ДКС дпряяи,

Гродзддовта насада» аєобк зобегївані ввдати предмети, до кумснти та інші матеріалі!, що вюребуюгьея. спадчим, органом дізнання, прокурором або судом. Вони несусь вщиовадшшисть за вимову ви «дачі, б

наюдження встановленню істина щкщжхш, дшудіешв та івашх ш-щяшш, що віяребуюгьв», вадгеовіцно до закону. Вигрсбуючн предмети, докумекш та інші шшфави, щомакп&зшнешядляєпр»-ви, слідчий» орган дізнання, прокурор та суд иожреджашг^ громадян та посадових осіб про відповідальність за відмову вія шшчі, з» нри-хованна або знищення предметів» документів іа. інцщх і

Слід відзначити, що схожий підхід до проблеми ршглялу заяв та впвдсмлень про злочини мав місце у Статуті кримінального судочинства Роед прийня-тому та затвердженому Імператором Олександром И 26 листопада Г864 р. В тому вказувалося: Каш* признак* чмеїуилвния ияи просгупка еомни-тедьньї йди кегда а прошшестшіи, имеющем хакме признаки, нолиция извсстится по слуху (народной молве) или вообще иї ясточника не вполне доеговерного, то во всжом случае, прежде еообщення 9 кп» по прнная-лежности, ода должна удестввернться через доанаиж: дсжтатеяьтз т происшествие то случшіось и точно ли а нем заключаются признаки пре-ступлеии» ияи простугаса-'* (ст. 253): 'ТТріт прожзводстве дознания полиция все нужньїа ей сведениа еобирает посредством розьшкол^ словееиьімя рає>-спросаші и негласним наблюдением, не вроизвод» нп вбьісксв, ни вьіемок в домах" (ст. 254); "Безьімянньіе оасквили и подметньїе письма не составляют законного повода- к начатию следствия; но еслм оня заключают в себе указание на важное злоумьішление или преступное дошиє, угрожающее общественному спокойствию, то служат поводом к полмцейскому розьіску или дознанию, могущему повлечь за собой и само следствие" (ст. 300). Николюк В. В., Кальтщкий В В, Шаламов В. Г Истребование предметов и документов в стадии воабуждения уголовного дела.— Омск, 1990.— С. 1

_____________________________________________403

Безпосереднє отримання предмет, документів та інших : матеріалів, що витребуються або добровільно видані, провадиться у присутності не менше двох понятих за правилами здійснення виїмки з додержанням положень ст. 186 цього Кодексу за такими винятками. При отриманні предметів, документів та інших матеріалів, що витребуються, не допускаються зламування або відкривання замішених сховищ і приміщень та примусове вилу-чення предметів, документів та інших матеріалів, які витребуються, а також здійснення пошукових дій для встановлення місця знаход-ження таких.

Витребування та отримання добровільно виданих доказів може здійснюватися до та після порушення кримінальної справи.

Про вилучення предметів, документів та інших матеріалів, що витребуються, складається протокол отримання доказів, що вит-ребувалися.

У разі отримання доказів, наданих громадянами та посадовими особами за своєю ініціативою, складається протокол добровільної видачі доказів.

Протокол складається за правилами ст. 85 цього Кодексу, а в разі застосування технічних засобів — з урахуванням вимог ст. 85-1 та 85-2 цього Кодексу. В протоколі обов'язково вказується, який предмет або документ вилучений, індивідуальні ознаки речі, що вилучається, та обставини вилучення.

Якщо предмети, документи чи інші матеріали, шр мають зна-чення для справи, виспані поштою, до справи долучаються пош-тові документи. Розпакування поштового відправлення та огляд його змісту проводиться у присутності понятих за правилами ог-ляду речового доказу, про що складається тіротокол огляду".

При здійсненні правозастосовної діяльності дії з витребування та отримання тгредметів, документів та інших матеріалів мають виконуватися відповідно до викладених правил.

Під час перевірки заяв та повідомлень про злочини може ви-никнути необхідність застосування спеціальних знань у будь-якій галузі науки, техніки, мистецтва чи ремесла.

Оскільки проведення експертизи у стадії порушення кримі-нально? справи чинним законодавством не передбачено, слідчий має право доручити спеціалісту проведення попередніх досліджень, довідка про які може долучатися до матеріалів справи та мати значення доказу в розумінні документа.

У разі необхідності визначення характеру та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень в стадії порушення кримінальної справи може бути проведене судово-медн»ше дослідження, за результатами якого відповідно до п. 3.11 І«струкда лро проведення судово-ме-дачнш експертизи складається Акт судово-медичиого огляду. Цей документ набуває сили доказу, якщо інформація, що в ньому міститься, має «знаки піднесеності до справи, допустимості та до-стовірності.

976___________________________.____________________________

передбачити і по деяких складах злочинів, віднесених до справ публічного обвинувачення (порушення авторських прав, незакон-не полювання, крадіжка транспортних засобів і деякі інші);

ширше використовувати інститут з'явлення з* повинною як об-ставини, яка звільняє від кримінальної відповідальності за умови відшкодування збитку.

§ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ЗЛОЧИНИ НЕПОВНОЛІТНІХ

1. Загальні положення. Відповідно до Конституції України всі люди рівні у своїй гідності і правах. Права і свободи людини, закріплені в конституції, не є вичерпними.

Права, свободи й обов'язки людини одержують конкретизацію і розвиток в окремих галузях права. Не винятком є і криміналь-но-процесуальне законодавство. Особливі процесуальні норми тут встановлені стосовно судочинства по справах про злочини непов-нолітніх. Вони сформульовані з урахуванням інтелектуальних, пси-хологічних, еТИЧНИХ Та ІНШИХ ОСОблИВОСТеЙ ОСОбИ НЄПОВ'

нолітнього обвинувачуваного.

Спід зазначити, що вимоги дотримання низки особливих пра-вил по справах даної категорії осіб були сприйняті міжнародним правом. Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються про-вадження правосудця стосовно неповнолітніх («Пекінські прави-ла», 1985 р.) націлюють на те, щоб справи стосовно неповнолітніх велись швидко, неупереджено, безпристрасно і без будь-яких за-тримок; вимагають, щоб особи, які ведуть провадження по цих справах, мали відповідну кваліфікацію; наказують поважати право неповнолітнього на конфіденційність, щоб уникнути заподіяння шкоди через непотрібну гласність; передбачають можливість за-криття справи за нереабілітуючими підставами з тим, щоб обме-жити негативні наслідки судового розгляду і вироку; рекоменду-ють при виборі запобіжних заходів враховувати тяжкість, мотиви, причини злочину та особливості особистості підлітка і виходити при цьому з принципу «мінімальної достатності», Правила реко-мендують створення спеціалізованих