Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають са-мостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звер-нене стягнення. Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану не-повнолітнього в межах, передбачених ст. 99 КК України, — до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчан-ня чи основної роботи час. Тривалість виконання даного виду по-карання не може перевищувати двох годин на день.

Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року. Із заробітку неповнолітнього, засудженого до ви-правних робіт, здійснюється відрахування в дохід держави в розмірі, встановленому вироком суду, в межах від п'яти до десяти відсотків.

Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від п'ятнадцяти до сорока п'яти діб.

Позбавлення волі на певний строк. /

Покарання у виді позбавлення волі призначається непов-нолітньому:

1) за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості — на строк не більше двох років;

2) за злочин середньої тяжкості — на строк не більше чотирьох років;

3) за тяжкий злочин — на строк не більше семи років;

4) за особливо тяжкий злочин — на строк не більше десяти років;

5) за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбав-ленням життя людини,— на строк до п'ятнадцяти років.

Неповнолітні, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах. При

ш_________________________

' цьому позбавлення волі не може бути призначене непов-нолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.

При призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів або вироків остаточне покарання у виді позбавлення вол» яе може перевищувати п'ятнадцяти років.

Призначення покарання щодо неповнолітнього має здійснюва-тись з урахуванням вимог:—

при призначенні покарання неповнолітньому еуд, крім об-ставин, які обтяжують чи пом'якшують покарання, передбачених у статтях 65-67 КК України, враховує умови його життягта вихо-вання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього;—

при призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю злочине або вироків остаточне покарання у вигляді позбавлення волі не може перевищувати п'ятнадцяти років.

Суди повинні нрснтляти гуманність, уникати неоправдано су-ворого покарання, розширювати практику застосування до непов-нояггтх покарання, не пов'язаного а позбавленням волі.

Згідно з» ст. 446 КПК України у вироку в справі непов-нолітнього, крім даних, передбачених статтями 333,334 і 335 КПК України, повинно бути зазначено:—

у мотивувальній частині — підстави, з яких суд вважає необхідним призначення громадського вихователя;—

у резолютивній частині — про необхідність призначення громадського вихователя у випадках застосування покарання, не пов'язаного з позбавлегемм волі, або- звільнення від покарання з випробуванням відповідно до статті 104 Кримінального кодексу України.

Визнавши підсудного винним, суд мас право: винести обвину-вальний вирок і призначити підсудному покарання, передбачене ^кримінальним законом; випести рішення відповідно до ст. 97 КК України про закриття кримінальної справи і застосування до не-повнолітнього примусових захода виховного характеру, передба-чених ст. 135 КК України, якщо неповнолітній вперше вчинив зло-чин невеликої тяжкості, а його виправлення можливе без застосу-вання покарання.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням застосо-вується до неповнолітніх відповідно до загальних правил з ураху-ванням положень, передбачених статтею 104 КК України, а саме:—

звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до позбавлення волі;—

іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років;—

у разі звільнення неяовнолігнього від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на окрему особу, за и згодою

______________________________________________991

або на її прохання, обов'язок щодо нагляду за засудженим та про-ведення з ннм виховної роботи.

При постановленні вироку, крім питань, зазначених у статю 324 КІЖ України, *уд зобов'язати * ризі звільненні непов-нолітнього від відбування покарання з вмнробуважям чи застосу-вання до нього покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, обговорити питання иро необхідність иризначеяня непов-нолітньому громадського вихователя.

Питання про необхідність призначеним неповнояшіьаму гро-мадського (судового) вихователя виріщуегься як у випадках за-стосування міри яокарання, не пов'язаної з позбавленням воді (ст. 445 КПК України)

Створення інституту судових вихователів передбачено Законом України «Про органи і служби в справах неповнолітніх і спеціаль-них установах для неповнолітніх» від 24.Ш. 1995 року. Такий інсти-тут створений! здійснює свою діяльність відповідно щі Положення хфо судових вихователів, затвердженого Виховним Судом України, Міністерством ісспщії України і Міністерством освіти України 15 листопада 1995 року. Судові вихователі є робітниками суду. Вони повинні махи -юридичну або педагогічну освіту. Наван-таження на одного судового вихователя не повинні перевищувати десятьох неповнолітніх. Бони здійснюють виховний вплив на за-суджених відповідно до рішення суду до досягнення ними пов-нолітнього віку.

При звільненні від покарання суд може зобов'язати непов-нолітньото відшкодувати заподіяний збиток, влаштуватись на ро-боту або навчання, не змінювати без дозволу органів внутрішніх справ місця проживання, повідомляти лро зміну місця роботи або навчання органи внутрішніх справ, не відвідувати визначені місця, пройти курс необхідного лікування, принести вибачення по-терпшому тч. «б ст. 46-1КК України). Спостереження за поведінкою засуджених, стосовно яких прийняте рішення про звільнення від відповідальності чи винесено вирок, який не пов'язаний з позбав-ленням волі, здійснює кримінальна міліція в справах непов-нолітніх.

Звільнення ЬеткпюзЬатпого неповнолітнього обвинуваченого від покарання із застосуванням примусових заходів виховного харж~ теру.

Згіди© зі «т. 165 КК України неповнолітнього, «кий вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може