власного кримінального|карний| процесу і вимагає від всіх - не тільки|не лише| від органів, що здійснюють кримінальне|карний| судочинство (слідчого, прокурора, суду), але і від інших осіб|обличчя,лице| (у сфері трудових, житлових і ін. відносин) - відноситися до людини, чия провина|вина| в скоєнні злочину не доведена у вироку, що вступив в законну силу, як до невинного|невинний|.
Слід зазначити, що|слід відзначити , що,следует отметить | стаття 49 Конституції текстуально відносить презумпцію невинності тільки|лише| до обвинуваченому, тобто до особи|обличчя,лице|, відносно якої винесена ухвала|постанова| про притягнення як обвинуваченого (ч. 1 ст. 46 УПК|), проте|однак| її положення|становище| в рівній мірі відносяться і до підозрюваного - особі|обличчя,лице|, затриманій за підозрою в злочині або до пред'явлення звинувачення підданому запобіжному заходу (ст. 52 УПК|).
Обвинувачений (підозрюваний) може бути визнаний винним лише за умови, що|при умові , що,при условии | його провина|вина| буде доведена в передбаченому законом порядку|лад| (т.е. належними суб'єктами - органом дізнання, слідчим, прокурором, потерпілим; за допомогою допустимих доказів; при дотриманні встановлених|установлений| законом термінів і інших умов) і буде встановлена|установлений| в звинувачувальному|обвинувальний| вироку суду. Винесення відносно обличчя виправдувального вироку незалежно від підстав виправдання|захист| (за відсутністю|відсутність| події злочину, за відсутністю|відсутність| в діянні складу злочину, зважаючи на|внаслідок,унаслідок| недоведеність|доказаність| участі підсудного в здійсненні злочину) - виключає можливість|спроможність| ухвали|постанова| його невинності під сумнів.
Я вважаю|лічити|, не дозволяє говорити про винність|провинність| обвинуваченого і винесення відносно його ухвали|постанова| (визначення) про припинення кримінальної справи зважаючи на|внаслідок,унаслідок| закінчення|виділення,витікання| термінів давності|давнина| кримінального|карний| переслідування, амністію або помилування, смерть обвинуваченого, зміну обстановки, застосування|вживання| мерів, замінюючих кримінальну|карний| відповідальність, і по деяких іншим так званим "нереабілітовуючим" підставам (п. 3, 4, 8 ст. 5; ст. 6-9 УПК| РРФСР|РСФРР|; прим. до ст. 174, 224, 218 УК| і ін.). Не дивлячись на|незважаючи на| те що в перерахованих випадках в ухвалі|постанова| (визначенні) про припинення кримінальної справи не міститься|утримуватися| вивід|висновок,виведення| про невинність обвинуваченого, а навіть навпаки, як би передбачається|припускатися| його винність|провинність|, винесення такої ухвали не повинне породжувати для особи|обличчя,лице| ніяких|жоден| негативних правових наслідків, що обумовлюються|зумовлюються| фактом скоєння злочину. Неприпустимість|недопустимість| визнання|зізнання| особи|обличчя,лице| винною в скоєнні злочину ухвалою|постанова| про припинення кримінальної справи була підтверджена ще в 1990г|. Висновком|укладення,ув'язнення| Комітету конституційного нагляду СРСР від 13 вересня 1990 р. "Про невідповідність норм кримінального|карний| і карно-процесуального|кримінально-процесуальний| законодавства, що визначають підстави і порядок|лад| звільнення|визволення| від кримінальної|карний| відповідальності із застосуванням мерів адміністративного стягнення або суспільної|громадський| дії, Конституції СРСР і міжнародним актам про права людини" (ВВС| СРСР, 1990, N 39, ст. 775).
