3. Акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків у механізмі правового регулювання.

Акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків — це факти-чна поведінка суб'єктів правовідносин, повязана зі здійсненням (реалізацією) своїх прав і обов'язків.

Можливі два результати реагування на правове регулювання:*

активний — вчинення дій, що дозволяються (наприклад, брати участь у виборах органів влади);*

пасивний — утримування від заборонених дій (наприклад, не завдавати шкоди довкіллю).

Якщо активними діями реалізуються права — має місце вико-ристання правових норм.

Якщо активними діями реалізуються обов'язки — має місце виконання правових норм.

Якщо реалізація правових норм, що забороняють які-небудь дії, полягає в утримуванні від їх вчинення — має місце додер-жання норм права. Наприклад, норми кримінального права реа-лізуються тоді, коли громадяни не вчиняє протиправних дій.

Отже, акти безпосередньої реалізації у формах використання наданих нормами права можливостей, виконання зобов'язуючо-го правового розпорядження, додержання правових заборон посідають особливе місце у механізмі правового регулювання, тому що являють собою його кінцеву мету.

4. Акти застосування норм права у механізмі правового регу-лювання.

У процесі правового регулювання можлива (але не обов'яз-кова) стадія застосування норм права, яка полягає у виданні дер-жавно-владного акта — акта застосування норм права, який за-безпечує виникнення, зміну або припинення правових відно-син. Якщо суб'єкти права не в змозі самі реалізувати суб'єктивні права і юридичні обов'язки, держава в особі компетентних орга-нів здійснює застосування норм права (наприклад, стягнення податків, призначення пенсій, відправлення правосуддя).

Акти застосування норм права мають форму рішень, розпо-ряджень, наказів, вироків тощо. У них персоніфікуються загаль-ні права і обов'язки, а також, якщо це необхідно, індивідуалізу-ються санкції. Специфіка акта застосування норм права полягає в тому, що індивідуалізація здійснюється від імені держави як вимога, яка може бути у разі необхідності виконана і примусово.

Акти застосування норм права у механізмі правового регу-лювання використовуються в таких випадках:

1) коли самі норми права передбачають, що індивідуалізація прав і обов'язків здійснюється органами держави, посадовими особами, а не учасниками відносин. Так, нормами про порядок надання відпусток робітникам і службовцям передбачається, що відпустка конкретній особі надається згідно з наказом адмініст-рації;

2) коли суб'єкти відносин, що регулюються, поводяться про-типравне: порушують права, не виконують обов'язки. У цьому разі актом застосування норм права індивідуалізується юридич-на відповідальність, передбачена нормами права за їх порушен-ня, тобто встановлюється персональна відповідальність право-порушників.

У всіх випадках акти безпосередньої або опосередкованої реалізації прав і обов'язків завершують правове регулювання. Саме тут відбувається «переведення» розпоряджень юридичних норм (спочатку виражених у правах і обов'язках) у фактичну, реальну поведінку учасників суспільних відносин, на які було спрямовано правове регулювання.

Стадії механізму правового регулювання

Використання у певному порядку тих чи інших елементів механізму характеризує процес правового регулювання. Він може бути простим і складним.

Простий процес правового регулювання припускає використання лише одного державно-владного акта — нормативно-правового. Індивідуалізацію прав і обов'язків здійснюють самі суб'єкти, до яких цей акт звернений.

Складний процес правового регулювання припускає наявність двох актів державно-владного характеру, один із яких — норма-тивно-правовий, а інший — акт застосування норм права (інди-відуальний акт). Його стадії залежать від правової поведінки су-б'єкта — правомірної чи неправомірної.

Зобразимо у вигляді схеми три стадій механізму складного процесу правового регулювання:

1. Механізм правотворчості

Основним елементом цієї стадії є норма права, то виступає як “рег-ламентатор” суспільних відносин. Регулятивні (дозвільні, зобов'язува-льні, заборонні), охоронні та спе-ціалізовані норми — складові еле-менти нормативної основи правового регулювання | - це стадія існування права поза правовідносин, стадія розробки юридичних норм, встановлення мо-делі поведінки, правового статусу осіб, установ, органів держави

2. Механізм реалізації суб'єктивних прав і суб'єктивних юридичних обо-в'язків

Основними елементами цієї стадії є правовідносини, акт безпосередньої реалізації прав і обов'язків (додер-жання заборон, виконання обов'я-зків, викори-стання прав), акт опо-середкованої реалізації прав і обо-в'язків (застосування права). Правовідносини виступають як “конкретчзатор” загальних вимог юридич-них норм стосовно конкре-тних суб'єктів, а акт реалізації су-б'єктивних юридичних прав і су-б'єктивних юридичних обов'язків — як «реалізатор» конкретних розпо-ряджень правових норм стосовно конкретних суб'єктів | - це стадія переходу від загальних дозволів правових норм до конкрет-ної моделі поведінки конкретних суб'єктів. Виражається у здійсненні дій, шо дозволяються, і в утриму-ванні від заборонених дій (активний і пасивний варіанти правомірної поведінки). Це активна сторона пра-вового регулювання, при якій мож-ливі два процеси реалізації суб'єк-тивних юридичних прав і суб'єкти-вних юридичних обов'язків: 1) вступ у правовідносини за бажанням і во-лею їх учасників (укладення дого-вору) — простий;

2) вступ у право-відносини на основі правозастосу-вального акта, нерідко поза волею та бажання учасників (рішення суду про стягнення аліментів на утриман-ня неповно-літніх дітей) — складний

3. Механізм покладання юридичної відповідальності (чи держав-но-го при-мусу)

Основними елементами цієї стадії є акти застосування норм права, що встановлюють юридичну відповідаль-ність конкретної особи за конкретне правопорушення. Це охоронні пра-возастосовні акти. Реалізатором примусу до конкретних суб'єктів на підставі санкцій правових норм ви- ступає держава в особі уповноваже-них органів | - це стадія реалізації конкретних заходів юридичної відповідальності, що застосовуються у разі здійснен-ня протиправної поведінки. Вона на-стає за таких правових підстав: фа-ктична підстава (правопорушення) норма-тив-на підстава (норма права що встановлює санкцію за вчинене правопорушення), процесуальна під става (покладання юридичної від повідальності, її вид і міра)

Стадії механізму правового регулювання (варіант правомір-ної поведінки) можна представити і в більшій кількості, розбив-ши другу стадію в запропонованій схемі на такі:*

виникнення суб'єктивних юридичних прав і суб'єктивних юридичних обов'язків;*

безпосередня реалізація суб'єктивних юридичних прав і суб'єктивних юридичних обов'язків;*

застосування права (як факультативна — можлива, але не обов'язкова стадія).

Елементами, що забезпечують динамічну сутність механізму