сформульованих питань і отримання необхідних зразків. Експерт використовує їх і для визначення меж дослідження, побудови своїх версій, вибору методики дослідження, оцінки ознак об'єкта, а також з профілактичною метою.

Вихідні дані містяться і в об'єктах експертизи, які являють собою матеріальні носії обставин справи. Це, перш за все, різного роду речові докази, зокрема і зразки для порівняльного дослідження, що додаються до матеріалів справи. Окремі об'єкти експертизи не охоплюються поняттям «матеріали справи» у зв'язку з неможливістю додання до них (люди, трупи людей і тварин, немобільні об'єкти, ділянки та місцевості). У тих випадках, коли об'єкт втрачений, зазнав руйнування, експерт отримує відомості про нього з матеріалів справи і за ними проводить експертизу.

Кримінально-процесуальний закон (ст. 4, 65, 66 КГЖ України) покладає збирання доказів на правоохоронні органи. Експерт не має права самостійно збирати вихідні дані для проведення експертизи і може досліджувати тільки те, що йому надають слідчі (суд). Коли для висновку необхідні додаткові матеріали, він може отримати їх лише від правоохоронного органу, що призначив експертизу (ст. 77 КПК України).

В окремих випадках і сам експерт шляхом огляду може отримати дані, недоступні непрофесійному сприйняттю. Чи має право експерт здійснити

19

вилучення їх, а потім використати в дослідженні? У літературі з приводу цього питання єдиної думки немає.

Окремі криміналісти ( Г. І. Грамович, В.К. Лисенко) вважають, що виявлення невидимого не потребує проведення експертизи, а охоплюється такою слідчою дією як огляд та інші вважають, що виявлення мікрооб'єктів може бути і самостійним завданням експертизи, а не тільки огляду, який здійснюється правоохоронними органами.

Стосовно мікрооб'єктів, що виявляються та фіксуються не під час проведення слідчих дій, виникає проблема забезпечення процесуальних гарантій введення у кримінальне судочинство доказових фактів - наявності їх на предметі. Запропоновані у спеціальній літературі різні розв'язання даної проблеми шляхом описання слідчим у протоколі предметів-носіїв мікрооб'єктів, які в даному випадку є речовими доказами, або шляхом фотографування, кінозйомки мікрооб'єктів у ході експертного огляду та дослідження, проведення експертизи комісією експертів, на нашу думку, недоцільні. Вважаємо єдиним виходом - описання мікрооб'єктів, виявлених слідчим самостійно або за допомогою експерта, який виступає як спеціаліст (ст. 128 КПК України), у протоколі огляду.

Експерт може знайомитися з матеріалами справи, які не стосуються об'єкта експертизи, якщо в них є інформація, що характеризує його. Матеріали справи складаються з матеріалів, котрі мають доказовий характер, і з інших процесуальних документів, що посвідчують проведення слідчих (судових) дій (наприклад, протокол, ознайомлення обвинуваченого з постановою про призначення експертизи - ст. 197 КПК України).

Вихідні дані для проведення експертизи містяться лише в матеріалах справи, які мають доказове значення, тобто являють собою отримані в передбаченому законом порядку засоби доказування (ст. 65 ч.2 КПК України). До таких матеріалів належать речові докази, що надаються в оригіналі, або їхні копії, документи, що не є речовими доказами (об'єкти експертизи), документи, що не є об'єктами експертизи, протоколи слідчих і

20

судових дій та висновки інших експертів. Під час проведення експертизи експерт використовує і деякі вихідні дані, котрі містяться в показаннях осіб, протоколах їх допиту або безпосередньої участі в допиті цих осіб.

Деякі вчені вважають, що показання осіб не є основним досліджуваним матеріалом, а лише допоміжним, що полегшує дослідження речових доказів. Вони є джерелами інформації в тій частині, що не піддається безпосередньому вилученню з об'єкта експертизи. Показання осіб стають об'єктом експертизи у випадках, коли порушується питання про осудність обвинуваченого, підозрюваного, його можливість усвідомлювати свої дії або