Організаційні заходи є невід'ємним елементом при провадженні будь-якої із слідчих дій, організаційна характеристика є самостійним елементом у структурі названої дії як самостійного правового явища. І на цій підставі можна вести мову про виділення ще одного елемента — організаційної характеристики у структурі слідчої дії поряд з кримінально-процесуальною, тактичною і морально-етичною.

Якщо зосередити увагу на стадіях, що відбуваються під час провадження слідчої дії, то потрібно відмітити чотири основні, у межах яких відбувається: підготовка до проведення слідчої дії; проведення слідчої дії; фіксація ходу і результатів слідчої дії; оцінка отриманих результатів.

На стадії підготовки до проведення вказаної дії визначається її мета, доцільні час, місце і умови провадження дії, коло учасників слідчої дії (обов'язкових і необов'язкових), плануються тактичні прийоми, залучаються технічні засоби. Тобто, будується мислена динамічна модель всього ходу запланованої дії [6].

Проведення слідчої дії полягає у діяльності слідчого для досягнення поставленої мети, що передбачає виявлення та фіксацію, вилучення і дослідження джерел доказової інформації. Вагомість стадії фіксації ходу і результатів названої дії полягає у тому, що неналежне документальне оформлення процесу провадження такої дії та отриманих результатів тягне недопустимість використання одержаної інформації у здійсненні процесу доказування. Оцінка отриманих результатів передбачає перевірку, оцінювання доказової інформації з метою з'ясування її достовірності, належності, допустимості й достатності.

Інститут слідчих дій є динамічною системою, яка піддається постійному розвитку і удосконаленню. Цей розвиток здійснюється не лише в аспекті підвищення ефективності діяльності слідчого у процесі розслідування злочинів шляхом застосування найбільш ефективних тактичних прийомів, належної організаційної діяльності, а й шляхом подальшого розроблення законодавчої регламентації слідчих дій у кримінально-процесуальному законодавстві. З метою найповнішого і глибшого з'ясування сутності інституту слідчих дій його дослідження потрібно проводити з врахуванням історичного становлення цього кримінально-процесуального явища, що має суттєве значення для визначення перспектив і тенденцій розвитку як окремих слідчих дій, так і їх системи.

З цього приводу І.Биховський зазначає, що у процесі розвитку нових слідчих дій спостерігаються певні закономірності [6]. Насамперед, що в рамках встановлених законом вказаних дій використовуються нові прийоми виявлення і використання доказів. При неодноразовому повторенні вони стабілізуються, виробляються найбільш раціональні і ефективні шляхи їх виконання. Цей процес здійснюється у межах кримінально-процесуальних принципів, що є основою застосування даних прийомів. Велику роль при цьому відіграє слідча і судова практика, яка беручи до уваги чи спростовуючи одержані докази, отримані в результаті застосування даного прийому, дає їм всебічну оцінку, готує практичне підґрунтя для нової слідчої дії. Синтез теорії і практики забезпечує наступну законодавчу регламентацію нових прийомів розслідування та їх затвердження у формі самостійних слідчих дій.

Діяльність із розслідування злочинів, зокрема щодо збирання, фіксації, дослідження і використання доказів, піддається постійному впливу науково-технічного прогресу, залучення для досягнення завдань доказування новинок науки і техніки. Тому необхідним є розроблення як законодавчої, теоретичної, так і практичної регламентації застосування науково-технічних засобів під час діяльності із розслідування злочину, зокрема щодо забезпечення органів досудового слідства передовими технічними досягненнями та стосовно удосконалення процесу фіксації провадження слідчої дії. Оскільки дублювання зафіксованої за допомогою технічних засобів інформації протоколом слідчої дії не сприяє економії сил та часу слідчого у процесі розслідування злочину. Розвиток науки і техніки, у свою чергу, породжує нові можливості для вчинення злочинних дій, приховання слідів скоєння злочину, злочинних наслідків та вчинення нових видів злочинів, не передбачених кримінальним законодавством.

Підсумовуючи, слід зазначити, що наукові розроблення щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України, тактичних, організаційних, морально-етичних особливостей порядку провадження слідчих дій повинні ґрунтуватися на аналізі історичного генезису даного явища, враховувати потреби практичної діяльності із розслідування злочинів, рівень розвитку суспільства та стан злочинності, слугувати потребам сьогодення, вирішувати прогностичні завдання. Тобто, інститут слідчих дій вимагає комплексного дослідження на основі методу системного аналізу, що передбачає глибоке з'ясування його сутності як самостійного об'єкта дослідження , так і у процесі взаємодії його з іншими правовими явищами, що підпорядковуються єдиній загальній меті — досягнення завдань кримінального судочинства, що полягають у охороні прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидкому і повному розкритті злочинів, викритті винних та забезпеченні правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності, і жодний невинний не був покараний