Вступ. ст.З - 5
Розділ 1 Загальна характеристика конституційного принципу
забезпечення права на захист обвинуваченого. ст.6 — 11
Розділ 2 Процесуальний порядок забезпечення
права на захист обвинуваченого. ст.12 - 29
Розділ 3 Проблемні питання по реалізації права на
захист обвинуваченого. ст.20 - 24
Висновок. ст.25 - 26
Література. ст.27 - 28
Вступ.
Одним з основних завдань вищих навчальних закладів України є поліпшення якості підготовки фахівців, програми яких повинні передбачати варіанти найбільш досконалого вивчення відповідних дисциплін. Серед таких дисциплін для підготовки працівників МВС важливе значення відіграє кримінальний процес, без засвоєння теоретичних та практичних засад якого неможливо стати кваліфікованим дізнавачем, слідчим, прокурором, адвокатом, суддею.
Основні теоретичні засади як кримінально-процесуального права так і інших дисциплін містяться у міжнародному праві та зокрема в Конституції України.
ст. З Конституцією України " людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави."
Данні вимоги випливають із норм міжнародного права. Це пояснюється тим, що Україна входить до складу різних міжнародних організацій і зобов'язана дотримуватись норм встановлених у міжнародних актах ратифікованими Україною. Ці норми визначають основні положення, яким повинні відповідати закони та НПА України.
Прикладом вище зазначеного є те, що Україна як член Ради Європи прийняла на себе ряд зобов'язань, спрямованих на вдосконалення внутрішнього законодавства в сфері прав і свобод - прийняття нових кримінального та кримінально-процесуального кодексів і інших законів. Зволікання в реалізації яких викликає у Ради Європи намір використати механізми впливу на Україну. [9]
Також нагляд за додержанням державами зобов'язань у сфері забезпечення прав людини здійснює ООН, при якій створені інститути по вивченню стану проголошення та забезпечення прав людини. Одним з таких інститутів є Рада Безпеки при ООН, яка вже неодноразово розглядала скарги по реалізації прав людини. Також рішення та висновки з питань прав людини приймають Міжнародний суд, Генеральний секретар ООН, Верховний комісар з прав людини, в рамках компетенції та повноважень - ГА ООН і Комісія з прав людини.
Серед усіх вище зазначених органів найбільш важливе значення має Верховний комісар з прав людини, який покликаний зміцнювати контроль за здійснюванням прав людей в різних державах. Він керується в своїй діяльності Загальною декларацією прав людини 1948р. та іншими основоположними міжнародно-правовими пактами, і має виходити з того, що всі права людини є унікальними, взаємозв'язані і взаємозалежними.
Слід відзначити те, що кримінально-процесуальне право хоч і базується на нормах міжнародного права про, що свідчить ратифікація Україною 19 жовтня 1973р. Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, в якому передбачено "кожен має право при розгляді будь-якого обвинувачення, що висувається проти нього, як мінімум на такі гарантії на основі цілковитої рівності: ... Ь) Мати достатньо часу та можливостей для підготовки свого захисту і мати зносини з вибраним ним самим захисником; ...сі) Бути судимим у його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного йому захисника,; якщо він не має захисника, бути оповіщеним про це право і мати призначеного йому захисника в будь-якому випадку, коли інтереси правосуддя того вимагають, безоплатно для нього в усякому подібному випадку, коли він не має достатньо коштів для оплати цього захисника ...".[9] але також містить недоліки які розглядатимуться розділі 3.
Згідно ст..9 Конституції України "Чинні міжнародні договори згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України."
Тому вище зазначені норми міжнародного права знайшли відображення у національному законодавстві, зокрема, в ч.2 ст. 59 Конституції України проголошено: "... Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура". З цього слід виокремити те, що в основному законі передбачається не тільки право на захист, а і засіб забезпечення правової допомоги при його використанні.
В свою чергу викладені норми Конституції України знайшли відображення в Кримінально-процесуальному кодексі України від 28.12.1960р. про, що свідчить ст..21 Кримінально-процесуального кодексу Україна (надалі КПК України): "Підозрюваному, обвинуваченому і підсудному забезпечується право на захист.
Особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя і суд зобов'язані до першого допиту підозрюваного, обвинуваченого і підсудного роз'яснити їм право мати захисника і скласти про це протокол, а також надати підозрюваному, обвинуваченому і підсудному можливість захищатися встановленими законом засобами від пред'явленого обвинувачення та забезпечити охорону їх особистих і майнових прав."
Слід вказати на те, що кодекс є відносно застарілим і вимога Ради Європи є цілком обґрунтована, про прийняття нового кримінально-процесуального законодавства беручи до уваги те коли він був прийняти навіть при врахуванні внесення до нього змін.
Розділ 1
Загальна характеристика конституційного принципу забезпечення права на захист обвинуваченого.
Право на захист є одним із найважливіших прав людини є право у кримінальному судочинстві. Забезпечення такого права є конституційним принципом і повинно суворо виконуватись на всіх стадіях кримінального процесу як важлива гарантія встановлення об'єктивної істини і винесення законного, обґрунтованого і справедливого вироку. Реальне забезпечення права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист можливе лише за умови неухильного додержання на всіх стадіях розслідування та судового розгляду кримінальних справ норм кримінально-процесуального законодавства, що гарантують і регламентують реалізацію цього права. Крім того, точне і