різними науковцямив тлумачиться по різному але ґрунтується на одних і тих самих тезах:
П. М. Давидов стверджує: "Захист — це все те, що протиставляється
обвинуваченню та його наслідкам, це заперечення чи послаблення обвинувачення,
це діяльність обвинуваченого, спрямована на поновлення порушених у зв'язку з
обвинуваченням прав, охорону його законних інтересів";
А. Л. Ципкін вважає: "Захист у кримінальному процесі є врегульована
законом діяльність обвинуваченого, спрямована на заперечення обвинувачення,
пом'якшення відповідальності та охорону законних інтересів обвинуваченого, а
також діяльність захисника, який, обстоюючи права та законні інтереси
обвинуваченого, прагне до встановлення об'єктивної істини та здійснення
завдань, які стоять перед правосуддям"; [9]
Є. Г. Мартинчик дотримується подібного погляду і пише, що захист
«означає регламентовану кримінально-процесуальним законом діяльність
обвинуваченого, його законних представників та захисника, спрямовану на
заперечення обвинувачення, охорону недоторканності обвинуваченого, його
особистих та майнових прав, тобто на здійснення функції захисту;
11*
На думку М. С. Строговича, "захист — це насамперед процесуальна
діяльність самого обвинуваченого... Захистом є також діяльність захисника, представника законних інтересів обвинуваченого..., тобто вся та процесуальна діяльність, яка полягає у запереченні обвинувачення в цілому або окремих його частин". [15]
Підсумовуючи, слід зазначити, що захист як процесуально-правовий інститут являє собою сукупність юридичних норм, що регулюють кримінально-процесуальну діяльність і відносини, пов'язані з запереченням або пом'якшенням обвинувачення. Інститут захисту регулює кримінально-процесуальну діяльність всіх суб'єктів захисту і є частиною кримінально-процесуального права. Процесуальне значення захисту полягає в тому, що він передусім є засобом, методом реалізації прав та інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Відомо, що принципи кримінального процесу становлять єдину систему й взаємодіють один з одним. Всі вони так чи інакше пов'язані з правом обвинуваченого на захист. Все вище зазначене свідчить про важливість вивчення принципу забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист і одним із найважливіших завдань кримінально-процесуальної науки.
12
Розділ 2
Процесуальний порядок забезпечення права на захист обвинуваченого.
Захисник — це учасник кримінального процесу, уповноважений у передбаченому законом порядку здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваних, обвинувачених, підсудних, засуджених та виправданих і надавати їм необхідну юридичну допомогу. Участь захисника в кримінальному процесі дозволяє цим особам більш повно реалізувати своє право на захист.
Як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні, та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи у випадках і в порядку, передбачених КПК. Захисниками можуть бути допущені близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники.
На практиці захисниками є переважно адвокати, тому для забезпечення обвинуваченому права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура (ч. 2 ст. 59 Конституції України) — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України (ч. 1 ст. 2 Закону "Про адвокатуру"), в якій зазначається, що адвокат у своїй професійній діяльності повинен суворо додержуватися вимог чинного законодавства України,
13
міжнародних актів про права і свободи людини, правил адвокатської етики тощо. Порушення цього положення тягне за собою накладення на адвоката дисциплінарної відповідальності.
Повноваження захисника на участь в справі підтверджується:
адвоката — ордером відповідного адвокатського об'єднання;
адвоката, який не є членом адвокатського об'єднання, — угодою;
інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання
правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, — угодою або
дорученням юридичної особи;
близьких родичів, опікунів або піклувальників — заявою обвинуваченого,
підсудного, засудженого, виправданого про їх допуск до участі у справі як
захисників.
Захисник допускається до участі в справі на будь-якій стадії процесу. Близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники як захисники допускаються до участі в справі з моменту пред'явлення обвинуваченому для ознайомлення матеріалів досудового слідства. У випадках, коли участь захисника у справі є за законом обов'язковою, близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники як захисники можуть брати участь лише одночасно з захисником-адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Про допуск захисника до участі в справі особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд — ухвалу (ст. 44 КПК).
Для забезпечення одного з найважливіших принципів кримінального процесу — права підозрюваного, обвинуваченого і підсудного на захист — законодавець дозволяє їм реалізувати таке право при провадженні по кримінальній справі на
14
всіх його стадіях. Але в деяких випадках законодавець не зважає на бажання зазначених осіб і зобов'язує орган дізнання, слідчого, прокурора, суддю (суд) в обов'язковому порядку призначити захисника.
ст. 45 КПК України. Обов'язкова участь захисника:
у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні
злочину, віком до 18 років — з моменту визнання особи підозрюваною чи
пред'явлення їй обвинувачення;
у справах осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, сліпі,
глухі тощо) не можуть самі реалізувати своє право на захист, — з моменту
затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення або з моменту