знань, з метою з'ясування певних питань, які мають значення для правильного вирішення справи.
Встановлені КПК України правила призначення і проведення експертизи створюють самостійний правовий інститут (систему правових норм, що регулюють діяльність експерта, його права і обов'язки, порядок складання висновків, а також правовідносини, які виникають як між експертом і органом, що призначив експертизу, так й іншими учасниками кримінальної справи (потерпілий, підсудний) стосовно експерта і його висновку. В час науково-технічного прогресу суттєво зростає роль і значення експертизи [12].
В результаті оцінки висновку експерта суд може прийняти одне з таких рішень: 1) визнати висновок якісним, повним та обґрунтованим, таким, що має значення для справи, і включити його до числа інших джерел доказів та використовувати при доведенні обставин справи; 2) у випадках, коли експертиза буде визнана неповною або не досить зрозумілою, за клопотанням учасників судового розгляду чи за ініціативою суду може бути призначена додаткова експертиза, проведення якої доручається тому самому або іншому експерту; 3) коли ж висновок буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи чи з інших причин викликає сумнів у його правильності (наприклад, під час розгляду встановлені нові дані, які можуть вплинути на висновки експерта); при призначенні і проведенні експертизи допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону тощо, суд може призначити повторну експертизу, проведення котрої доручається іншому експерту.
Література
Кримінальний кодекс України
Кримінально-процесуальний кодекс України
Закон України «Про судову експертизу»
Бычкова С.Ф. Становление и тенденции развития науки о судебной экспертизе. – Алма-Ата, 1994
Зотов Б.Л. Идентификация в криминалистике.– М., 1973
Криміналістика. За редакцією академіка П.Д. Біленчука. Київ, “Атіка”, 1998р.
Криміналістика за редакцією професора В.Ю.Шепітька.– К., 2001
Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів освіти. — Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. — К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — 684 с.
Салтевский М.В. Идентификация и установление групповой принадлежности. – Х., 1965.
Сегай М.Я. Современные возможности судебных экспертиз в свете достижения науки и техники.– К., 1987.
Советская криминалистика. Под. ред. проф. В.К.Лисиченко. Киев, “Вища школа», 1998г.
Ціркаль В. Проведення експертизи у суді: організаційні питання // Право України. – 2004. - №1. – с.74