заяви такого роду часто|частенько| є|з'являтися,являтися| наклепницькими. Наприклад, П.Н. Никіфоров протягом трьох років наклепницький звинувачував в хуліганстві, рукоприкладстві, пияцтві і т.п. працівників шкіл. Тільки|лише| у Міністерство освіти Чуваської АССР| він написав 209 анонімних наклепницьких заяв, десятки таких заяв в ЦК КПРС, Раду|порада| Міністрів і інші органи. Для перевірки скарг представники Міністерства освіти виїжджали|виїздити| 13 разів, РОНО| - 31 раз, з|із| партійних і інших органів - 10 разів. Вивід|висновок,виведення| завжди був один: викладене в скаргах наклеп. При обшуку у|біля,в| Никіфорова було виявлено 100 конвертів без марок з|із| написаними на них адресами в різні органи. Наклепник притягав до кримінальної|карний| відповідальності. В.И. Ремнев «Право жалобы в СССР» - Москва, 1960г.
Передбачаючи кримінальну|карний| відповідальність за наклепницькі вигадки і за помилковий донос, законодавець, тим самим встановлює серйозні гарантії правильності подачі заяв і повідомлень|сполучення| про злочин, дає правову можливість|спроможність| вести боротьбу з обличчями, що зловживають правом подачі скарг і заяв.
2. Повідомлення|сполучення| громадських організацій як привід для порушення кримінальної справи (п.2 ст.108 УПК| РРФСР|РСФРР|) представляє|уявляти| повідомлення|сполучення| профспілкових і інших громадських організацій. Ці повідомлення|сполучення| слід відрізняти від заяв, витікаючих від випадкової групи осіб|обличчя,лице|. Громадськими організаціями можуть бути суспільні|громадський| інспекції, кооперативні організації, культурні, спортивні, науково-технічні суспільства|товариство| та інші.
Практика підтверджує позитивну роль громадськості в боротьбі із|із| злочинністю.
3. Повідомлення|сполучення| установ, підприємств, організацій і посадових осіб закон також називає в числі приводів для порушення кримінальної справи. Суть|сутність,єство| цього приводу для порушення кримінальної справи полягає в тому, що різного роду установи, торгові|торгівельний| організації, учбові заклади через своїх керівників, а рівно посадові особи цих установ, підприємств або організацій повідомляють органи дізнання, слідства|наслідок|, прокуратури або суду про підготовлюване або довершене|досконалий| суспільно-небезпечне діяння.
У установах, організаціях, підприємствах повинні прийматися заходи до забезпечення законності. Тому їх керівники і інші посадові особи зобов'язані повідомляти про злочин, виявлений по місцю їх роботи. Як пише Здир Я.А. « в даному випадку посадові особи не попереджаються|попереджуються,запобігати| про кримінальну|карний| відповідальність за помилковий донос. У разі|в разі| повідомлення|сполучення| свідомо помилкових відомостей вони несуть відповідальність як за посадові злочини.
Посадові особи установ, підприємств, організацій не має права на свій розсуд вирішувати|рішати,розв'язати| питання про наявність або відсутність злочину. Повідомлення|сполучення| установ, підприємств організацій і посадових осіб повинні бути зроблені у письмовій формі (ч.3 ст.110 УПК| РРФСР|РСФРР|).
4. Статті, замітки і листи, опубліковані у пресі також є|з'являтися,являтися| приводами для порушення кримінальної справ (п.4 ст.108 УПК| РРФСР|РСФРР|).
Повідомлення|сполучення| про злочин, опубліковані у пресі, на відміну від інших приводів звернені не тільки|не лише,не те що| до органів, осіб|обличчя,лице|, управомоченным| на порушення кримінальної справ, але і до широкого|широкий| круга|коло| громадськості, до всіх читачів. Не можна допускати, щоб поодинці і тому ж повідомленню|сполучення| у пресі збуджувалося декілька кримінальних справ.
5. Явка з|із| повинною.
На практиці зустрічаються випадки, що порушуються|збуджуються| і по такому приводу. Наприклад, в органи КДБ з'явився з|із| повинною агент американської розвідки А.М. Новіков, якому було доручено збирати розвідувальну інформацію про Радянський Союз|спілка,сполучник|. В. Марухин, Л. Слитенко «Именем закона»- Ленинград, 1969г.
Суть|сутність,єство| явки з|із| повинною полягає в добровільному повідомленні|сполучення| прокурорських, слідчих або судових органів про скоєння злочину самим винним, якщо таке повідомлення|сполучення| супроводжується|супроводитися| фактичною добровільною передачею|передача| себе у владу органів, посадових осіб, управомоченных| на порушення кримінальної справ.
6. Безпосереднє|безпосередній| виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину (п.6 ст. 108 УПК| РРФСР|РСФРР|).
Суть|сутність,єство| цього приводу для порушення справи полягає в тому, що органи дізнання, слідчий, прокурор, суддя або суд при здійсненні своїх повноважень незалежно від чийого або заяви, повідомлення|сполучення| самі безпосередньо виявляють ознаки злочину і вирішують питання про порушення кримінальної справи.
Але|та| наявність одного приводу ще не достатня для ухвалення|прийняття,приймання| рішення про збудження кримінальної справи. Для порушення справи необхідно і така умова як підстава|основа,заснування| до збудження кримінальної справи.
У законі сказано, що справа|річ| може бути збуджена тільки|лише| в тих випадках, коли є|наявний| достатні дані, вказуючі|показуючий| на ознаки злочину (ч.2 ст.108 УПК| РРФСР|РСФРР|). Ці дані в карно-процесуальному|кримінально-процесуальний| законі іменуються підставами до порушення кримінальної справи (ч.1 ст. ст. 112;113; ч.2 ст.116 УПК| РРФСР|РСФРР|), наявність яких обуславливает| обгрунтованість винесення акту про порушення кримінальної справи.
Законодавець указує|вказувати| на дві сторони підстави|основа,заснування| до збудження кримінальної справи - фактичну і юридичну. Фактична сторона - наявність об'єктивно існуючих фактичних даних, вказуючих|показуючий| на ознаки суспільно-небезпечного діяння. Юридична сторона підстави|основа,заснування| до збудження справи|річ| є наявність ознак злочину. В даному випадку мова|промова| йде тільки|лише| про злочинне діяння, про його протиправність і суспільну|громадський| небезпеку.
Закон в підстави до порушення кримінальної справи не включає відсутність зобов'язань, що виключають виробництво у справі (ст.5 УПК| РРФСР|РСФРР|). Цим поняттям надається самостійне значення. У ст.113 УПК| РСФСР| сказано, що у разі|в разі| відсутності|відсутність| підстав до порушення кримінальної справи, а рівно за наявності обставин, що виключають виробництво у справі, прокурор, слідчий, орган дізнання і суддя відмовляють в порушенні кримінальної справи.
А.Р. Міхайленко вважає|лічити|, що не дивлячись на|незважаючи на| різний сенс|зміст,рація| цих понять, між ними існує тісний взаємозв'язок. Сама відсутність підстав, наприклад|приміром|, не може породжувати питання про обставини, що виключають виробництво у справі, зважаючи на|внаслідок,унаслідок| його безпредметність. У свою чергу|своєю чергою|, дуже багато з|із| обставин вказані в ст.5 УПК| РРФСР|РСФРР|, взагалі не мають відношення до фактичної сторони підстави|основа,заснування| до збудження справи|річ| і в деяких випадках можуть встановлюватися після|потім| рішення питання про порушення кримінальної справи. Наприклад, акт амністії або помилування може бути виданий, коли