ПІДГОТОВКИ МАТЕРІАЛІВ

Реалізація органом дізнання протокольної форми досудової підготовки матеріалів може бути розпочата тільки за наявності одного з приводів до порушення кримінальної справи, пере-рахованих в ч.і ст.94 КПК України, і належно оформленого відповідно до вимог наказу МВС України №500 1991 р., а також за наявності відповідної вказівки конкретному виконавцю про таке провадження з боку начальника органу дізнання. Доручення про протокольне проваджен-ня, як це видно зі змісту ст. 426 КПК України, може дати тільки начальник органу дізнання або особа, яка тимчасово виконує ці обов'язки. Подібне право не повинно поширюватись на засту-пників начальника органу дізнання.

Кримінально-процесуальним законом не встановлено, в якій формі повинно даватись до-ручення про здійснення протокольного провадження. Водночас в практичній діяльності міліції знайшли застосування дві форми такого доручення:

Право на існування мають обидві зазначені форми доручень, але, на наш погляд, перевага повинна віддаватися першій - саме в ній знаходить повне відображення офіційність і конкрет-ність розпорядження про початок протокольної форми досудової підготовки матеріалів, термін

21 збору матеріалів та їх представлення начальнику органу дізнання, чим забезпечується належний

контроль за цією діяльністю.

Після отримання доручення відповідна посадова особа органу дізнання повинна присту-пити до протокольного провадження.

Згідно з ч.і ст.426 КПК України у справах про злочини, перелічені у ст.425 КПК, органи дізнання не пізніше ніж у десятиденний строк встановлюють обставини вчиненого злочину і особу правопорушника, одержують пояснення від правопорушника, очевидців та інших осіб, витребують довідку про наявність або відсутність судимості у правопорушника, характеристи-ку з місця його роботи або навчання та інші матеріали, які мають значення для розгляду справи у суді. У виняткових випадках, в разі неможливості у десятиденний строк зібрати необхідні ма-теріали, цей строк може бути продовжено відповідним прокурором, але не більш як до двадця-ти днів.

Зміст цієї норми кримінально-процесуального закону визначає основний напрямок діяль-ності органу дізнання при протокольному провадженні - встановлення обставин вчиненого злочину і особи правопорушника. Безсумнівно, що під обставинами вчиненого злочину і осо-бою правопорушника, про які згадується у ст.426 КПК, слід розуміти обставини, визначені ст.64 КПК як ті, що підлягають доказуванню в кримінальній справі, а саме:

подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);

винність правопорушника у вчиненні злочину і мотиви злочину;

обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характери-зують особу правопорушника, пом'якшують та обтяжують покарання;

характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здо-ров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.

Крім цього, згідно зі ст.23 КПК України орган дізнання зобов'язаний виявити причини та умови, які сприяли вчиненню злочину.

Характер регламентації законодавцем діяльності органу дізнання у злочинах, перелічених

22 у ст.425 КПК України, вимагає від нього не допустити обмежень кола обставин, які повинні при

цьому бути доказані. Винятків, що стосуються повноти, всебічності та об'єктивності встанов-лення обставин злочину, визначених статтею 64 КПК, глава 35 цього закону не містить.

У ст.426 КПК визначаються засоби встановлення обставин вчиненого злочину та особи правопорушника, а саме:

одержання пояснень від правопорушника, очевидців та інших осіб;

витребування довідки про наявність або відсутність судимості у правопорушника, харак-теристики з місця його роботи або навчання;

витребування інших матеріалів, які мають значення для розгляду справи в суді.

Слід пам'ятати, що дана норма визначила не всі засоби встановлення необхідних обста-вин. Згідно зі ст.66 КПК України збирання доказів здійснюється також іншими процесуальними діями: одержанням документів і предметів від установ, підприємств, організацій, посадових осіб та інших громадян, вимогою проведення ревізії. Частиною 5 статті 97 КПК визначено, що заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи можуть бути перевіре-ні також шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності. Ст.190 КПК (частина 2) дає дозвіл на проведення у невідкладних випадках огляду місця події (місцевості, приміщень) до порушення кримінальної справи - з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обставин злочину, а також інших обставин, які мають значення для справи. Части-ною 3 статті 187 КПК дозволяється до порушення кримінальної справи з метою запобігти зло-чину застосувати арешт кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку (на наш погляд, застосування цих заходів, як і проведення оперативно-розшукової діяльності під час протоко-льного провадження не є доцільним).

Згідно з ч.4 ст.426 КПК України після ознайомлення правопорушника з матеріалами про-токольного провадження протокол разом з матеріалами надсилається до суду прокурором.

Одержавши протокол і матеріали, прокурор, відповідно до ст.228 КПК України, повинен перевірити:

23

чи мало місце діяння правопорушника і чи містить воно склад злочину, що входить до пе-реліку ст.425 КПК України;

чи немає обставин, які виключають порушення кримінальної справи;

чи повно, всебічно та об'єктивно встановлені всі обставини злочину;

чи немає обставин, які тягнуть необхідність порушення кримінальної справи;

чи встановлені всі правопорушення;

чи правильно кваліфіковані дії правопорушника за статтями Кримінального кодексу;

чи виявлені причини та умови, які сприяли вчиненню злочину, і чи вжиті заходи до їх усу-нення;

чи правильно складено протокол;

чи додержані під час провадження всі інші вимоги КПК.

Статтею 430 КПК в