Протоколи слідчих дій являють собою важливе джерело інформації про вихідні дані для експертизи, а часом замінюють сам об'єкт експертного дослідження. Серед них найважливіше значення для експерта має протокол огляду місця події, різних технічних об'єктів (транспорту, споруд, агрегатів), а також речових доказів, що долучених до справи. Вони повинні направлятися на експертизу незалежно від того, чи надається експерту об'єкт, долучений до справи, оскільки не виключено, що зафіксовані ознаки останнього змінились або зникли. Експерт має право використовувати й інформацію безпосередньо з додатків до протоколів слідчих дій (фотознімків, кінострічок, діапозитивів, планів, схем, відбитків слідів, фонограм допиту тощо) тільки за наявності їх описання у протоколі. Брак протоколу робить юридично недійсними і додатки до нього. Коли мають місце суперечності між змістом протоколу та додатками до нього, експерт може сформулювати свій висновок в альтернативній або умовній формі.

Експерт має право використовувати за вихідні дані також відомості, що містяться в інших документах, в основному письмових (наприклад, документах бухгалтерського обліку, фінансової звітності, банківських, підприємницьких), які не є об'єктом експертного дослідження і не надані

21

правоохоронними органами. Можливо також використовувати окремі дані, що містяться у висновках інших експертів у цій самій справі. Особливого значення для експерта набуває постанова (ухвала) про призначення експертизи. Цей процесуальний документ не має доказового значення, проте є не тільки підставою для проведення експертизи, а й важливим джерелом вихідних даних.

Закон наділяє експерта правом з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду бути присутнім під час проведення слідчих дій, ставити допитуваним запитання, що стосуються предмета експертизи (ст. 77 ч.З КПК України), виїжджати на місце події, уточнювати обставини справи, виявляти нові, а потім використовувати все це в своєму дослідженні. Участь експерта в слідчих діях підвищує наочність сприйняття ним необхідних для проведення експертизи вихідних даних.

Отже експерт не має права збирати вихідні дані сам, а тому вилучені ним дані мають бути відображені у протоколах відповідних слідчих дій, а предмети та документи, що можуть стати об'єктами експертизи, повинні бути додані до матеріалів справи.

5. Особливості провадження окремих видів експертиз.

Судові експертизи класифікуються за різними підставами. За своєрідністю предмета спеціальних пізнань вони поділяються на кілька класів: криміналістичні, судово-медичні, судово-психіатричні, судово-психологічні, судово-фармацевтичні та фармакологічні, фізико-технічні, хімічні, товарознавчі, екологічні та деякі інші. У свою чергу, кожний названий клас поділяється на роди, види та підвиди. Так, всі криміналістичні експертизи поділяються на традиційні та нетрадиційні. Традиційні охоплюють такі види експертиз, як дактилоскопічна, судово-почеркознавча, авторознавча, судово-балістична, техніко-криміналістична експертиза документів та ін. Нетрадиційні включають експертизу матеріалів, речовин та

22

виробів (нафтопродуктів, паливно-мастильних, лакофарбових матеріалів та покриття тощо), фоноскопічну та фонетичну експертизи та ін.[12, с. 342]

Найбільш поширеним видом судової експертизи є криміналістична.

Криміналістична експертиза — це лабораторне дослідження об'єктів з метою встановлення їхнього фактичного стану; можливості проведення певних дій; обставин, за яких були проведені дії; невидимих слідів за-шифрованого змісту; групової належності об'єктів або їх тотожності. Така експертиза вимагає застосування спеціальних криміналістичних знань. її об'єктами можуть бути тексти документів та підписи на них, відбитки печа-ток і штампів, сліди рук, ніг, знарядь злому та інструментів, транспортних засобів, зброя, боєприпаси тощо. Залежно від об'єктів дослідження криміналістичні експертизи поділяються на почеркознавчу, техніко-криміналістичну експертизу документів, судово-балістичну та ін.

Судово-медичні експертизи поділяються на експертизи трупа, живих осіб та речових доказів. Завдання їх полягає у встановленні причини смерті, характеру та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, визначенні групової на-лежності й походженні різних виділень організму людини та вирішенні інших питань, що вимагають застосування судово-медичних знань.[14,с. 163]

Та найбільшу увагу я хочу приділити одному із видів судових експертиз - це судова психіатрична експертиза. Для того щоб почати її розгляд нам потрібно розглянути поняття судової психіатрії.

Судова психіатрія — це спеціальний самостійний розділ медичної науки — психіатрії, який вивчає різні психічні розлади стосовно питань кримінального права і процесу.[15, с.16]. Медицина загалом стоїть на охороні здоров'я людини, і в тому числі психічного здоров'я як особливої загальні людської цінності. Але якщо психіатра у клініці чи лікарні цікавить головним чином визначення характеру і причин захворювань з метою їх попередження і лікування, то при оцінці психічного стану обвинувачених, потерпілих і свідків у кримінальному процесі чи позивачів і відповідачів у цивільному процесі судові експерти-психіатри повинні не лише встановити наявність чи

23

відсутність психічних розладів, але й винести рішення про правовий статус досліджуваних осіб, а також рекомендувати в необхідних випадках застосування примусових заходів медичного характеру.

Загальна психіатрія вміщує в себе обстеження психічного здоров'я пацієнта, діагностику психічних захворювань, психіатричне лікування і догляд, а також медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади. Судова психіатрія вивчає психічні розлади стосовно завдань, які вирішуються у кримінальному процесі. На підставі висновку судових психіатрів, який підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами по справі, приймаються процесуальні рішення — виноситься постанови, ухвали, вирок.

До основних завдань судової психіатрії відносяться:

- експертне освідування і надання висновків про осудність чи неосудність осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності і щодо психічного здоров'я яких у слідчих органів та суду виникають сумніви, а також про психічний стан цих осіб у період проведення експертизи;

- попередження суспільно небезпечних дій психічнохворих, в тому
числі шляхом застосування заходів медичного впливу