Юридичний документ - це письмовий акт, що встановлює, розвиває, змінює або перериває певні правовідносини або фіксує юридично-значущі факти та дії.

25

зміст кримінально-процесуальної діяльності, а в інших - форму, порядок процесуальної діяльності.

Процесуальна форма: «є завжди форма здійснення передбачених цим законом дій і прийняття передбачених цим законом рішень і разом з тим форма процесуального закріплення цих дій і рішення (протокол, постанова, визначення, вирок» [17, с. 18-27].

Скоріше праві ті автори, які думають, що до кримінально-процесуальної форми відноситься весь звід законів про кримінальне судочинство, а не окремі його елементи. Якщо таке твердження і має потребу в уточненнях, то вони повинні бути спрямовані на подолання фактичного ототожнення кримінально-процесуальної форми й кримінально-процесуального права [18, сі 1].

Істотну рису кримінально-процесуальної форми складає система вимог, закріплених нормами кримінально-процесуального права. Ця система: «припускає наявність у своєму складі правил, що визначають коло і порядок діяльності усіх без винятку облич, що беруть участь у процесі, послідовність, зміст і характер усіх їхніх дій, а також відповідальність за невиконання цих дій».

Крім того, кримінально-процесуальний закон встановлює:

а) форми участі в кримінальному судочинстві зацікавлених у результаті справи
осіб;

б) вимоги мотивування й оформлення відповідним документом рішень,
прийнятих органами дізнання, попереднього слідства і судом;

в) обов'язковість точного протоколювання всіх слідчих дій і всього ходу
судового розгляду справи, причому не тільки з вказанням назви, але й з
відображенням змісту цих дій;

г) підстави і порядок прийняття й скасування рішень органів і посадових осіб,

що ведуть процес або припиняють справу, якщо по ній були зроблені слідчі дії;

д) правила, що визначають організацію діяльності слідчих, прокурорських і
судових органів, а також судовий етикет, ритуал судового процесу
(обов'язок усіх присутніх вставати при вході суду в зал і т.д.).

24

Кримінально-процесуальним документом можна вважати письмовий документ, укладений на підставі кримінально-процесуального закону уповноваженим для цього суб'єктом, у зв'язку із здійсненням будь-яких процесуальних актів (виконанням процесуальних дій або прийняттям рішень), в якому засобами письмової мови зафіксована інформація про хід та результати діяльності учасників кримінального процесу.

Процесуальний документ - невід'ємний атрибут процесуальної дії або рішення, органічна частка процесуального акту. Неприпустимим є здійснення будь-якої процесуальної дії без складання передбаченого законом процесуального документа і навпаки. Перебуваючи в неподільній єдності з процесуальною дією або рішенням, документ відображає їх зміст і форму, посвідчує хід та результати їх виконання. Він відіграє суттєву роль у розвитку кримінального процесу та здійсненні правосуддя, є засобом реалізації учасниками процесу своїх прав та законних інтересів, слугує гарантією їх захисту.

Процесуальний документ незмінно є найважливішим елементом процесуальної форми, яка покликана [17, с.36-39 ]:

по-перше, доводити до відома учасників процесу юридично-значущі факти, укріплювати та посвідчувати отримані фактичні дані — докази, і цим сприяти встановленню об'єктивної істини, завдяки чому в самій процесуальній формі законодавче втілився вироблений людством досвід пізнання;

по-друге, бути засобом реалізації учасниками процесу своїх прав та обов'язків;

по-третє, бути гарантією забезпечення законності.

Процесуальна форма дозволяє слідчому і суду науково обґрунтовано, з мінімально необхідними витратами сил і часу встановлювати істину в справі, сприяє винесенню законних і обґрунтованих вироків. Багато в чому завдяки саме процесуальній формі радянське кримінально-процесуальне право надійно оберігає наш суспільний і державний лад, права й обов'язки громадян.

26

висновок

Сутність кримінального процесу проявляється в його спрямованості на захист суспільного та державного устрою, прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб від злочинних посягань. У цьому розумінні кримінальний процес має правоохоронний характер. Разом з тим, кримінальний процес - це активна діяльність з попередження та викорінення злочинів.

Кримінально-процесуальна діяльність повинна бути направлена не тільки на захист інтересів людини, суспільства й держави від злочинних посягань, а й захищати самі права і свободи людей. Права і свободи людини мають найвищу соціальну й юридичну цінність, а їх захист визначає направленість діяльності держави. Права людини являють собою комплекс природних і непорушних свобод і юридичних можливостей, що обумовлені фактом існування людини в цивілізованому суспільстві та одержали юридичне закріплення.

Аналізуються проблеми реалізації в кримінальному процесі конституційних гарантій забезпечення недоторканності особистого життя, таємниці телефонних розмов, вносяться пропозиції щодо вдосконалення процесуального статусу слідчого, потерпілого та обвинуваченого, обґрунтовується доцільність введення поняття "підслідний", надання потерпілому права на юридичну допомогу захисника.

Слід мати на увазі, що важливіше попередити злочин, аніж розкрити той, який уже скоєний та завдав шкоди і болю людям. Ніяке покарання не замінить ту моральну травму, яку було завдано потерпілому. І немає нічого жахливішого, ніж звинувачення в злочині невинної людини. Образно кажучи: "найкраще правосуддя те, яке робить себе зайвим".

Як би небула сформульована норма кримінально-процесуального права - у вигляді заборони (наприклад, не може бути допитаний як свідок захисник обвинуваченого про обставини справи, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням функції захисту), або у вигляді дозволу (наприклад, обвинувачений має право на захист), або у вигляді зобов'язання (наприклад, суд, прокурор, слідчий та орган дізнання зобов'язані в межах

27

своєї компетенції порушити кримінальну справу в разі виявлення ознак злочину), або обмеження (ніхто не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом), - вона завжди в кінцевому підсумку вказує на те, яким чином повинен поводитися суб'єкт за певних процесуальних умов,