У той же час, про яку організацію і діяльність виконавчої влади з боку Верховної Ради може йтися, якщо цей законо-давчий орган не має права призначати і звільняти з посади міністрів та інших керівників центральних органів виконав-чої влада, оскільки це виключне право Президента.

Між тим згадані повноваження Президента України з ор-ганізації і діяльності виконавчої влади безпосередньо випли-вають з форми правління в Україні.

Відомо, що глава держави в президентських республіках, виступаючи, як правило, як глава держави, водночас є єди-новладним носієм виконавчої влади і главою уряду. Тому він самостійно призначає та звільняє з посади членів кабінету, визначає його політику і структуру.

Інша справа напівпрезидентська республіка, якою є і Ук-раїна. У таких державах право глави держави призначати і звільняти міністрів, безпосередньо впливати на організацію і діяльність уряду має більш обмежений характер, оскільки уряд формується з урахуванням співвідношення партійних сил у парламенті, а його главою є прем'єр-міністр. Проте та-ка модель не характерна для України, оскільки чітко визна-ченої президентської або парламентської більшості у Верхов-ній Раді поки що немає.

Взагалі ж сутність напівпрезидентської моделі зводиться насамперед до міцної президентської влади, здійснюваної в умовах дещо меншої сутності розподілу влад, ніж у прези-дентських республіках. Глава держави у напівпрездентській республіці не обов'язково є єдиновладним носієм виконавчої влади, а часто-густо поділяє ці повноваження з прем'єр-мі-ністром, який очолює уряд. Повноваження глави держави і глави уряду тісно переплетені, при цьому глава держави від-повідає за вирішення загальних, стратегічних питань, конт-ролюючи певні ключові сфери діяльності уряду, в той час як прем'єр-міністр несе відповідальність за повсякденне, прак-тичне управління.

Не досить чітке розмежування законодавчої і виконавчої гілок влади щодо їх організації і діяльності, як це спостеріга-ється у Конституції України, може призвести до "порушення або зміни притаманної тій чи іншій формі правління єдності структури управління, причому одночасно можуть виникну-ти нові види відносин, колізії і непогодженості, яких не було у "відпрацьованих формах правління".

4. Центральні органи виконавчої влади та міністерства

Центральними органами виконавчої влади в Україні є мі-ністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Мі-ністерство чи інший центральний орган державної виконав-чої влади очолює міністр або керівник, якого призначає за поданням Прем'єр-міністра України Президент України.

Спрямовує і координує роботу міністерств, інших цен-тральних органів виконавчої влади Прем'єр-міністр (ч. 10 ст. 106, ч. 5 ст. 114 та ч. 9 ст. 116 Конституції).

Конституція України окремо не закріплює правовий ста-тус вищеперелічених посадових осіб центральних органів ви-конавчої влади. Г це цілком закономірно, оскільки їх діяль-ність нерозривно пов'язана з роботою Кабінету Міністрів.

Більш конкретно це питання висвітлюється у Загальному положенні про міністерство, інший центральний орган дер-жавної виконавчої влади, затвердженому Указом Президен-та України від 12 березня 1996 р., а також в окремих поло-женнях про відповідні міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

В офіційний обіг впроваджено нову назву — "центральні органи виконавчої влади", яка замінила стару — "централь-ні органи державного управління", що тлумачилася нерідко до-вільно і не відображала змісту виконавчої державної влади.

На жаль, у зазначених актах давалося лише родове по-няття органу виконавчої влади, тому досить важко було з'ясувати функціональне призначення окремих видів органів цієї влади, а також визначити їх систему.

Ця прогалина була усунута Указом Президента України "Про систему центральних органів виконавчої влади" від 15 грудня 1999 p., згідно з яким до системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, дер-жавні комітети (державні служби) та центральні органи ви-конавчої влади зі спеціальним статусом.

Керівників центральних органів виконавчої влади у вста-новленому порядку призначає на посади Президент України за поданням Прем'єр-міністра України. Повноваження керів-ників центральних органів виконавчої влади на цих посадах припиняє Президент України.

Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впро-вадження державної політики у визначеній сфері діяльності. Міністр як член Кабінету Міністрів України особисто відпо-відає за розробку і реалізацію державної політики, спрямо-вує і координує здійснення центральними органами виконав-чої влади заходів з питань, віднесених до його відання, приймає рішення щодо розподілу відповідних бюджетних коштів за поданням державного секретаря міністерства. Не допускається прийняття актів Кабінету Міністрів України та утворених ним органів, внесення проектів законів та актів Президента України з таких питань без погодження з відпо-відним міністром. Міністр на виконання вимог законодав-ства в межах наданих повноважень визначає політичні пріоритети і стратегічні напрями роботи міністерства та шляхи досягнення поставлених цілей.

Порядок виконання обов'язків міністра у разі його тимча-сової відсутності визначається Кабінетом Міністрів України.

Керівники центральних органів виконавчої влади, які входять до складу Кабінету Міністрів України: Міністр аграрної політики України, Міністр внутрішніх справ Украї-ни, Міністр екології та природних ресурсів України, Міністр економіки України, Міністр палива і енергетики України, Міністр закордонних справ України, Міністр культури і мис-тецтва України, Міністр України з питань надзвичайних си-туацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністр оборони України, Міністр ос-віти і науки України, Міністр охорони здоров'я України, Мі-ністр праці та соціальної політики України, Міністр транс-порту України, Міністр фінансів України, Міністр юстиції України.

Центральні органи виконавчої влади