У цьому разі суд застосовує до неіювишгітнього такі примусом захожа виховного характеру:

992_____________________________________________________

1) застереження;

2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;

4) покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнад-цятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-вихов-ної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.

До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у законі. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у пункті 2 та 3 частини другої статті 105 КК України, встановлюється судом.

До спеціальних навчально-виховних установ належать спеціальні загальноосвітні школи соціальної реабілітації (сюди направляються особи у віці від одинадцяти до чотирнадцяти років) і професійні училища соціальної реабілітації неповнолітніх (для осіб у віці понад 14 років). В училищах засуджені можуть утримуватись у винятко-вих випадках до досягнення 19 років, якщо це необхідно для закінчення навчання і не виходить за рамки встановленого зако-ном трирічного терміну примусових заходів виховного характеру.

За наявності достатніх підстав вважати, що особа, яка підлягає направленню в спеціальний навчально-виховний заклад, буде за-йматися протиправною діяльністю, а також з метою забезпечення виконання свого рішення, суд вправі тимчасово, терміном до 30 діб, помістити неповнолітнього в приймальник-розподільник для неповнолітніх, який потім за рішенням суду доставляє його в спеціальний навчально-виховний заклад.

Справу, що надійшла до суду від прокурора в порядку, перед-баченому ст. 7-3 або 9 КПК України суддя, якщо він згоден з рішенням, прийнятим слідчим або прокурором, призначає до роз-гляду в судовому засіданні у строк не пізніше десяти днів, а в разі незгоди — повертає прокурору мотивованою постановою.

Розгляд справ провадиться у відкритому судовому засіданні з обов'язковою участю прокурора і захисника. При цьому заслухо-вуються пояснення неповнолітнього, його законного представни-ка, перевіряються докази, які доводять або спростовують вчинення даною особою суспільно небезпечного діяння, а також перевіря-ються інші обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про застосування примусового заходу виховного харак-теру. Під час розгляду справи ведеться протокол судового

______________________________________________993

засідання. Після закінчення судової перевірки справи свої думки висловлюють прокурор, потім захисник.

У разі наявності достатніх підстав вважати, що особа, яка підлягає за ухвалою суду направленню до спеціального навчаль-но-виховного закладу, буде займатися протиправною діяльністю, а також з метою забезпечення виконання своєї ухвали суд вправі тимчасово, строком до ЗО діб, помістити цю особу у приймаль-ник-розподільник для неповнолітніх, який доставляє її до спеціаль-ного навчально-виховного закладу.

Є деякі особливості і при звільненні неповнолітнього від кримінальної відповідальності та покарання у зв'язку із закінчен-ням строків давності.

Давність притягнення до кримінальної відповідальності та вико-нання обвинувального вироку до осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, застосовується відповідно до загальних пра-вил, викладених у ст. 49 та 80 КК України з урахуванням пол-ожень, направлених на більш гуманне ставлення до неповнолітніх, викладених у ст. 106 КК України. Щодо неповнолітніх встанов-люються такі строки давності:

1) два роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості;

2) п'ять років — у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

3) сім років — у разі вчинення тяжкого злочину;

4) десять років — у разі вчинення особливо тяжкого злочину. Щодо неповнолітніх встановлюються такі строки виконання

обвинувального вироку:

1) два роки — у разі засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, а також при засудженні до покарання у виг-ляді позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

2) п'ять років — у разі засудження до покарання у вигляді поз-бавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засуд-женні до покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;

3) сім років — у разі засудження до покарання у вигляді поз-бавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкий злочин;

4) десять років — у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (стаття 107 КК України).

До осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, може бути за-стосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання незалежно від тяжкості вчиненого злочину,

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та став-ленням до праці й навчання довів своє виправлення.

32 2-702

994_____________________________________________

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване до засуджених за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, після фактичного відбуття:

1) не менше третини призначеного строку покарання у вигляді позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості і за необережний тяжкий злочин;

2) не менше половини строку покарання у вигляді позбавлення волі, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необереж-ний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбу-вала покарання у вигляді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила у віці до вісімнадцяти років новий умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення