Не будучи процесуальною, оперативно-розшукова діяльність поєднується з нею у разі провадження дізнання і досудового слідства. Завдяки вжиттю оперативно-розшукових заходів можуть бути одержані предмети й документи, відомості, які мають важливе інформаційне значення і допомагають намітити слідчі версії, виявити свідків і потерпілих, причетних до вчинення злочину осіб, встановити місця зберігання предметів і документів, важливих для досудового слідства і суду.[3].

Форма повідомлення прокурора органом дізнання про виявлений злочин законом не встановлена. Повідомлення може бути зроблене по телефону, усно,

17

електронною поштою, письмово тощо.

Про розпочате дізнання не пізніше доби прокурор повідомляється шляхом направлення копії постанови про порушення кримінальної справи.

Досудове слідство провадиться у всіх справах, крім справ приватного обвинувачення і справ, у яких досудова підготовка матеріалів ведеться в протокольній формі. Через це всі кримінальні справи, які порушив і почав розслідувати орган дізнання, для завершення досудового слідства направляються через прокурора слідчому згідно з правилами про підслідність.

Залежно від тяжкості злочину коментована стаття передбачає різний порядок направлення справи слідчому органом дізнання.

У справах про злочини, що не є тяжкими, орган дізнання провадить такий обсяг процесуальних і слідчих дій, який забезпечує встановлення особи, що вчинила злочин. При затвердженні постанови органу дізнання про передачу такої справи слідчому прокурор зобов'язаний перевірити, чи дійсно в ній є докази того, що особа, яка вчинила злочин, встановлена. За відсутності таких доказів прокурор повертає справу органу дізнання.

Справу про тяжкий або особливо тяжкий злочин орган дізнання зобов'язаний передати слідчому у строк не більше десяти днів з моменту її порушення, якщо навіть і не встановлена особа, котра вчинила цей злочин. Бажано, щоб така справа направлялась слідчому якнайшвидше.

З вступом слідчого у справу орган дізнання продовжує виконувати оперативно-розшукові дії, а також слідчі дії за дорученням останнього.

Орган дізнання вправі затримати особу (ст. 106 КПК), підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, лише при наявності однієї а таких підстав:

1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;

2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин;

3) коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде

18

виявлено явні сліди злочину.

При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, коли ця особа намагалася втекти, або коли вона не має постійного місця проживання, або коли не встановлено особи підозрюваного.

Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання зобов'язаний скласти протокол із зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу про роз'яснення підозрюваному в порядку, передбаченому частиною другою статті 21 цього Кодексу, права мати побачення із захисником з моменту затримання. Протокол підписується особою, яка його склала, і затриманим.

Копія протоколу з переліком прав та обов'язків негайно вручається затриманому і направляється прокурору. На вимогу прокурора йому також надсилаються матеріали, що стали підставою для затримання.

Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання негайно повідомляє одного з її родичів, а в разі затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним службових обов'язків негайно повідомляє також і відповідний розвідувальний орган.

Протягом сімдесяти двох годин після затримання орган дізнання:

1) звільняє затриманого — якщо не підтвердилась підозра у вчиненні злочину, вичерпався встановлений законом строк затримання або затримання було здійснено з порушенням вимог, передбачених частинами першою і другою цісї статті;

2) звільняє затриманого і обирає щодо нього запобіжний захід, не зв'язаний з триманням під вартою;

3) доставляє затриманого до судді з поданням про обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

У разі оскарження затримання до суду, скарга затриманого негайно надсилається начальником місця попереднього ув'язнення до суду. Скарга розглядається суддею одночасно з поданням органу дізнання про обрання запо-біжного заходу. Якщо скарга надійшла після обрання запобіжного заходу, вона

19

розглядається суддею протягом трьох діб з часу надходження. Якщо подання не надійшло або коли скарга надійшла після закінчення сімдесяти-двогодинногс строку після затримання, скарга на затримання розглядається суддею протягом п'яти діб з часу надходження.

Скарга розглядається з додержанням вимог, передбачених статтею 165 КПК. За результатами розгляду суддя виносить постанову про законність затримання чи про задоволення скарги і визнання затримання незаконним. Копія постанови направляється прокурору, органу дізнання, затриманому і начальнику місця попе-реднього ув'язнення.

На постанову судді протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція прокурором, особою, щодо якої прийнято рішення, або її захисником чи законним представником. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови суду.

Затримання підозрюваного у вчиненні злочину не може тривати більше сімдесяти двох годин.

Якщо у встановлений законом строк затримання постанова судді про застосування до затриманої особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або постанова про звільнення затриманого не надійшла до установи для попереднього ув'язнення, начальник місця попереднього ув'язнення звільняє цю особу, про що складає протокол і направляє повідомлення про це посадовій особі чи органу, який здійснював затримання.

20

3. Слідство як форма досудового розслідування.

Досудове слідство — це діяльність