своїми вказівками щодо провадження додаткового розслідування;

9) вилучає від органу дізнання і передає слідчому будь-яку

справу, передає справу від одного органу досудового слідства

іншому, а також від одного слідчого іншому з метою забезпечення

найбільш повного і об'єктивного розслідування;

10) усуває особу, яка провадить дізнання, або слідчого від

дальшого ведення дізнання або досудового слідства, якщо вони

допустили порушення закону при розслідуванні справи;

11) порушує кримінальні справи або відмовляє в їх порушенні;

закриває або зупиняє провадження в кримінальних справах; дає згоду

на закриття кримінальної справи слідчим в тих випадках, коли це

передбачено цим Кодексом; затверджує обвинувальні висновки

(постанови); направляє кримінальні справи до суду;

12) вирішує питання про допущення захисника до участі в

справі.

Прокурор здійснює також інші повноваження, надані йому цим

Кодексом.

Вказівки прокурора органам дізнання і досудового слідства у

зв'язку з порушенням і розслідуванням ними кримінальних справ,

дані в порядку, передбаченому цим Кодексом, є для цих органів

обов'язковими. Оскарження одержаних вказівок вищестоящому

прокуророві не зупиняє їх виконання, за винятком випадків,

передбачених частиною 2 статті 114 цього Кодексу.

( Стаття 227 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 986-VIII

( 986-08 ) від 30.08.72, N 6834-X ( 6834-10 ) від 16.04.84,

Законами N 3351-XII ( 3351-12 ) від 30.06.93, N 2533-III

( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

Кримінально-процесуальні правовідносини начальника органу дізнання та особи, що проводить дізнання

Дізнання – це розслідування, що здійснюється за необхідностями органами адміністративної юрисдикції, які наділяються статусом органу дізнання.

Кримінально-процесуальна діяльність органів дізнання включає.

прийняття, реєстрацію, розгляд, перевірку заяв та повідом-лень про злочини та вжиття по них необхідних заходів або вирішення питання про порушення кримінальної справи у разі без-посереднього виявлення ознак злочину (ст. 94— 100 КПК України);

провадження дізнання у справах про тяжкі злочини (ч. 2 ст. 104 КПК України);

провадження дізнання у справах про злочини, що не є тяж-кими (ч. 1 ст. 104 КПК України);

досудову підготовку матеріалів у протокольній формі (ст. 425-429 КПК України);

провадження слідчих дій у порядку виконання окремих до-ручень слідчого чи іншого органу дізнання (ст. 114—118 КПК України);

участь в окремих слідчих діях, що провадяться слідчим (ч. З ст. 114 КПК України).

Із числа названих видів процесуальної діяльності органу дізнан-ня власне дізнанням як таким, вважається лише самостійна проце-суальна діяльність органу дізнання щодо порушення кримінальної справи та її розслідування чи провадження в рамках протокольної форми досудової підготовки матеріалів.

Повноваженнями по провадженню тих або інших процесуаль-них дій закон наділяє не саму особу, яка провадить дізнання, а "орган дізнання". Тому для особи, яка безпосередньо провадить дізнання, обов'язковими є вказівки керівника органу дізнання. Крім того, ті процесуальні документи, в яких відображається рішення органу дізнання (рішення, приймати які закон уповнова-жив орган дізнання), піддягають обов'язковому затвердженню керівником органу дізнання.

Отже, затвердженню керівником органу дізнання підлягають постанови особи, яка провадить дізнання, про виконання таких процесуальних рішень і дій:—

порушення кримінальної справи;—

направлення заяви (повідомлення) за підслідністю;—

відмову в порушенні кримінальної справи;—

направлення кримінальної справи за підслідністю;—

закриття, зупинення, поновлення провадження у справі;—

розшук обвинуваченого;—

проведення обшуку;—

проведення виїмки поштово-телеграфної кореспонденції;—

проведення освідування;—

зняття інформації з технічних каналів зв'язку;—

накладення арешту на майно;—

обрання, зміну або скасування запобіжного заходу;—

притягнення особи як обвинуваченого;—

привід свідка, потерпілого, привід чи розшук обвинуваченого;—

відсторонення обвинуваченого від посади;—

етапування.

Керівник органу дізнання затверджує також протокол затри-мання.

Затвердженню керівником органу дізнання безсуперечно підля-гають всі процесуальні акти, які має санкціонувати прокурор чи згоду на які надає суд. Вони набирають сили з моменту затверд-ження їх прокурором, а у відповідних випадках судом. Ті докумен-ти, які підлягають затвердженню тільки керівником органу дізнан-ня, набувають юридичної сили з моменту їх затвердження ос-таннім.

Низка процесуальних актів не потребує затвердження їх керівником органу дізнання. Це протоколи всіх слідчих дій (за ви-нятком протоколу затримання); постанова про виокремлення або об'єднання кримінальних справ; постанова про визнання особи по-терпілою, цивільним позивачем або цивільним відповідачем; поста-нова про приєднання речових доказів до кримінальної справи; про-токол з'явлення з повинною та інші документи. Складання таких Документів віднесено до компетенції особи, яка провадить дізнання, а не органу дізнання. Вони набувають законної сили з моменту їх підписання особою, яка провадить дізнання.

Кримінально-процесуальні правовідносини слідчого з особою, яка проводить дізнання

Слідчий — учасник кримінального процесу, який прийняв відповідно до закону справу до свого провадження та здійснює досудове слідство.

Слідчий процесуально самостійний і в своїй діяльності керується законом. Його процесуальний статус характеризується такими об'єктивно-правовими положеннями, що випливають із ст. 4, 22, 114, 114-1, 115, 118, 121 КПК України.

Слідчий процесуально самостійний і незалежний. При провад-женні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства та про провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно за винят-ком випадків, коли законом передбачено отримання санкції проку-рора або рішення суду, та несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення. При виконанні своїх повноважень слідчий незалежний від будь-якого впливу, діє тільки на підставі й у межах закону і наданих йому прав.

Слідчий має право давати органам дізнання доручення та вказівки про провадження розшукових і слідчих дій та вимагати від них сприяння при провадженні окремих слідчих дій. Такі доручен-ня та вказівки даються у письмовому вигляді і є для органів дізнан-ня обов'язковими.

При провадженні досудового слідства слідчий має право зна-йомитися з оперативно-пошуковими й обліковими матеріалами органів дізнання, доручати їхнім керівникам організацію оператив-но-пошукових заходів, провадження окремих процесуальних дій та іншої необхідної роботи з метою з'ясовування обставин, що мають значення для справи.