Судочинство у справах про злочини неповнолітніх повинно максимально сприяти вихованню молоді в дусі поваги до прав і свобод інших людей, до ідеї правової держави, до законів України.

Провадження у справах про злочини неповнолітніх здійснюється в єдиному процесуальному порядку з урахуванням названих правил і з дотриманням спеціальних вказівок, викладе-них у ст. 432-449 КПК України. Закон надає неповнолітнім обви-нувачуваним додаткові права та створює додаткові гарантії захис-ту їхніх прав і свобод.

________________________________________________977

Дані особливості застосовуються по справах про злочини осіб, - що вчинили злочин у віці до 18 років.

Відповідно до ст. 22 КК України кримінальній відповідальності , підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилось 16 років. Особи, що вчинили злочини у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності лише за вбивство, зґвалтування, розбій, здирство, крадіжку та інші злочини, винят-ковий перелік яких поданий у ч. 2 ст.22 КК України.

Відповідно до ст. 111 КПК України досудове слідство по всім .категоріях кримінальних справ стосовно неповнолітніх є обов'язковим. Провадження в формі приватного обвинувачення або протокольної форми досудової підготовки матеріалів не при-пускається. Неприпустимі будь-які спрощення процесуальної про-цедури досудового розслідування або судового розгляду. Стаття Г112 КПК України визначає, що досудове слідство в усіх справах злочини неповнолітніх провадиться слідчими органів : внутрішніх справ.

Більше того, турбуючись про вирішення завдань встановлення «істини, виявлення й усунення всіх причин і умов, що сприяють |вчиненню злочинів, закон зобов'язує проваджувати розслідування ;* в повному обсязі не тільки по фактах злочинів, а й по фактах діянь, вчинених особами, що не досягай віку, з якого наступає кримі-| нальна відповідальність (у віці з 11 років до віку, з якого настає Ткримшальна відповідальність,—14 або 16 років). Так, частина 5 Ісг. 6 КПК України зазначає: «У разі наявності достатніх підстав | вважати, що суспільно небезпечне діяння вчинене особою, яка до-. одинадцяти років, але до досягнення віку, з якого законом ачена кримінальна відповідальність, по факту цього діяння : кримінальна справа». Така справа вирішується в по-у, передбаченому ст. 7—З КПК України. Як правило, проведення досудового слідства по справах непов-; поручається спеціально виділеним для цього слідчим, що високу професійну підготовку та досвід роботи з непов-іми.

Кримінально-процесуальне законодавство передбачає визначе-' систему додаткових гарантій встановлення істини, захисту прав свобод неповнолітніх, покликаних забезпечити справедливість уддя та вберегти неповнолітніх від шкідливих впливів до-злочинців.

2. Предмет доказування у справах про злочини неповнолітніх. Ст. 433 КПК України передбачає, що при провадженні досу-ового розслідування і розгляді справ про злочини, вчинені непов-і, в суді, крім обставин, що підлягають доказуванню по і кримінальній справі (ст.64 КПК України), необхідно також ати: вис неповнолітнього число, місяць, рік народження);

978

і здоров'я і тввямшгв розвитку неповнолітнього (за на-явності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов'язану з душевним захворюванням, повинно бути також «тенет, чи міг він їдоком усвідомлювати значення своїх дій, передбачати їх наслідки і « якій мірі міг керувати ними); « характеристику особи неповнолітнього;*

умови його життя і виховання;*

обставини, що негативно впливши на йот виховання;*

наявність дорослих підбурювачів та інших осіб, які втягнули неповнолітнього в злочинну діяльність.

Закон відзначає, що для встановлення зазначених обставин по-винні бути допитані як свідки батьки неповнолітнього та інші особи, які можуть дати важливі відомості, витребувані необхідні документи і проведені інші "слідчі і судові дії.

Дані про точний вік обвинувачуваного дозволяють: вирішити питання про принципову 'можливість притягнення його до кримінальної відповідальності; врахувати вікові особливості при проведенні слідчих і судових дій; правильно визначити процесу-альну процедуру провадження у справі і форму розв'язання справи посуп.

Особа вважається такою, що досягла визначеного віку не в день народження, а починаючи -з наступної доби. Точний вік не-повнолітнього обвинувачуваного має бути підтверджений свідоцт-вом про народження або паспортом. До матеріалів справи повинні бути прилучені копії таких документів.

У випадках, коли документи, які підтверджують вік тювинува-"чуваного {неповнолітнього), відсутні або їх неможливо одержати, або якщо виникли сумніви щодо їхньої достовірності, відповідно до п. 5 ст. 76 КПК України, для встановлення віку непов-жгатнього підозрюваного або обвинувачуваного обов'язково при-значається експертиза. Віфішеиня цього питання належить до ком-петенції судово-медичних експертів. За недостатньо точного вста-новлення віку особи варто виходити з названого експертами мінімального його віку.

У справі повинні бути дані про стан здоров'я і загальний роз-виток неповяодагнього. Це необхідно для рішення питання про за-

сгосування тих або інших заходів впливу.

Дня з'ясування стану інтелектуального розвитку непов-тюлітнього і рівня йото розумової відсталості, для встановлення, чи міг він дійсно усвідомлювати значення своїх дій, передбачати їх наслідки і чи міг і якою мірою ними керувати, повинна бути проведена експертиза спеціалістами в сфері дитячої і юнацької пси-хології (педагог, психолог). Щ питання можуть бути поставлені на вирішення експерта-психіатра.

На вирішення експертизи можуть бути поставлені такі питання: — Які індивідуально-психологічні особливості має непов-нолітній?

___________979—

Чи відповідає рівень інтелектуального розвитку непов-

обвинувачуваного його віку?—

Чи є в неповнолітнього обвинувачуваного ознаки вщста-! в психічному розвитку, якщо так, то в чому вони виража-і і з чим вони пов'язані?—

Чи ми* неповнолітній цілком усвідомлювати значення своїх , передбачати їхнього наслідки і якою мірою міг керувати ними

^ конкретних обставинах?—

Чи має оцінка ситуації неповнояітгам залежність від впливу і боку дорослих і якщо так, то який ступінь цієї залежності?—

Чи має неновнолггаій обвинувачуваний відхилення в | Психічному розвитку (психічні аномалії), які не виключають його

єдності й