Поняття слідчої дії

Основним змістом процесуальної діяльності є встановлення об'єктивної істини, а основним засобом отримання і перевірки доказів є слідчі дії.

Якщо бути більш лаконічним, то можна дати таке визначення.

Слідчі дії — це регламентовані нормами процесуального права та здійснювані в рамках кримінально-процесуального провадження уповноваженою на те особою, а також забезпечувані заходами державного примусу та супроводжувані необхідним документуванням процесуальні дії, які являють собою комплекс пізнавально-засвідчувальних операцій, спрямованих на отримання, дослідження та перевірку доказів [1].

Іншими словами, слідчі дії — це процесуальні дії, здійснювані для одержання доказової інформації, збирання, дослідження та перевірки доказів. Вони мають пізнавальний характер та процесуально-правову природу.

Основу слідчих дій складають окремі методи пізнання — візуальне спостереження, розпитування, сприйняття, пошук, порівняння (ідентифікація), відтворення, дослідження, які супроводжуються закріпленням (фіксацією та засвідченням) одержаної доказової інформації чи висновків дослідження в відповідних процесуальних документах. Передбачуваний законом для певних випадків метод пізнання втілюється в практичній діяльності слідчого з провадження слідчої дії, а хід і результати пізнання відображаються в протоколі слідчої дії (процесуальному документі).

Інститут слідчої дії— це система правових приписів, що визначають: сферу й об'єкт слідчої дії, його мету і завдання; підстави проведення; коло учасників та їх правовий статус; механізм реалізації ними своїх прав і обов'язків; порядок здійснення і правила провадження пізнавально-засвідчувальних дій; способи і форми їх фіксації; гарантії захисту прав і свобод людини, заходи та межі примусу і відповідальності, які застосовують невиконання положень закону.

Кожна слідча дія є не тільки засобом пізнання, засобом збирання, дослідження та перевірки доказів, а й виступає як акт право застосовної діяльності. Тому інститут слідчої дії має встановлювати певну систему гарантій як встановлення істини, так і забезпечення прав і свобод людини.

Норми, регулюючі слідчі дії, мають загальну правову конструкцію: "гіпотеза", "диспозиція", "санкція".

Гіпотеза вказує на фактичні та юридичні підстави проведення слідчої дії. Диспозиція визначає суб'єкт і коло учасників, а також порядок здійснення слідчої дії (яка поведінка наказується, дозволяється, забороняється), визначає форму проведення та регулює правовідносини учасників слідчої дії, передбачає необхідні гарантії захисту прав і свобод людини. Санкція має вказувати на негативні наслідки невиконання вимог закону.

Кримінально-процесуальний закон передбачає та регламентує проведення таких слідчих дій,

огляд (місця події, предметів, документів, місцевості, приміщень,
трупа);

Освідування;

Обшук (обшук житлових приміщень та інших приватних володінь» обшук службових та інших приміщень);

Виїмка (предметів, документів);

Виїмка поштово-телеграфної кореспонденції;

Зняття інформації з каналів зв'язку;

Накладення арешту на майно;

Накладення арешту на вклади;

Затримання підозрюваного;

Відтворення обстановки та обставин події злочину;

допит (свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, експерта);

Очна ставка;

Впізнання;

Ексгумація трупа;

Отримання зразків для порівняльного дослідження;

Призначення та провадження експертизи.

Система слідчих дій передбачає такі процесуальні форми здійснення пізнавальних дій, які включають у себе всі необхідні та допустимі методи пізнання і у своїй сукупності дають можливість встановлення об'єктивної істини.

Слідчі дії залежно від мети, яка ставиться перед ними, можуть бути такими, що спрямовані на збирання або перевірку доказів. Слід зазначити, що одна і та сама слідча дія за різних обставин справи, на різних етапах провадження розслідування може бути спрямованою як на збирання нових доказів, так і на перевірку вже зібраних.

Залежно від джерел отриманої інформації слідчі дії поділяються на:

спрямовані на отримання інформації від людей (допит, очна ставка, впізнання та деякі інші);

спрямовані на отримання інформації від матеріальних об'єктів (огляд, обшук, виїмка, експертиза та подібні);

спрямовані н а отримання інформації як від матеріальних об’єктів, так і від людей.

За особливостями процесуальної форми провадження слідчі дії можуть бути поділені на такі, які провадяться:

за постановою слідчого або без неї. Без досудового винесення постанови слідчий виконує такі слідчі дії: допит, огляди, відтворення обстановки й обставин події, пред'явлення для впізнання і, як правило, затримання підозрюваного, а також, як виняток із загального правила, обшук особи (ч.2 ст. 84 КПК);

з санкції прокурора (виїмка документів, які становлять державну або банківську таємницю, ексгумація трупа, накладення арешту на вклади — ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року №2121-III) і без санкції прокурора;

з дозволу суду (виїмка поштово-телеграфної кореспонденції, обшук житла чи іншого володіння особи, зняття інформації з технічних каналів зв'язку);

за участю понятих (обшук, виїмка, впізнання тощо — ст. 127 КПК України) і без них (допит, очна ставка);

з обов'язковою участю фахівця (огляд трупа; судово-медичний огляд; ексгумація трупа; допит неповнолітнього свідка у віці до 14 років) і без його участі або за його участю на розсуд слідчого. Допит осіб, що не розуміють мови, на якій ведеться судочинство, проводиться за допомогою перекладача;

особою однієї статі з іншими учасниками (освідування, особистий обшук) та будь-якими особами, що проваджують розслідування в передбаченому порядку.

Слідчі дії за послідовністю проведення можуть бути поділені на:

первинні і повторні. При цьому, наприклад, слідчий може призначити повторну експертизу, але не може провести повторне пред'явлення особи для впізнання;

невідкладні та інші. Огляд місця події, наприклад, завжди має характер невідкладної слідчої дії, а очна ставка, навпаки, проводиться в певний, визначений слідчим час, або ж не проводиться взагалі. Невідкладність проведення певної слідчої дії може виявитися не тільки на початку розслідування, тай у ході подальшого його провадження. Наприклад, достатні підстави для проведення обшуку на квартирі знайомої обвинуваченого виникли лише після допиту одного з співучасників злочину;

основні та додаткові. Наприклад, після відтворення обстановки й обставин події злочину може виникнути потреба