разі тимчасового тяжкого психічного захворювання (наприклад, реактивного психозу, викликаного фактом порушення кримінальної справи, взяття під варту або іншими причинами), коли обвинувачений становить небезпеку для оточуючих, слідчий може зупинити провадження у справі і передати справу в суд для вирішення питання про застосування примусового заходу медичного характеру. На таку можливість указує Пленум Верховною Суду України у постанові від 19 березня 1982 р. "Про судову практику по застосуванню примусових заходів медичного характеру" (п. 3).
Формулювання п. З ч. 1 ст. 206 КПК "не встановлено особу, яка вчинила злочин" означає, що слідчий не виконав основного завдання стадії досудового слідства — не розкрив злочин. За цією підстаюю провадження розслідування можна зупинити тільки після проведення всіх"необхідних і можливих слідчих дій як особисто, так і через органи дізнання, для встановлення особи, яка вчинила злочин (ч. З ст. 206 КПК),[3]
РОЗДІЛ 2 ФОРМИ ЗАКІНЧЕННЯ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА
Закінчити досудове слідство можна лише тоді, коли його завдання виконані. Для цього слідчий повинен всебічно, і ювно й об^єктивно у встановленому заюонхж гюрядку дослідити всі обставини, що складають предмет доказування у кримінальній справі. Порушення цієї вимош сі. 22 КПК тягне за собою повернення справи на додаткове розслідування прокурором, а при неможливості усунення неновнош або неправильності розслідування в судовому засіданні — також судом (ст. 229, 246, 281 КПК).
Оцінка зібраних у справі доказів слідчим має визначити, яке саме підсумкове рішення належить прийняти.
Відповідно до ст. 212 КПК досудове слідство закінчується винесенням слідчим одного з трьох можливих рішень: 1) обвинувального висновку з направленням справи для віддання обвинуваченого до суду; 2) постанови про закриття кримінальної справи; 3) постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. {7]
Дізнання, як правило, закінчується складанням постанови про направлення справи для провадження досудового слідства, яка затверджується прокурором. Пос-танова складається особою, що провадить дізнання, і затверджується начальником органу дізнання або виноситься останнім і разом із справою передається прокурору, який здійснює нагляд за дізнанням, для наступної передачі за підслідністю. У постанові, крім загальних даних, передбачених ст. 130 КГЙС, зазначається, які невідкладні та інші слідчі дії були виконані органом дізнання; які обставини вчинення злочину були встановлені; його квапіфікація, які докази зібрано; які предмети та документи вилучено і де вони знаходяться; хто і коли був затриманий за підозрою у вчиненні злочину, де він знаходиться. За наявності обставин, що виключають провадження у справі (ст. 6 КПК), орган дізнання закриває кримінальну справу своєю мотивованою постановою, копію якої в добовий строк надсилає прокурору (ст. 109 КПК).
Закінчуючи Досудове слідство, слідчий повинен систематизувати матеріали і технічно оформити справу. Практикою вироблено дві основні форми система-тизації матеріалів кримінальної справи, гобго послідовності їх резигашування: хронологічну і тематичну.
При хронологічній систематизації послідовність розташування документів у справі визначається датою їх складання або одержання слідчим. Ця форма найбільш поширена у невеликих за обсягом і кількістю епізодів справах.
Тематична систематизація означає групування матеріалів за обвинуваченими або за епізодами злочинної діяльності у бат атотомних і багаюеюзодшіх справах. У межах кожної такої труті декумеши можуть розташовуватись у хронологічному
ПОрЯДКу, ТОбТО МОЖЛИВе ТаКИМ ЧИНОМ ПОЄДНанНЯ Обох форМ С№ТШЗПГЖ\ІІ.[6]
Сисгемагазувавши документи, слідчий підшиває їх в обкладинку стандартного зразка, пронумеровує аркуші справи. На перших аркушах епрззш скащіщгься опис документів, які в ній містяться. На титульному аркуші обкладинки зазначається відомство, до якого належить орган розслідування, найменування нього органу, повна назва справи із зазначенням прізвищ обвинувачених і відповідних статей (частин, пунктів статей) Кримінального кодексу, дати початку і закінчення провадження.
За технічними правилами в одному томі справи зосереджується не бальше 250 аркушів.
Вдало систематизовані матеріали і правильно оформлена справа створюють зручність дня вивчення і користування ними як самим слідчим, зокрема при складанні підсумкового документа, так і обвинуваченим та іншими учасниками процесу, прокурором, суддями і народними засідателями.[4]
РОЗДІЛ З
ПІДСТАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ЗАКРИТТЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ
Законне й обгрунтоване закриття кримінальної справи слідчим забезпечус: а) виконання завдання кримінального процесу, яке полягає в тому, щоб жодна не-винна особа не була лритягаут до кримінальної відіювідалаьносіі і засуджена; б) незастосування кримінального покарання до тих осіб, які винні у вчиненш злочинів, що не являють великої суспільної небезпеки, і можуть бути виправлені і перевиховані шляхом застосування заходів адміністративного стягнення або громадського впливу чи примусових заходів виховного характеру або до осіб, які зовсім перестали бути суспільно небезпечними.
Необгрунтоване закриття кримінальної справи слідчим чи органом дізнання шкодить боротьбі зі злочинністю, дозволяє уникнути покарання особам, винним у вчиненш злочину, обмежує права та законні інтереси осіб, які посіраждали від злочину.
Підставами для закриття кримінальної справи у стадії Досудового слідства сі) обставини, що виключають провадження у справі (ст. 6 КПК); 2) обставини, які надають слідчому право закрити кримінальну справу ^ у_І0 КПК); 3) недоведенісгь участі обвинуваченого у вчиненні злочину (п. 2 ст. 213 КПК).
Про обставини, які виключають провадження у справі (ст. 6 КПК), йшлося у главі 7, оскільки вони € й підставами для відмови у порушенні кримінальної справи. Якщо ж ці обставини були встановлені вже в ході досудового слідства чи дізнання, то вони є підставами для закриття кримінальної справи слідчим або органом дізнання.
Кримінальна справа також може бути закрита в зв'язку V зміною обстановки (єт. 7 КПК), притягненням особи до адмМстративної відповідальності (ст. І2 КПК), передачею матеріалів справи на розі ляд товариського суду