може бути здійснений лише щодо посадової особи. Щодо підозрюваного він не може бути застосований, і це є одним з аргументів на користь своєчасного прийняття рішення про притягнення особи як обвинуваченого. Відсторонення обвинуваченого від посади визнається допустимим у тих випадках, коли є підстави вважати, що, залишаючись на посаді, обвинувачений буде протидіяти встановленню істини і нормальному ходу розслідування (приховувати або знищувати документи, перешкоджати виклику і явці підлеглих до органу розслідування) або навіть може продовжити злочинні дії. Відповідно до ст. 147 КПК відсторонення обвинуваченого від посади провадиться з санкції прокурора або його заступника. Копія постанови надсилається для виконання за місцем роботи обвинуваченого. Відсторонення обвинуваченого від посади скасовується постановою слідчого, коли в подальшому відпадає потреба у застосуванні цього заходу (ч. 2 ст. 147 КПК). Про згоду прокурора з цим рішенням слідчого в законі не вказано, в зв'язку з чим воно не витребується на практиці. Істотною прогалиною у законодавчому регулюванні цього питання є і те, що не вказано строк дії постанови про відсторонення від посади.1
Дубинский А.Я., Сербулов В.А. Привлечение в качестве обвиняемого. - К.: 1989.-46с.
31 Висновок
Сутність акту притягнення особи як обвинуваченого полягає в тому, що на підставі зібраних доказів конкретна особа ставиться у становище головного учасника кримінального процесу, щодо якого державою в особі органів правосуддя публічно формулюється та проголошується обвинувачення у вчиненні криминально караного діяння, проте сам обвинувачений при цьому в силу презумпції невинуватості ще не вважається винним, поки його провина не встановлена вироком суду, і наділяється для захисту своїх інтересів широкими процесуальними правами.
Притягнення особи як обвинуваченого є юридичним фактом, який тягне за собою подальший розвиток правовідносин між слідчим і особою, що притягається до кримінальної відповідальності.
У кримінально-правовому аспекті це проявляється в тому, що діям обвинуваченого дається конкретна юридична кваліфікація за відповідною статтею кримінального кодексу.
Кримінально-процесуальний аспект значення акту притягнення особи як обвинуваченого проявляється в таких моментах:—
у кримінальному процесі з'являється центральна фігура — обвинувачений, якому мають бути надані та роз'яснені його права, забезпечена можливість їх реалізації;—
висунуте обвинувачення є основою для обвинувального висновку та судового розгляду: обвинувальний висновок та вирок суду не можуть виходити за межі висунутого обвинувачення; зміна обвинувачення в суді допускається за умови, що при цьому не погіршується юридичний стан обвинуваченого; розгляду суді провадиться тільки щодо обвинувачених і лише за тим обвинуваченням, за яким вони передані суду;—
з моменту притягнення особи як обвинуваченого органи розслідування отримують право на застосування низки засобів примусу: відсторонення обвинуваченого від посади, обрання запобіжних заходів, а також право оголосити розшук обвинуваченого;
32—
притягнення особи як обвинуваченого є юридичним фактом, який дає обвинуваченому право користуватися послугами захисника;—
притягнення особи як обвинуваченого дає початок змагальності кримінального процесу: чітко визначаються сторони та права учасників процесу, функції захисту та обвинувачення отримують можливість активного прояву;—
між обвинуваченим, захисником та іншою стороною кримінального процесу виникають кримінально-процесуальні відносини, які характеризуються змагальністю та конструктивним розвитком у рамках процесуальної форми в напрямі розв'язання справи по суті.
Пред'явлення обвинувачення полягає в тому, що слідчий, пересвідчившись в особі обвинуваченого:—
оголошує йому постанову про притягнення як обвинуваченого;—
роз'яснює сутність пред'явленого обвинувачення;—
вручає йому копію постанови про притягнення як обвинуваченого, про що складає протокол;—
роз'яснює права обвинуваченого та порядок їх реалізації;—
здійснює допит обвинуваченого.
Притягнення як обвинуваченого дає підстави для застосування щодо цієї особи заходів процесуального примусу з метою попередження і припинення можливостей сховатися або ухилитися від слідства і перешкодити встановленню істини у справі. Цими заходами є привід, дії по розшуку обвинуваченого, відсторонення обвинуваченого від посади, запобіжні заходи.
Щ Список використаної літератури
1 Конституція України. Прийнята на 5-ій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р.
2 Кримінально-процесуальний кодекс України, Станом на 1 вересня 2001р.
3 Закон України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992р. (В ред. Закону України від 21 червня 2001р.).
4 Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" від 1 грудня 1994р.
Щ 5 Азаров Ю. Доказування обставин, що характеризують особу обвинуваченого. -К., Право України. №4 1991
6 Тертишник В.М. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. - Київ: А.С.К., 2002. -624с.
7 Кримінальний процес України: Підручник / За ред. Ю.М.Грошевого та В.М.Хотенця. - Харків: Право, 2000. - 496с
8 Хазин М.А., Бойко М.Д., Співак В.М. Кримінально-процесуальні акти дізнання та попереднього слідства. - К 1999. - 278с.
;* 9 Громов Н.А. Институт привлечения к уголовной ответственности. -Саратов: || 1991.-183с.
10 Дубинский А.Я., Сербулов В.А. Привлечение в качестве обвиняемого. - К.:
1989.-56с.
11 Карнеева Л.М. Привлечение к уголовной ответственности. - М; 1971. -133с.
12 Муравін Б.А., Себулов А.В. Деякі аспекти притягнення особи як обвинуваченої // Сучасні проблеми держави і права. - К., Вид-во "Либідь", 1990. с. 162-165
13 Порубов Н.И. Допрос в советском уголовном судопроизводстве. -Минск: У 1973 .-367с.
1:| 14 Трофименко Н. Проблеми правового регулювання реалізації права на захист обвинуваченого у ьному судочинстві. - К. Право України. №1-2. 1994