ПЛАН

Вступ.................................|в.................................................................................... 2

Закриття кримінальної справи як одна із форм закінчення досудового слідства...................................................................................................................4

Класифікація підстав до закриття кримінальної справи..................................9

Закриття кримінальної справи в частині обвинувачення та відносно окремих обвинувачених.....................................................................................................11

Контроль за законнiстю закриття кримiнальної справи.................................17

Список використоної літератури .....................................................................23

Вступ

За період від прийняття декларації про державний суверенітет в Україні відбулися перетворення, спря-мовані на зміцнення демократії й створення правової держави. Відбулися суттєві зміни в економічній, соціальній, духовній та інших сферах життя суспільства.

Криміногенна ситуація в державі набирає загроз-ливого характеру і все далі погіршується. Зростає протидія си-лам правопорядку.Це висуває на перший план завдання забезпечення закон-ності та захисту прав і законних інтересів громадян.

Майже повсюдно, особливо у великих промислових центрах, збільшується кількість небезпечних злочинів, поєднаних з на-сильством, жорстокістю й цинізмом. Злочинність стає більш організованою. Вона є одним з головних факторів, що негатив-но впливають на забезпечення правопорядку і внутрішньої без-пеки держави. Характерною ознакою суспільних відносин ста-ла зневага до законів та їх ігнорування.

Кримінальні структури проникли у сферу економіки, зовнішньоекономічну діяльність, кредитно-банківську систему.

За такої ситуації правоохоронні, інші державні органи в ок-ремих випадках проявляють терпимість до грубих порушень громадського порядку та інших фактів беззаконня. Все це загос-трює соціальну напругу, наносить моральну й матеріальну шкоду суспільству, спричиняє недовіру значної частини насе-лення чинності закону.

На стан законності та правопорядку негативно впливає та-кож відсутність чіткого механізму виконання законів, що по-ряд з халатністю, безвідповідальністю та низькою дисципліною створює сприятливе середовище для пограбування держави, для корупції, хабарництва, інших службових злочинів, формує не-гативну думку в суспільстві.

Останнім часом внесені суттєві зміни до чинного кримінально-процесуального кодексу України, направлені на покращення діяльності правоохоронних органів. Важливе місце у боротьбі зі злочинністю займає діяльність органів дізнання та досудового слідства по розкриттю та розслідуванню злочинів.

Важливим інститутом кримінально-процесуального права є інститут закриття кримінальної справи.

Вищесказане зумовило вибір мною теми курсової роботи „Закінчення досудового слідства закриттям кримінальної справи”. На мою думку, дана тема є надзвичайно важливою та актуальною на сьогоднішній день.

1.Закриття кримiнальної справи як одна iз форм закiнчення досудового слiдства

Закiнчити досудове слiдство кримiнальної справи можна лише тодi, коли його завдання виконанi. В пiдручнику "Кримiнальний процес України" зазначається: "Завдання стадiї досудового розлiдування полягають у:

- швидкому i повному розкриттi злочину та притягненнi осiб, винних у його вчиненнi , до участi в справi як обвинувачених i охоронi вiд необгрунтованого притягнення осiб , не причетних до вчинення злочину;

- вжиттi заходiв до вiдшкодування шкоди, заподiяної злочином;

- виявленнi причин вчинення злочину та умов,якi цьому сприяли i вжиттi заходiв до їх усунення (ст.2,23,23',29 КПК). При цьому необхiдно забезпечити захист особи , її прав і свобод"[1].

Вiдповiдно до дiючого кримiнально-процесуального законодавства

України, досудове слiдство закiнчується прийняттям слiдчим одного

iз трьох можливих рiшень, а саме:

- складанням обвинувального висновку;

- винесенням постанови про закриття кримiнальної справи;

- винесенням постанови про направлення справи до суду

- вирiшення питання про застосування примусових заходiв медичного характеру [2].

Такi ж форми закiнчення досудового слiдства передбаченi в модельному кримiнально-процесуальному кодексi для держав учасникiв СНД [3].

Стаття 109 КПК України в редакцiї iз змiнами, внесеними Законом України "Про внесення змiн i доповнень до деяких законодавчих актiв України, щодо удосконалення попереднього розслiдування" вiд 30.06.1993 року, передбачає як одну iз форм закiнчення дiзнання винесення постанови про закриття кримiнальної справи [4].

Дехто з науковців вважає , що, коли справа порушена вiрно , а розслiдування проведено добре , то у переважнiй бiльшостi випадкiв

розслiдування закiнчується складанням обвинувального висновку [5].

На нашу думку,не слiд розглядати кожен факт закриття кримiнальної справи лише з негативної сторони. Часто пiд час порушення кримiнальної справи неможливо встановити наявнiсть чи вiдсутнiсть подiї або складу злочину. В таких випадках справа порушується обгрунтовано, розслiдування проводиться якiсно, а закриття справи є результатом встановлення вiдсутностi складу або подiї злочину.

Значна частина кримiнальних справ закривається внаслiдок акту амнiстiї, якщо вiн усуває застосування покарання за вчинене дiяння (п.4 ч.1 ст.6 КПК),за скiнченням строкiв давностi (п.3ч.1ст.6 КПК), щодо померлого (п.8ч.1ст.6 КПК), що в переважнiй бiльшостi,не можна вважати "браком" у роботi. Прийняття рiшення про закриття справи за цими пiдставами не залежить вiд волi слiдчого.У зв'язку з чим абсолютно справедливо президiя Чернiгiвського обласного суду скасувала вирок i закрила кримiнальну справу вiдносно Р.М. та Р.Г. у зв"язку з тим , що на порушення вимог п.4 ч.1 ст.6 КПК України слiдчий не закрив справи щодо цих осiб,а пред'явив iм обвинувачення i направив справу до суду.Всупереч п.2ст.242 КПК України суд також не з'ясував, при вiдданi обвинувачених до суду, чи немає пiдстав для закриття справи, розглянув її i постановив обвинувальний вирок iз звiльненням засуджених вiд покарання [6].

Але iснування в деяких випадках негативного вiдношення до акту закриття кримiнальної справи не випадкове. В практичнiй дiяльностi правоохоронних органiв нерiдко мають мiсце факти безпiдставного порушення кримiнальних справ, неякiсного проведення досудового слiдства , а також незаконного закриття справ. Цi негативнi явища досить пов'язанi мiж собою.

В юридичнiй лiтературi приводиться аналiз причин помилок i порушень закону, якi допускаються при закриттi кримiнальних справ [7,8,9]. До таких причин автори вiдносять:

- намагання деяких практичних працiвникiв штучно покращити показники розкриття злочинiв;

- невмiння деяких працiвникiв вести розслiдування складних кримiнальних справ;

- намагання окремих працiвникiв ухилитися вiд розслiдування важких справ;

- намагання