з обвинувальним висновком у прокурора пов'язано виконання відразу двох функцій: функції здійснення нагляду за додержанням законів органами Досудового слідства та функції державного обвинувачення, яку він виконує в суді (ст. 12Ї Конституції України). По-перше, він повинен перевірити, наскільки всебічно, повно й об'єктивно було проведено досудове слідство, чи не було допущено при цьому істотних порушень іфимшальнснпроцесуального закону, чи доведено винність обшмуваченого у вчиненні злочину зібраними слідчим доказами. По-друге, переконавшись, що Досудове слідство було проведено належним чином і зібраних доказів достатньо для віддання обвинуваченого до суду, він затверджує обвинувальний висновок і передає справу до суду. Обвинувальний висновок слідчого стає, таким чином, процесуальним актом, що виходить вже від органу державного обвинувачення.^]
При вирішенні питання про затвердження обвинувального висновку прокурор повинен перевірити: 1) чи мала місце подія злочину; 2) чи містить діяння, яке ставиться у вину обвинуваченому, склад злочину, 2і) чи були додержені під час провадження досудового слідства вимоги КПК про забезпечення права підозрюваного і обвинуваченого на захист, 3) чи немає у справі підстав для закриття справи; 4} чи пред'явлено обвинувачення на всіх установлених злочинних діях обвинуваченого; 5) чи притягнуті як обвинувачені всі особи, що викриті у вчиненні
26
злочину; 6) чи правильно кваліфіковано дії обвинуваченого за статтями кримінального закону; 7) чи додсржано вимог закону при складанні обвинувального висновку; 8) чи правильно обрано запобіжний захід; 9) чи вжито заходів до забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином, і можливої конфіскації майна; 10) чи виявлено причини й умови, які сприяли вчиненню злочину, і чи вжито заходів до їх усунення; 11) чи додержало під час провадження дізнання чи досудового слідства всіх інших вимог КПК (ст. 228 КПК).
Якщо прокурор або його заступник, шнайомивпіись з маї^іалами спрши, знайшов там позитивні відповіді на всі ці питання, він затверджує обвинувальний висновок і тюредас справу до суду. Затвердження відбувається шляхом накладення резолюцій 'чзапгверджую"увфхньомукутіперш^
посади, класного чину прокурора або його заступника, дати затвердження, із засвідченням цих залиш його підписом і гербовою печавгкоюпрокуїшуїм.{83
27
висновок
Якщо Досудове слідство було проведеш належним чинші, але обвинувальний висновок не відповідає матеріалам справи або вимогам" що ставляться до його оформлення, то прокурор або його заступник має право скласти новий обвинувальний висновок від свого імені, а раніше складений вилучити зі справи (ст. 230 КПК). Такий обшвгувальнийвисновок затвердження вищестоящім прокурором недагребує.
Прокурор або його заступник, затвердивши обвинувальний висновок слідчого, передає справу до суду, якому вош підсудна, й одночасно повідомляє обвинуваченому; до якого суду передано справу. Якщо обвинувачений перебуває під вдртою, то про передачу справи до суду новідомляггься також адміністрація міспя попереднього ув'язнення,
У виняткових випадках в разі особливої складності або важливості справи, що підсудна районному (міському), міжрайонному (окружному)суду, військовому суду гарнізону, прокурор Автономної Республіки Крим, області, міст Києва чи Севастополя, військовий прокурор (на правах прокурора області) та їх заступники можуть направити її на розгляд відповідно Верховному суду Автономної Республіки Крим, обласному, Київському чи Севастопольському міським судам, військовому суду регіону чи Військово-Морських Сил України. За цими ж підставами Генеральний прокурор України і його заступник можуть направити справу, підсудну нижчестоящому суду, на розгляд Верховного Суду України (ст. 232 КПК). Зазначені прокурори або їх заст>тіники заівсрджуішг обвинувальні висновки. [6]
Прокурор або його заступник може внести зміни до обвинувального висновку, якщо зміна початкового обвинувачення не тягне за собою застосування статті кримінального закону з більш тяжкою санкцією і не пов'язана з істотною зміною обвинувачення за фактичними обставинами. Про внесення змін складається окрема постанова
Коли ж необхідно змінити обвинувачення на більш тяжке або таке, що істотно змінює пред'явлене обвинувачення за фактичними обставинами, то прокурор або його заступник повертає справу слідчому для додаткового розслідування і пред'явлення новою обвинувачення (сг. 231 КПК), що пов'язано з необхідністю забезпечення об-винуваченому права на захист від зміненої о обвинувачення.
Справа повертається з письмовими вказівками прокурора для додаткового розслідування і в зв'язку з однобічністю або неповнотою досудового слідства або істотним порушенням кримшально-процесуального закону.
За наявності для цього підстав прокурор або його заступник закриває кримінальну справу, про що складає постанову (ст. 213,214 КПК).
Прокурору та його заступнику надано також право: змінити список осіб, що підлягають виклику в судове засідання (збільшити його або скоротити); скасувати або змінити запобіжний захід, обраний слідчим або органом дізнання, чи обрати запобіжний захід, якщо він не був обраний. Скасувати, зміните або обрати запобіжний захід у вигляді взяття під варту мають право прокурори і заступники прокурорів областей та прирівняні до них прокурори, районні, міські прокурори, а за умов, зазначених в ч. 2 ст. 157 КПК, — і їх заступники. [7]
На ознайомлення з матеріалами справи, що надійшла з обвинувальним висновком, і прийняття рішення прокурору або його заступнику відводиться строк тривалістю не більше п'яти днів (ст. 233 КПК). До строку досудового слідства він не входить.
Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя і прирівняні до них прокурори, їх заступники, районні, міські та прирівняні до них прокурори мають право відкликати із суду кримінальну справу, в якій обвинуваченого ще не віддано до суду (ч. 4 ст. 232 КПК).
29
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Конституція України // Голос України. 1996, 13 липня.
Кримінальний кодекс України // Кодекси України, № 1,2001.
Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П., Кримінальний процес України:
Підручник. - 2-гевид., перероб. і доп.- К.; Либідь, 1999.
Михеєнко М.М., Молдаван В.В.,