Поняття правового регулювання і його відмінність від правового впливу. Сфера, основні напрямки і межі правового регулювання. Види, способи і типи прав

Держава забезпечує життєдіяльність суспільства як системи через використання влади, а право - через нормативне регулю-вання. Останнє споконвічне покликано бути стабілізуючим і заспокійливим фактором завдяки принципам волі і справедли-вості, які містяться у ньому.

Правове регулювання — це здійснюване державою за допомо-гою права і сукупності правових засобів упорядкування суспіль-них відносин, їх юридичне закріплення, охорона і розвиток.

Ознаки правового регулювання:

1) правове регулювання — різновид соціального регулювання;

2) за допомогою правового регулювання відносини між су-б'єктами набувають певної правової форми, яка має споконвічно державно-владний характер, тобто в юридичних нормах дер-жава вказує міру можливої та належної поведінки;

3) правове регулювання має конкретний характер, тому що завжди пов'язане з реальними відносинами;

4) правове регулювання має цілеспрямований характер — спрямоване на задоволення законних інтересів суб'єктів права;

5) правове регулювання здійснюється за допомогою право-вих засобів, які забезпечують його ефективність;

6) правове регулювання гарантує доведення норм права до їх виконання.

Не слід плутати два явища: правове регулювання і правовий вплив. Термін «регулювання» походить від латинського слова «regulo» (правило) і означає впорядкування, налагодження, при-ведення чого-небудь у відповідність з чим-небудь. Термін «вплив» означає вплив на що-небудь за допомогою системи дій. Смис-лове навантаження у цих двох категорій є близьким, частково збігається, але не є однозначним.

Правовий вплив — це взятий у єдності та різноманітті весь процес впливу права на суспільне життя, свідомість і поведінку людей за допомогою як правових, так і неправових засобів.

Правовий вплив на людину здійснюється по двох каналах:

1) інформаційному — за допомогою правових норм до відома учасників доводиться позиція, яку займає держава стосовно дозво-леної, необхідної або забороненої поведінки;

2) ціннісно-орієнтаційному — за допомогою права здійснюєть-ся засвоєння суспільством його цінностей, які напрацьовані людст-вом і спадкоємне переходять з покоління в покоління.

Правовий вплив багато в чому зводиться до інформативної та виховної ролі права, підсилити яку можуть пропаганда право-вих знань, система широкої юридичної освіти.

Відмінності між правовим регулюванням і правовим впли-вом:

за обсягом:*

предмет правового впливу об'ємніше (ширше) предмета пра-вового регулювання — його складають відносини, які не регу-люються правом, але на які поширюється дія права;

за змістом:*

у правовому впливі не завжди є точний юридичний захід (кр:м норм права, він містить у собі інші соціальні засоби і фо-рми впливу на поведінку людей), тоді як у правовому регулю-ванні він є обов'язковим (регулювання відбувається за допомо-гою певної правової норми).

За головними особливостями свого змісту правовий вплив є не специфічно правовим, а загальним, в якому діє не право як сукупність норм, а «дух» права, просліджується вплив права на систему суспільних відносин, потенціал психічного складу осо-би, її правову свідомість і культуру. Коли зміст права проходить через свідомість людей, вона стає правосвідомістю. Люди пови-нні поводитися однаково в однотипній ситуації, якщо право встановлює певні правила поведінки. Виробляється стандарт поведінки, формується загальна нормативна культура як безпо-середня передумова законослухняності громадян. Це і є право-вий вплив на поведінку людей;

за механізмом реалізації права:

у правовому регулюванні право реалізується через його ме-ханізм — систему правових засобів і форм (норми права, право-відносини, акти реалізації і застосування норм права та ін.), тоді як правовий вплив здійснюється за допомогою системи неюридичних засобів — ідеологічних, психологічних, інформаційних та інших механізмів.

Сфера, основні напрямки і межі правового регулювання

Сфера правового регулювання — це сукупність суспільних від-носин, яку можна і необхідно впорядкувати за допомогою права і правових засобів. Інакше: сфера правового регулювання — галузь соціального простору, яка охоплена правом. Це, насамперед, суспільні відносини — економічні, політичні, соціально-культур-ні. Йдеться про ті суспільні відносини, функціонування яких неможливо без використання правових засобів.

Не все в суспільних відносинах урегульовано правом. На-приклад, не регулюються правом: в галузі економічних відносин — процеси виробництва; в галузі політичних відносин — розробка програм і статутів партій; в галузі духовно-культурних — релігійні відносини та ін. Скласти сферу правового регулювання можуть лише відносини, що піддаються правовому регулюванню. Право регулює конкретні, найсутнісніші, глобальні відносини, що про-ходять через волю і свідомість людей.

При встановленні сфери правового регулювання слід вихо-дити не стільки із класифікації суспільних відносин (економіч-них, політичних тощо), скільки із матерії самого права як норма-тивного регулятора, цілеспрямованість якого — порядок у суспі-льстві.

Ознаки сфери правового регулювання:

1) є соціальною, оскільки право регулює соціальні відносини, а не природні процеси (землетруси, тайфуни, фізико-хімічні явища та ін.);

2) є тією сферою соціального простору, де існують суспільні відносини, які можуть врегульовуватися правом, тобто можуть пройти через волю і свідомість людей (не можна регулювати дії, вчинені в стані неосудності або фізичного примусу);

3) містить у собі сукупність конкретних суспільних відно-син, які потребують врегулювання правом (а не суспільних про-цесів, що протікають за об'єктивними законами суспільного життя і не потребують регулювання правом);

4) охоплює найважливіші суспільні відносини, що у цей мо-мент найбільшим чином зачіпають інтереси суспільства, трудо-вих колективів, організацій, підприємств та ін. Тобто вона не є статичною, змінюється залежно від умов внутрішньої та зовніш-ньої обстановки, рівня економічного, соціального, духовно-куль-турного розвитку суспільства;

5) має обмежений обсяг охоплення (межі правової регламента-ції) і не може містити в собі ті соціальні явища, які об'єктивно не допускають формально-юридичного впорядкування (дружба, любов та ін.). Правом не може регламентуватися поведінка лю-дини, її розумова діяльність, особисте життя. Безпосередня пра-ця людини по створенню