Крім цього, склався ще один нонсенс. Те, що в стадії порушен-ня кримінальної справи забороняє робити слідчому кримінально-процесуальний закон, те саме дозволяє робити оперативному працівникові Закон про оперативно-розшукову діяльність. Напри-клад, проводити візуальне спостереження та технічне документу-вання в громадських місцях тощо. По суті, у слідчого менше про-цесуальних засобів перевірки заяв та повідомлень про злочини, ніж у оперативного працівника для перевірки анонімних листів та іншої неофіційної інформації.

Отже, реформа необхідна. Але реформувати стадію порушення кримінальної справи шляхом розширення переліку дозволених до провадження слідчих дій — такий підхід малоперспективний. Якщо дозволити провадження експертизи, то чому слід забороня-ти отримання зразків для порівняльного дослідження чи освіду-вання? Якщо заборонити затримання, то як запобігати злочину? Питань виникне багато.

На нашу думку, найбільш логічним було б перетворення стадії порушення кримінальної справи у спеціальну форму дізнання. Суть пропозиції в такому. В передбачені законом строки орган дізнання перевіряє заяву або повідомлення про злочин, викорис-товуючи свої повноваження, надані йому Законами України "Про міліцію" та "Про оперативно-розшукову діяльність". У необхідних випадках закон повинен надати право провадити будь-які-слідчі дії, не пов'язані із застосуванням заходів примусу. До речі уже чин-ний нині закон дозволяє проведення до порушення кримінальної справи таких слідчих дій, як огляд місця події (ч. 2 ст. 190 КПК України); виїмка поштово-телеграфної кореспонденції (ч. З ст. 187 КПК України); зняття інформації з технічних каналів зв'язку(ч. З ст. 187 КПК України); судово-медичне освідування.

Викладена пропозиція обумовлює необхідність розширення системи слідчих дій, дозволених провадженням до порушення кримінальної справи та перейменування стадії порушення кримінальної справи в стадію дізнання.

Уявляється, що термін "дізнання" найбільшою мірою підхо-дить для означення діяльності по перевірці заяв та повідомлень про злочини. Дізнання означає діяльність по отриманню знань, здобуванню відомостей про будь-що, попереднє адміністративне розслідування чого-небудь. Дізнаватися — означає з'ясовувати або розгадувати що-небудь шляхом вивчення, розпитування, роз-кривати, розгадувати таємницю, дошукуватися, докопуватися до суті, вивідувати, розвідувати, довідуватись1.

1 Новий тлумачний словник української мови: У 4-х томах.— К., 1999.— Т.І.— С. 768.

^____________________________________________________4Ш

Основний суб'єкт даної стадії — орган дізнання. Саме цими органами розглядаються 82% всіх заяв та повідомлень про злочи-ни, їх розгляд став основною функцією дізнання.

З іншого боку, існуюча назва даної стадії ("порушення справи") Л не відповідає змісту діяльності, що здійснюється в її межах (при-|* йом, розгляд та розв'язання заяв і повідомлень про злочини). Підсумковим рішенням такої стадії може бути як порушення спра-ви, так і відмова в порушенні справи.

Стадія порушення справи фактично є вже частиною дізнання, тобто розслідування, здійснюваного органами адміністративної юрисдикції. В її рамках здійснюється доказування, в тому числі й шляхом провадження слідчих дій. Саме поняття "порушити спра-ву" не означає почати її спочатку. Порушити справу — означає активізувати розслідування. Таке можливе шляхом переходу від однієї його форми — дізнання, до іншої — досудового слідства.

Викладене утворює логічні передумови для встановлення про-понованого порядку діяльності по розгляду заяв та повідомлень про злочини. Переваги такого підходу автор докладно не розгля-дає, бо вони здаються очевидними. Достатньо нагадати, що відпадає непотрібне дублювання. Якщо в розглянутій стадії замість отримання пояснення буде здійснюватись допит свідка, у багатьох випадках відпаде необхідність його повторного виклику. А це озна-чає —він не буде відірваний від виконання своїх трудових обов'язків. Будуть заощаджені гроші та папір, а головне — час.

Комплексне використання процесуальних та оперативно-роз-шукових засобів при перевірці заяв та повідомлень про злочини дає можливість ефективно працювати по розкриттю злочинів по так званих "гарячих слідах". Заборона застосовувати в даній стадії заходи примусу слугуватиме гарантією від безпідставного вторг-нення у сферу прав людини, які охороняються законом.

Викладене дозволяє запропонувати низку змін до криміналь-но-процесуального закону.

Частину 3 ст. 97 КПК України доцільно викласти в такій ре-дакції: "Якщо необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення кримінальної справи або вирішення питання про відмову в порушенні справи, така перевірка здійснюється шля-хом проведення дізнання в строк не більше семи днів. Особа, яка провадить таке дізнання, має право в разі необхідності та наяв-ності для того підстав провадити будь-які невідкладні слідчі та інші процесуальні дії, не пов'язані із застосуванням заходів примусу до громадян. Органи дізнання та слідчі під час дізнання вправі вико-ристати права, надані їм Законом України "Про оперативно-роз-шукову діяльність".

У ч. З ст. 103 КПК України необхідно вказати, що дізнання здійснюється у двох формах або розрізняється залежно від того, чи діють органи дізнання по перевірці заяв або повідомлень до

аорушеши кршяйальної справи, чи ж здійснюють, невідкладні слідчі дїї, піеяя нор>риення кримінальної справи.

У разі реалізащі даної пропозиції відпадає необхідність у за-стосуванні такого засобу перевірки заяв та повідомлень, як отри-мання пояснень від громадян1.

Як і раніше, залишається дискусійним питання про вдоскона-лення правових, основ та практики, провадження витребування, а також отримання предметів та документів. "Витребування необхідних матеріалів як один з правових засобів перевірки заяв та повідомлень про вчинення, злочину*— зазначають В.В. Ншшок, В.В. Кальницький та В.Г. Шаламов»— може бути прикладом непослідовяого нормотворення: крім загального дозво-лу, на витребування" матеріалів конкретних приписів у статті немає"2.

Отже, вважаємо за необхідне доповнити гл. 16 КПК України статтею "Витребування та отримання добровільно виданих доказів'* такого змісту:

"Слідчий, орган додання, прокурор та суд мають право вит-ребувати від будь-якта громадян, посадовця осіб» підприємств, ус-танов і органЬаівй та отріеиапг витребувані або добровільно