Слід зазначити, що наведені вище та подібні формулюван-ня не охоплюють уповні всі ті випадки, коли множинність злочинів набуває форми їх сукупності. Зумовлено це не-точною і далеко неповною регламентацією цієї форми мно-жинності злочинів у Загальній частині КК.

Отже, при формулюванні орієнтирів для визнання пев-них проявів множинності злочинів їх сукупністю треба розрізняти саме суттєву юридичну ознаку цієї форми мно-жинності — вчинення особою двох або більше злочинів, що мають різні юридичні склади, та її конкретні прояви, які знаходять свій вияв у певних варіантах кваліфікації кожного із злочинів, що утворює множинність.

Із урахуванням положень теорії кримінального права та тенденцій судової практики сукупність злочинів має місце тоді, коли ці злочини кваліфікуються:

1) за різними статтями Особливої частини кримінального закону.

2) за однією й тією самою статтею Особливої частини кримінального закону, але за різними її частинами (пунк-тами) , що мають самостійні санкції.

За однією й тією самою статтею або за однією й тією самою частиною (пунктом) статті Особливої частини кри-мінального закону, тобто коли в одному випадку злочин був за-кінчений, а в іншому мало місце готування до такого злочину чи замах на нього, або коли в одному випадку особа була виконавцем (співвиконавцем) злочину, а в іншому — іншим співучасником такого злочину; за однією й тією самою статтею або за однією й тією самою частиною (пунктом) статті Особливої частини
тобто, коли в одному випадку з боку особи мали місце готування або замах на злочин, а в іншому — співучасть у такому злочині; за однією й тією самою статтею або за однією й тією самою частиною (пунктом) статті Особливої частини кри-мінального закону, якщо змінювалася редакція цієї статті
чи цієї частини (пункту) статті і ці зміни призвели до створення нового за суттю юридичного складу злочину.

Наприклад, перший злочин кваліфікується за ч. 2 ст. 80 КК в редакції Закону від 17 червня 1992 р., а другий — за ч. 2 ст. 80 КК в редакції Закону від 28 січня 1994 р. [ 2. с.65]

Залежно від того, скільки діянь вчинила особа, а якщо таких діянь декілька, як вони "входять" до різних юридичних складів злочинів, розріз-няють сукупність злочинів ідеальну, реальну і так звану реально-ідеальну.

Ідеальна сукупність має місце тоді, коли особа одним діянням вчиняє два або більше злочини, що мають різні юридичні склади. Ідеальною сукупністю злочинів буде, на-приклад, нанесення потерпілому умисного тяжкого тілесного ушкодження з хуліганських мотивів чи напад з метою заволодіння як індивідуальним (приватним), так і державним майном, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу. [ 13. с.65]

Окремим проявом ідеальної сукупності злочинів буде також вчинен-ня одного закінченого злочину, яке водночас є готуванням до іншого злочину чи замахом на інший злочин, наприк-лад, придбання вогнепальної зброї для вчинення умисного вбивства або умисне вбивство потерпівшого з метою угону його автомобіля. У літературі неодноразово відзначалося, що термін "ідеальна" для характеристики цього виду сукупності злочинів є невдалим. Дійсно, слово "ідеальна" створює вра-ження чогось "нереального" такого, що існує лише як уявна юридична конструкція. Між тим, це зовсім не так — цей вид сукупності відображає реально існуючі особливості вчинення кількох злочинів, і в цьому плані він такий же "реальний" вид сукупності, як й інші. Однак — з ураху-ванням того, що термін "ідеальна сукупність" став загальноприйнятим в теорії кримінального права, — він тра-диційно зберігається і в навчальній літературі.

Реальна сукупність має місце тоді, коли особа окремими діяннями у різний час вчиняє два або більше злочини, що мають різні юридичні склади. Реальною сукупністю злочинів буде, наприклад, вчинення особою спочатку злісного хуліганства, а потім — під час затримання — опору пра-цівнику міліції при виконанні ним обов'язків з охорони громадського порядку. Як реальну сукупність злочинів треба розглядати і вчинення у різний час двох окремих кра-діжок — спочатку крадіжки державного майна, а потім — приватного. [ 11. с.95]

Проміжок часу, що минає між вчиненням злочинів, для визнання їх реальною сукупністю, у принципі, значення не має. Це можуть бути, з одного боку, хвилини і навіть секунди, а з іншого — місяці і навіть роки. Єдине обме-ження, на яке вже зверталась увага, — після вчинення попереднього злочину до моменту вчинення наступного не мають спливти строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за попередній злочин.

Реально-ідеальна сукупність як окремий вид сукупності злочинів практично не виділяється в навчальній літературі. Між тим, очевидно, що ідеальна та реальна сукупності злочинів не вичерпують всіх можливих варіантів вчинення кількох злочинів у межах даної форми множинності. Реально-ідеальна сукупність злочинів "представляє" саме такі варіанти. Вона має місце тоді, коли кілька злочинів, що мають різні юридичні склади, особа вчиняє кількома діяннями, і принаймні одне з цих діянь одночасно перед-бачене кожним із зазначених складів. [ 15. с.175] Прикладами реально-ідеальної сукупності злочинів будуть умисне вбивство потерпівшого під час угону його автомобіля, умисне тяжке тілесне ушкодження, спричинене потерпівшому під час ви-магання.

Отже, якщо при ідеальній сукупності злочинів одне й те саме діяння "входить" до різних юридичних складів злочинів, при реальній-сукупності злочинів різні діяння "входять" до різних юридичних складів злочинів, то