Достатність ніформації — підстава для порушення кримінальної справи.

Порушення кримінальної справи є початковою стадією в системі кримінаіьного судочинства. її ні в якому разі неприпустимо зводити до прийняття процесуального рішення про порушення кримінальної справи або про відмову в цьому. Дана стадія кримінального судочинства привертає увагу багатьох науковців, які присвятили їй монографічні роботи та наукові статті [3]. Втім неможливо сказати, що всі проблеми на сьогодні знайшли своє вирішення на науковому та законодавчому рівні.

Перш за все залишається відкритим питання про саму назву даної стадії, на що ми звертали увагу раніше [7, с.261-267]. Назва самостійної стадії кримінального процесу, так само, як і одного з рішень, яке може бути прийняте у ній, є недоречним. Поза увагою залишаються інші про-цесуальні рішення, які можуть бути прийняті у ній. Крім того, така назва не розкриває сутності цієї стадії кримінального судочинства, яка полягає у тому, що орган слідства або дізнання, прокурор або суд у зв'язку з тим, що стало відомо про злочин (учинений або той, що готується), установ-

17

лює наявність або відсутність умов для початку розслідування і приймає одне з процесуальних рішень, передбачених законом (ст. 97 КПК).

Дана стадія включає систему процесуальних дій та правовідносин, пов'язаних із прийняттям, розглядом та перевіркою заяв і повідомлень про злочин, застосування заходів щодо його запобігання або припинен-ня, а також прийняття передбачених законом рішень.

Початок такої діяльності ініціюють певні приводи, під якими в науковій літературі розуміють установлені законом джерела первісних відомостей про злочин, які породжують кримінально-процесуальні правовідносини та зобов'язують правоохоронні органи здійснити перевірку інформації, що міститься в них по суті [11, с. 392]. Вичерпний перелік таких приводів наведено у ч. 1 ст. 94 КПК України. Але наявності лише самих приводів для прийняття рішення про порушення кримінальної справи недостатньо. Відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК справу можна порушити тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. У про-цесуальній літературі такі фактичні дані називають підставами для порушення кримінальної справи і зазначають, що вони мають містити два необхідні елементи: 1) наявність ознак злочину в події, що.стала відома" органу дізнання, слідчому, прокурору або суду; 2) наявність достатніх даних, на основі яких установлюються ознаки злочину [11, с. 412].

Характеристику ознак злочину достатньо повно висвітлено в кримінально-правовій літературі, а тому у даній статті докладніше розглянемо другу складову підстави до порушення кримінальної справи. Така необхідність обумовлюється відсутністю у законі чіткого визначення "достатності фактичних даних" як підстав для прийняття відповідного" процесуального рішення - порушення кримінальної справи.

Виходячи із закону, під підставою розуміють не що інше, як фактичі дані. Тому стає незрозумілою пропозиція І.М. Бацька про

18

необхідність визнати протоколи процесуальних дій, які проводяться до порушення кримінальної справи, підставою для прийняття такого рішення [1, с.9]. Відомо, що більшість протоколів, які складаються в процесі розслідування, виступають джерелом фактичних даних про подію злочину та особу, що його вчинила (ч. 2 ст. 65 КПК). У стадії порушення кримінальної справи типовими є протоколи: явки з повинною; отримання предметів і документів; огляду місця події; виїмки поштово-телеграфної кореспонденції; зняття інформації з технічних каналів зв'язку; окремих оперативно-розшукових заходів.

Фактичні дані про ознаки злочину можуть міститися в приводах порушення кримінальної справи та матеріалах перевірки, яка, як свід-чить практика, проводиться у більшості випадків. Вивчення кримінальних справ та матеріалів про відмову в їх порушенні свідчить, що така перевірка проводиться у 86% випадків. Необхідність перевірки обумовлювалась недостатністю інформації, яка міститься в приводах для прийняття процесуального рішення.

Приводами до порушення кримінальної справи є:

- заяви та повідомлення підприємств, установ, організацій, службових осіб, представників влади, громадськості чи окремих громадян;

- повідомлення представників влади, громадськості чи окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з речовим доказом;

- явка з повинною;

- повідомлення, опубліковані в пресі;

- безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.

З огляду на викладене, видно, що, за винятком останнього, усі приводи є не що інше, як "заяви та повідомлення про злочин". Це відповідний документ, в якому міститься інформація про злочин. На

19

відміну від цього, останній привід сформульовано у вигляді результату діяльності відповідних органів "безпосереднє виявлення ознак злочину" і не визначено, яким чином має бути оформлений документ.

Розглядаючи особливості порушення кримінальних справ про фа-льшування грошей, Б.Б. Попов зазначає, що одним із основних приводів до порушення кримінальних справ даної категорії є безпосереднє ви-криття органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину. Ці органи самі викривають злочин, що готується, причому у більшості випадків його ознаки викривалися органом дізнання в порядку ст. 103 КПК України [10, 119-125].

Стаття 103 КПК покладає на органи дізнання вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину та осіб, що його вчинили. Таким чином, терміном "викриття" може позначатися як діяльність відповідних органів щодо виявлення ознак злочину, так і результат такої діяльності. Якщо виходити з загального уявлення про приводи до порушення кримінальної справи як джерела інформації, то ніяка діяльність не може розглядатися у такому плані. Вважається неприпустимим порівнювати, як це дозволяють собі деякі автори, діяльність з її результатами або стверджувати, що інформація про подію злочину може складати зміст оперативно-розшукових заходів [5, с. 194-200].

Оперативно-розшукові заходи, як слідчі та