Тлумачення права — це внутрішній розумовий процес, спрямований на те, щоб усунути незрозумілість і можливі по-милки при застосуванні правових норм, а також щоб правиль-но і всебічно дослідити правову норму, з’ясувати зміст, який законодавець вклав у її словесне формулювання.

Способи тлумачення норм права — це методи і прийоми їх дослідження, за допомогою яких думка інтерпретатора погли-блюється у зміст правової норми.

Текстове (граматичне) тлумачення — це прийом тлумачен-ня, при якому об’єктом дослідження є текст, зовнішня форма вираження норми права у статтях нормативно-правових актів. Інтерпретатор при текстовому тлумаченні вивчає одночасно лексику, синтаксис і структуру змісту тексту норми, засто-совує правила граматики і логіки. При такому тлумаченні потрібно з’ясувати, в яких словах, реченнях формулюються гі-потеза, санкція і диспозиція правової норми.

Систематичне тлумачення — це з’ясування змісту норми права щодо її зв’язку з іншими правовими нормами, залежно від місця в системі нормативного акта і в системі права. Необ-хідність систематичного тлумачення зумовлюється деякою схо-жістю і взаємозв’язком норм, що регулюють суміжні суспіль-ні відносини.

Історико-політичне тлумачення — це вивчення історичної обстановки, що склалася при виданні досліджуваної правової норми, і завдань, які ставив перед собою законодавець при її виданні, а також встановлення соціального призначення нор-ми права на основі вивчення суспільних процесів, що зумови-ли її виникнення і дію. При застосуванні історико-політичного тлумачення важливим є використання документів і матеріалів, опублікованих у засобах масової інформації, літературі, що відбивають політику держави з розглядуваного питання.

Логічне тлумачення — це уявні операції зі з’ясування зміс-ту правової норми на основі правил формальної логіки.

Буквальне тлумачення — це тлумачення, при якому справжній зміст правової норми розуміється в повній відпові-дності з її текстовим вираженням.

Розширювальне тлумачення — це тлумачення, при якому дійсний зміст правової норми варто розуміти ширше від бук-вального текстового вираження.

Обмежувальне тлумачення — це тлумачення, при якому дійсний зміст правової норми варто розуміти вужче від буква-льного текстового вираження.

Офіційне тлумачення — це сформульоване у спеціальному акті роз’яснення змісту і цілей правових норм, що має загаль-нообов’язковий характер і подається спеціально уповноваже-ними на те компетентними органами держави.

Нормативне тлумачення — це офіційне роз’яснення компе-тентним органом правової норми, яке обов’язкове для всіх осіб і органів, що прямо підпадають під юрисдикцію органу, який розтлумачує цю норму, і поширюється на всі передбачені цією правовою нормою випадки, забезпечуючи тим самим однакове і правильне втілення розпоряджень цієї норми.

Автентичне тлумачення — це тлумачення, що безпосеред-ньо походить від органу, який встановив цю правову норму.

Легальне тлумачення — це тлумачення, яке здійснюється не правотворчими органами, а іншими в силу передбачених за-коном повноважень.

Казуальне тлумачення — це тлумачення, яке здійснюється судовими або іншими компетентними органами з приводу й у зв’язку з розглядом конкретної юридичної справи і є обов’яз-ковим лише при її вирішенні.

Неофіційне тлумачення — це тлумачення, при якому зміст законів та інших нормативних актів роз’яснюється громадсь-кими організаціями, державними і суспільними діячами, уче-ними, іншими суб’єктами і результати цього роз’яснення не є обов’язковими. Таке тлумачення поділяється на повсякденне, тобто таке, що здійснюється громадянами в повсякденному житті; професійне, що здійснюється юристами-практиками при виконанні їх повноважень; доктринальне, що здійснюєть-ся науковцями.

Прогалина в законодавстві — це відсутність конкретної пра-вової норми, необхідної для регулювання суспільних відносин, які входять у сферу правового регулювання. Прогалину в зако-нодавстві можна усунути за допомогою прийняття відповідних нормативно-правових актів; при оперативному вирішенні юри-дичних справ застосовуються аналогія права і аналогія закону. Ці засоби подолання прогалин у законодавстві мають обмежену сферу використання. Вони не застосовуються при притягненні до кримінальної та адміністративної відповідальності, водночас припустимі в цивільному, сімейному, трудовому та інших галу-зях права. Аналогія дозволена всюди, де немає спеціальної за-борони і де законодавець не пов’язує настання юридичних нас-лідків з конкретним законом. У кожному конкретному випадку рішення, що було прийнято за допомогою використання анало-гії закону або аналогії права, має значення винятково для цьо-го випадку. За допомогою аналогії закону і аналогії права про-галина не усувається, а лише долається.

Аналогія закону — це вирішення юридичної справи на ос-нові застосування до відносин, не врегульованих конкретною правовою нормою, норми права, що регулює схожі за змістом відносини.

Аналогія права — це вирішення юридичної справи на осно-ві застосування до відносин, не врегульованих конкретною правовою нормою, і за відсутності норм, що регулюють схожі відносини, загальноправових або галузевих принципів права.