Про закриття кримінальної справи у всіх випадках (складається мотивована постанова з додержанням вимог ст. 130,214 КПК.

У вступній частині постанови зазначаються: місце і дата її складання; посада, класний чин або звання та прізвище особи, яка склала постанову; назва справи.

У мотивувальній частиш постанови викладаються встановлені попереднім розслідуванням обставини справи; зміст і аналіз зібраних доказів з посиланням на відповідні аркуші справи.

У резолютивній частині постанови формулюються: а) рішення про закриття кримінальної справи із зазначенням конкретної законної підстави, даних про особу, щодо якої справа закривається; б) рішення з інших питань, які підлягають розв'язанню у

12

зв'язку із завершенням провадження у справі: про скасування запобіжного заходу, заходів по забезпеченню цивільного позову і можливої конфіскації майна, заходів, пов'язаних з накладенням арешту на поштово-іелеграфну кореспонденцію, а також рішення про долю речових доказів згідно зі ст. 81 КПК; в) рішення про направлення копії постанови прокурору до відома; г) рішення про повідомлення заінтересованих осіб про закритій кримінальної справи з роз'ясненням права на оскарження постанови прокурору і в суд, а при закритії справи за реабілітуючою підставою — з роз'ясненням права, на відшкодування шкоди, заподіяної незаконним притягненням як обвинуваченого, застосуванням запобіжного заходу, затриманням. [10]

До постанови додаються довідки про рух справи (коли сталася подія, яка розслідувалася, коли порушена справа, затримана особа за підозрою у вчиненні злочину, застосовано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, коли було пред'явлено і змінено чи доповнено обвинувачення тощо), а також про речові докази із Зознйчйїиям місця їх зберігання, про заявлений цивільний позов і заходи, вжиті щодо його забезпечення.

Процесуальний порядок закритті кримінальшї справи за рада» нфеа&тузочих підстав мтшж іхюерсшього з'ясування ставлення до цього особи, щодо якої закривається справа, а в окремих випадках — і інших осіб. Так, якщо обвинувачений заюеречуе прога закриття справи у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності або внаслідок акту амністії, якщо вш усуває застосування покарання за вчинене діяння, а також у зв'язку з помилуванням, то закриття кримінальної справи не допускається. У ньому разі проваджений у справі продовжується у звичайному порядку (ч. 4 ст. 6 КПК).

Таке ж положення діє і щодо закриття кримінальної справи, коли шіаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втратило характер суспільно небезпечного або ця особа перестала бути суспільно небезпечною, а також з притягненням особи до адавін&іршшшії відповідальності, передачею матеріалів до товариського суду, із за-стосуванням примусових заходш виховного характеру або з передачею особи на поруки (ст. 7—НІ КПК). До закриття кримінальної сі грани особі слід роз'яснити суть злочину, підставу звільнення від кримінальної відповідальїгості і право

13

заперечувати проти закриття справи за цісю підставою (ч. 2 ст. 7, ч. 2 і 3 ст. 7 КЇЖ).

Закон (ст. 12 КПК) вимагає, щоб при вирішенні питання про закриття кримінальної справи згідно зі ст, 7—10 КПК прокурор і слідчий з'ясували також думку потерпшого, яка, на відміну від думки особи, щодо якої закривається кримінальна справа, не є обов'язковою для них і може бути лише врахована

У разі закриття справи у зв'язку зі смертю особи, яка вчинила злочин, з'ясовується думка його близьких родичів, які мажуть наполягати на дальшому провадженні розслідування для реабілітації померлою (п, 8 ч. 1 ст, 6 ЮЖ),

Дзія закритгя справи іа підставами, передбаченіши сі. 7—10 ЮЖ, потрібна згода прокурора, який здійснює нагляд за попереднім розслідуванням даної справи, У верхній часга&і постанови про закриття справи прокурор засвідчує свою згоду на закриття справи за однією з таких підстав своїм лідписом та гербовою печаткою в зазначенням дати свого рішення. Без такої згоди прокурора постанова слідчого не має юридичного значення. Якою прокурор відмовив слідчому у згоді на закриття справи за цією підставою і дав вказівку про дальше продовження розслідування або про закриття справи за іншою підставою, а слідчий наполягає на своєму рішенні, то він має право подати свої заперечення вищестоящому прокуророві (ч. 2 ст. 114 КПК).

Прокурор, який вносив відповідному органу влади (Верховній Раді України) подання для одержання згоди на притягнення певної особи як обвинуваченого або на її арешт, повинен повідомити цьому органу про закриття кримінальної справи та його підстави. [5]

Про закриття кримінальної справи слідчий або особа, що провадить дізнання, повинні швідомиги також особі, яка лритяіувалася до кримінальної відповідальності, і особі, за заявою якої було порушено кримінальну справу, а також потерпілому, його представнику, ітивільному позивану, їм надсилається письмове повідомлення «? зазна-ченням підстав для закриття справи або копія постанови про її закритій. У семиденний строк з дарі одержання них документів вони мають право оскаржити постанову про закриття справи прокурору, а якщо справу було закрито за згодою тфокурора, то вищестоящому прокурору.

Особа, щодо якої провадилося розслідування, мас право оскаржити постанову в

14

частині, що стосується підстав і могавю закриття.

Прокурор, до якою було подано ск^гу на постанову слідчого (або нижчестоящога прокурора) про закриття справи, ознайомлюється в справою і не пізніше тридцяти днів з дня надходження скарги приймає одне з двох можливих рішень: 1) скасовує постанову про закриття справи і відновлює досудове слідство, 2) залишає скаргу без задоволення. Про прийняте рішення він повідомляє особу, яка подала скаргу (ст. 215 КПК).

У разі відмови прокурора скасувати постанову про закриття кримінальної справи, особа, інтересів якої стосується постанова про закриття кримінальної справи, протягом семи днів з дня отримання повідомлення прокурора