На мою думку ця стаття повинна була б бути виключена. Оскільки в кодексі також чітко передбачені підстави за яких особа неможе бути захисником ст..61 КПК України.

Неменьш важливим недоліком у забезпеченні права на захист є те, що в державі не створено органу який би виконував відповідний обов'язок так звану муніципальну адвокатуру. На данному етапі законодавства захист малозабезпечених покладається на різні обєднання адвокатів на діяльність яких держава немає ніякого впливу. Цей факт породжує цілком зрозумілу наступну проблему - відмова від юридичної допомоги захисника у зв'язку з відсутністю коштів. По-друге потреба в такому органі зросла в наслідок того, що підзахисни повинен довіряти призничаному захиснику, якаб зросла якщо його діяльність була під впливом держави. На даний час така довіра має надзвичайний ниський

23

відсоток оскільки адвокати "наловчився заробляти гроші на незнаннях підзахисного, а то і просто беручи проценти за посередництво в хабарництві".

В свою чергу із зазначеного вище можно вказати на те, що законодавством непередбачено відповідальності за затягування досудового розслідування, перешкоджання розслідування всіх обставин справи, перешкоджання встановлення об'єктивної істини під час судового розгляду справи. В наслідок перерахованих дій захисник підлягає відводу без притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності^ лише до дисциплінарної в четко встановленому законом порядку через голову адвокатської спілки чи об'єднання за умови, що він є її членом.

Найбільша можливість захисника перешкоджанню встановити істину по справі і затягнути розгляд справи виникає при ознайомлені з матеріалами справи, що регламентується ст..217 КПК України. Нажаль в статті необумовлено порядок ознайомлення з матеріалами справи і захисник може їх вивчати необмежений період часу. А період часу потрібний для ознайомлення з матеріалами встановлений у ч.б ст.218 КПК "...Обвинуваченого й його захисника не можна обмежувати в часі для, потрібному їм, щоб ознайомитись з усіма матеріалами справи." У попередні редакції цієї статті мова також йшла про графік ознайомлення із матеріалами справи затверджений прокурором, що значно ускладнювало виконання поставленої мети захисником і підзахисним затягнути розгляд справи. На практиці всеж є випадки складання даного документа, який позитивно впливає на хід процесу але виходячи із закону він є незаконним.

Враховуючи вище сказане вважаю цілком доцільно впровадити на законодавчому рівні порядок відповідальності захисника за зазначені діяння більш суворіше ніж дисциплінарне стягнення передбачені ст..6 Законом України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992р.і в якій проголошується: "За порушення вимог цього закону, інших актів законодавства України, що регулюють діяльність адвокатури, Присяги адвоката України рішенням дисциплінарної палати

24

кваліфікаційно- дисциплінарної комісії до адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення:

що на мою думку є недостатньо суворим покаранням і мало б бути передбачено кримінальну відповідальність. Зважаючи на те, що це діяння неменьш злочинне ніж дії передбачині в розділі 18 КК України "Злочини проти правосуддя": порушення права на захист передбачене ст..374, завідомо незаконні затримання, привід або арешт ст..371, притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності ст..372 та інші статті КК України, що передбачають склади злочинів проти правосуддя.

25

Висновок.

Кожна особа має право на юридичну допомогу. Це право гарантується державою, яка спрямовує на його реалізацію правоохоронну систему країни, діючи тим самим відповідно до міжнародно-правових вимог, зокрема Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Правова допомога може знаходити свій вираз у наданні консультацій і роз'яснень з юридичних питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; здійсненні представництва в суді, інши державних органах перед громадянами та юридичними особами; виконання обов'язків відповідно до кримінально-процесуального та цивільно-процесуального законодавства тощо.

Ніхто не має права здійснювати будь-який вплив на особу у виборі нею захисника, форм і методів здійснення захисту своїх прав. Законом передбачено, що у досудовому провадженні кримінальної справи як захисник допускається лише адвокат, а в судовому розгляді такої справи за згодою підсудного як захисники можуть бути допущені близькі родичі, піклувальники або опікуни. Випадки надання безкоштовної допомоги передбачає закон.

Наданням правової допомоги на професійному рівні займаються адвокати, діяльність яких регламентується Законом України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992р.

Адвокат має право займатися адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити адвокатське бюро, об'єднуватись з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші обєднання, які діють відповідно до чинного законодавства та статутів адвокатських об'єднань.

Відповідно до ст..З Конституції України головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Тобто держава виступає гарантом у забезпеченні прав і свобод людини но законодавиць і парламентарі

26

недостатнє враховували важливість і значення права на захист обвинуваченого. Здійснили прорахунки у забезпечені захисту малозабезпечених осіб, створили процесуальні недоліка у призначенні та запрошені захисника, допустили відсутність державного впливу на адвокатів які неналежно виконують свої обов'язки, надали законні можливості затягування розслідування та судового засідання, а головне затвердили порядок відмовивід захисника і його