Таким чином, після|потім| вступу звинувачувального|обвинувальний| вироку до законної сили презумпція невинності відносно конкретної особи|обличчя,лице| як би припиняє свою дію. Проте|однак| це характерно|вдача| лише для відносин, рамок кримінального|карний| судочинства|судочинство|, що складаються зовні. У кримінальному|карний| ж процесі при перевірці законності і обгрунтованості вироків, що вступили в законну силу, принцип презумпції невинності не втрачає свого значення як правила, що визначає напрям|направлення| і порядок|лад| здійснення правосуддя: і прокурор, і суд, оцінюючи обгрунтованість зроблених у вироку виводів|висновок,виведення| про винність|провинність| засудженого|осуджений,засуджений|, повинні виходити саме з цього принципу, а не з|із| презумпції істинності вироку.
З|із| принципу презумпції невинності витікає ряд|лава,низка| правових наслідків, що отримали|одержали| закріплення в інших частинах|частка| ст. 49 Конституції.
Одним з таких наслідків є|з'являтися,являтися| звільнення|визволення| обвинуваченого від обов'язку доводити свою невинність (ч. 2 ст. 49). Тягар доведення в кримінальному|карний| судочинстві|судочинство| покладається на прокурора, слідчого, особу|обличчя,лице|, що проводить|виробляти,справляти| дізнання, а у справах приватного звинувачення|обвинувачення| - також на потерпілого. Як указується|вказується| в ст. 20 УПК|, суд, прокурор, слідчий і особа|обличчя,лице|, що проводить|виробляти,справляти| дізнання, зобов'язані прийняти всі передбачені законом заходи для всестороннього|всебічний,усебічний|, повного|цілковитий| і об'єктивного дослідження обставин справи|річ|, виявити як викривальні, так і реабілітовуючі обвинувачений, а також пом'якшувальні і обтяжливі його відповідальність обставини. Причому ці органи і особи|обличчя,лице| не мають права перекладати обов'язок доведення невинності на обвинуваченого.
Неналежне виконання органами, що здійснюють кримінальне|карний| судочинство, своєму обов'язку по доведенню або перекладення її на обвинувачений може приводити|призводити,наводити| до припинення кримінальної справи, виправдання|захист| підсудного, відміни|відміна| постановленого звинувачувального|обвинувальний| вироку, а також до заходів дисциплінарного і іншої правової дії відносно винних.
Підтвердження цьому можна знайти і в судовій практиці. Так Верховним судом Башкирської республіки 7 лютого 1998г|. Цквитишвили Д.В. визнаний винним в злісному хуліганстві і умисному|навмисний| вбивстві з|із| хуліганських спонук|спонукання| гр-на| Герадзе.
Голова Верховного Суду РФ в своєму протесті поставив питання про відміну|відміна| судових рішень|розв'язання,вирішення,розв'язування|, винесених у цій справі, і напрям|направлення| його на нове розслідування.
Розглянувши|розгледівши| матеріали справи|річ|, Пленум Верховного Суду РФ погодився з|із| протестом по наступних|такий| підставах.
Відповідно до ст.14 Основ|основа| кримінального|карний| судочинства|судочинство| РФ суд, прокурор, слідчий і особа|обличчя,лице|, що проводить|виробляти,справляти| дізнання, зобов'язані прийняти все предусмотреннные| законом мера для всестороннього|всебічний,усебічний|, повного|цілковитий| і об'єктивного дослідження обставин справи|річ|.
У даній же справі окремі обставини не досліджені з|із| достатньою повнотою, зокрема ті, від яких залежить визначення характеру|вдача| злочинних дій Цкитішвілі.
Як видно|показно| з|із| вироку, вивід|висновок,виведення| про винність|провинність| Цкитішвілі в умисному|навмисний| вбивстві заснований на оцінці|оцінка| всієї його поведінки відносно потерпілого і головним чином того факту, що він, нападаючи на Герадзе, застосував удар ребром долоні по горлу, який свідчить, на думку суду, про наявність наміру на позбавлення життя. З|із| таким виводом|висновок,виведення| можна було б погодитися, якби було встановлено|установлено|, що смерть наступила|настати| безпосередньо унаслідок|внаслідок| вказаного удару.
Тим часом з|із| опису події, що відбулася, убачається, що ще до цього удару, під час боротьби з|із| Цкитішвілі, падаючи, Герадзе сильно ударився головою об землю|грунт|. Згідно висновку|укладення,ув'язнення| судово-медичного|судово-медичний| експерта