що сприймався би як справедливий абсолютно всіма громадянами. За своєю природою держава більшою чи меншою мірою відображає інтереси переважно приватновласницьких пануючих класів і верств, обмежуючи більшою чи меншою мірою інтереси переважної більшості населення. У самій ідеології держави закладена суперечність, яка породжує соціальну нерівність, з якою певна частина громадян не бажає миритися, і яка є глибиною першопричиною злочинності.
Кримінальне право України визнає злочином не самі по собі ідеї або думки людини, реалізація яких становить небезпеку для особистості, суспільства або держави, а лише суспільно небезпечне діяння, що порушує кримінально правові норми. При розслідуванні або судовому розгляді кримінальної справи в першу чергу встановлюється об'єктивна сторона злочину і тільки на її основі суб'єктивна.
Об’єктивна сторона є одним з елементів складу злочину. Цей елемент охоплює ознаки, що характеризують злочин із точки зору його зовнішнього прояву. На відміну від інших структурних частин складу злочину він містить більше інформацій, необхідної для кваліфікації діяння. У більшості описових диспозицій статей Особливої частини КК відображається саме об’єктивна сторона складу злочину.
Зміст ознак цього елементу часто є критерієм розмежування суміжних складів злочинів. Ретельне дослідження ознак об’єктивної сторони складу злочину допомагає таким чином дати точну правову оцінку суспільно небезпечних діянь, що, в свою чергу, зумовлює забезпечення зайнятості у процесі боротьби зі злочинністю.
Без ознак об'єктивної сторони не виникає самого питання про суб'єктивну сторону злочини. У такий спосіб створюється серйозна гарантія дотримання законності при здійсненні правосуддя по кримінальних справах.
Список використаної літератури
Загальна теорія держави і права. Навчальний посібник. За ред. акад. АПрН України, док. юр. наук проф. Копєйчикова В.В. - К.: Юрінком Інтер, 1998.
Кримінальне право України. Бажанов М.І., Баулін Ю.В., Борисов В.І. та ін.; Х.: Право, 1997р. - 368 с.
Кримінальне право України. Матишевський П.С., Яценко С.С.; Київ: Юрінком, 1996р. - 288с.
Кримінальне право України. Підручник для студентів юридичних вузів і факультетів. За редакцією професора Матишевського П.С., доцентів Андрушка П.П., Шапченка С.Д. – К, Юрінком Інтер, 1999.
Кримінальне право України. Чернишова Н.В., Володько М.В., Хазін М.А.; Київ: Наукова думка, 1995р.
Кузнецова Н.Ф. Злочин та злочинність. – М., 1976.
Михайленко О. Проблеми справедливості при розбудові правової держави. // Право України. – 1998. – №8. – с. 43
Юридична енциклопедія: в 6 т./Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 1998. – Т.1. – 672 c.
Юридична енциклопедія: в 6 т./Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 1999. – Т.2. – 774 с.
Юридична енциклопедія: в 6 т./Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 2001. – Т.3. – 792 с.
Юридична енциклопедія: в 6 т./Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 2002. – Т.4. – 720 с.
Юридична енциклопедія: в 6 т./Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 2003. – Т.5. – 736 с.
Юридична енциклопедія: в 6 т./Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 2004. – Т.6. – 768 с.