Реферат на тему:

Вибір виду експертизи й мір медичного характеру

Поряд із традиційними видами судово-психіатричного огляду (стаціонарна, амбулаторна) проводяться й такі види експертиз, які є специфічними для підліткового віку (комплексні, у тому числі СПЭН потерпілих і свідків).

Невиправданість розширювального напрямку на так звані «п'ятихвилинки» доводиться частотою діагностичних і експертних помилок при амбулаторних СПЭН, частотою напрямку на повторний стаціонарний огляд, значним числом неповнолітніх з вираженими психічними порушеннями, що попадають у місця позбавлення волі після амбулаторних СПЭН.

Головне, що відрізняє стаціонарні СПЭН - це можливість: а) всебічного обстеження підлітків різними фахівцями, включаючи психолога, электрофизиолога (ЭЭГ, Эхо-энцефалография й ін.), ендокринолога, сексопатолога, терапевта, невропатолога; б) одержання об'єктивних даних про минуле, про особливості інтелектуального, психічного розвитку, девиациях особистості; в) динамічного спостереження.

При неможливості сформулювати й обґрунтувати експертний висновок, при серйозних сумнівах у правильності своїх висновків або розбіжностях у думках у членів експертної комісії доцільно відстрочити остаточне рішення (на 1 місяць). Найбільш адекватний такий шлях при наявності в неповнолітнього ознак психогенної декомпенсації або реактивного стану, коли є надія за короткий строк терапевтично нормалізувати стан подэкспертного.

При серйозних сумнівах у можливості ендогенної природи захворювання й наявності стійких психогенних нашарувань більш доцільно відстрочити рішення на більше тривалий строк і рекомендувати суду направити випробуваного на примусове лікування в психіатричну лікарню до виходу із хворобливого стану з наступним поверненням в установу, де проводилася експертиза. Практика показує, що цей шлях виправдує себе повністю й значно полегшує рішення експертних завдань.

Особливого розгляду вимагає наступне питання. У випадках, коли випробуваний за час перебування на зазначеному примусовому лікуванні стає повнолітнім (досягає 18 років), доцільно все-таки повертати його підлітковим експертам, по-перше, тому, що кримінальні дії були зроблені в підлітковому віці, а по-друге, підліткові експерти вже знайомі з його історією хвороби й більш кваліфіковано можуть судити про вікові особливості психічних розладів.

Роль психіатрів-експертів у виборі виду експертизи повинна бути більше активної. Якщо експерт переконаний, що вид експертизи обраний судово-слідчими працівниками неправильно, він може в писемній формі рекомендувати більше адекватний вид огляду, наприклад, призначення комплексної СПЭН та ін.

Примусові міри медичного характеру призначаються, змінюються й відміняються визначенням суду з урахуванням рекомендацій судово-психіатричних експертних комісій, лікарських комісій психіатричних лікарень, що здійснюють примусове лікування, психіатричних комісій з огляду засуджених. Ці рекомендації ґрунтуються на функціональному діагнозі, що відбиває всі рівні психічних розладів.

Висновок комісії повинне базуватися на наступних принципах: 1) необхідність і достатність рекомендується меры, що, по запобіганню нових суспільно небезпечних дій; 2) дифференцированность і обмеженість показань для примусових мір медичного характеру з урахуванням специфіки вікового розвитку; 3) забезпечення наступності мер медичного характеру від лікувальних заходів до психокоррекционных, психолого-педагогічних, реабілітаційних, включаючи різні форми сімейної підтримки, передачу хворого на піклування родичам або опікунам при обов'язковому лікарському спостереженні. Не слід рекомендувати примусові міри медичного характеру неповнолітнім, якщо зроблені ними суспільно небезпечні дії не мають похилості до рецидивированию, не ставляться до категорії тяжких або пов'язаних із зазіханням на життя громадян. У цих випадках доцільно рекомендувати приміщення в психіатричну лікарню загального типу або постановку на динамічне диспансерне спостереження.

Примусове лікування в психіатричному стаціонарі загального типу варто рекомендувати неповнолітнім із психічною патологією при відсутності в них ознак стійкої соціальної дезадаптации й постійних антисоціальних тенденцій, що проявляються в схильності до дій агресивного характеру, а також у грубих повторних порушеннях лікарняного режиму. Такий вид лікування можна рекомендувати хворим підліткам, якщо вони:

а) зробили суспільно небезпечне діяння в психотическом стані;

б) при наявності в період експертизи (огляду) ознак маніфестації або загострення хронічного щиросердечного захворювання або декомпенсації патологічного стану різного походження;

в) у випадках, коли тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності розвилося після здійснення суспільно небезпечного діяння, і хворий має потребу в лікуванні до виходу із зазначеного хворобливого стану;

г) при психічному захворюванні в стадії ремісії, стані психічного дефекту різного походження, слабоумстві у випадку повторних суспільно небезпечних дій;

д) при зміні міри медичного характеру після примусового лікування в психіатричному стаціонарі спеціалізованого типу у зв'язку з поліпшенням стану, зниженням суспільної небезпеки й упорядкованістю поводження.

Примусове лікування в психіатричному стаціонарі спеціалізованого типу варто рекомендувати хворим при наявності в них клініко-психопатологічних і соціально-психологічних факторів ризику підвищеної суспільної небезпеки. У неповнолітніх із психічною патологією до факторів ризику варто відносити:

а) психопатоподобный синдром зі стійкими афективними порушеннями у вигляді дисфорий і патологією потягів агресивно-садистичного характеру;

б) негативно-дефицитарные особистісні зміни з емоційним дефектом і вираженою поведінковою активністю, що супроводжується афективною напруженістю, постійними порушеннями лікарняного режиму (у тому числі гебоидный синдром);

в) гипоманиакальные й маніакальні стани з розгальмуванням потягів і поводження;

г) сполучення перерахованих вище симптомокомплексов зі схильністю до вживання алкоголю, наркотичних і токсичних засобів і токсикоманическим поводженням, зі стійкими асоціальними особистісними установками, що обумовлюють кримінальне поводження до хвороби, рецидивность суспільно небезпечних дій, а також зі схильністю до порушень лікарняного режиму.

З урахуванням перерахованих факторів ризику примусове лікування в психіатричному стаціонарі спеціалізованого типу варто рекомендувати наступним групам неповнолітніх хворих:

а) совершившим суспільно небезпечні діяння, относимые до категорії тяжких, у тому числі пов'язані із зазіханням на життя громадян, що представляють надалі, у силу клінічних проявів захворювання або особистісних особливостей, підвищену небезпеку для суспільства;

б) із хронічним психічним захворюванням, станами психічного дефекту різного походження або слабоумством, коли в силу клінічних проявів захворювання або особистісних особливостей виявляються перераховані вище фактори ризику суспільно небезпечного поводження зі схильністю