Це, з одного боку, сприяє в майбутньому суттєвій допомозі суду при перевірці дотримання прав громадян на дізнанні і слідстві, а з іншого — дозволить йому більш ретельно розібратись в скарзі, якщо вона буде знову заявлена в ході судового розгляду справи.

Необхідно також розглянути форми усунення порушень закону, допущені при розслідуванні злочинів. В основі кожної з цих форм лежить певне повноваження прокурора. Для усунення порушень закону прокурор має право:

1) давати органам дізнання і досудового слідства вказівки про розслідування злочинів;

2) скасовувати незаконні і необґрунтовані постанови органів дізнання і слідчого;

3) усувати особу, що проводить дізнання, чи слідчого від подальшого ведення розслідування;

4) вилучати справи від одного органу розслідування і передавати їх іншому органу.

Особливо важливою формою нагляду за розслідуванням є право прокурора давати органам дізнання і досудового слідства обов'язкові вказівки по наявних в них у провадженні кримінальних справах. Важливість цієї форми в тому, що вона, як ніяка інша, з найбільшою повнотою виражає відмінну особливість прокурорського нагляду по процесуальному керівництву діяльністю органів розслідування. Саме з цієї причини законодавець сформулював спеціальну функцію в Конституції України — нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.

Вказівки прокурора відрізняються від його рішень (постанов) тим, що передбачають наявність виконавця. Вказівки як юридичні факти породжують певні процесуальні відносини між прокурором і органом дізнання, якому вони адресовані. Але правозастосовчими в прямому і безпосередньому значенні цього питання є тільки дії самого органу розслідування, направлені на виконання вказівок прокурора.

Закон не знає таких категорій кримінальних справ, по яких прокурор не був би наділений правом давати вказівки. Ні вид розслідуваного злочину і його юридична кваліфікація, ні складність фактичної фабули справи, ні відомча приналежність слідчого чи органу дізнання, зайнятого розслідуванням, не перешкоджають прокурору прийти до використання цього свого повноваження.

Ніяких обмежень з цього приводу в законі не встановлено. Більше того, прокурору надане право давати обов'язкові вказівки і начальнику слідчого відділу, що контролює підлеглих йому слідчих, які беруть участь у провадженні попереднього слідства чи в безпосередньому розслідуванні справи.

Також закон не обмежує прокурора будь-яким конкретним моментом, коли він може дати вказівки. Порушивши справу, прокурор направляє її слідчому чи органу дізнання з вимогою прийняти її до свого провадження. Нема такої процесуальної чи слідчої дії, щодо якої прокурор не зміг би дати свої вказівки. Таким чином, із аналізу віднесених до цієї форми нагляду постанов чинного законодавства виходить, що вказівки прокурора можуть бути дані: а) будь-якому слідчому чи органу дізнання; б) по будь-якій справі; в) у будь-який момент провадження розслідування; г) відносно будь-якої процесуальної чи слідчої дії.

Встановивши, що постанова слідчого чи органу дізнання не відповідає закону і не обґрунтована матеріалами справи, прокурор приймає рішення про її скасування. Мета, яка перед ним стоїть, — виправити помилку, відновити порушене право, продемонструвати надійність гарантій законності. Така відміна — різновид кримінально-процесуальних санкцій правовідносного характеру.

Скасовуючи незаконне рішення, прокурор виносить постанову, в якій викладаються мотиви скасування і за необхідності — вказівки слідчому чи органу дізнання, що і як слід зробити для виправлення допущеної помилки. Якщо, наприклад, прокурор вважає, що слідчий необґрунтовано відмовив обвинуваченому в клопотанні про відвід експерта, що раніше проводив експертизу, він скасовує постанову слідчого і рекомендує залучити як експерта для проведення експертизи іншу особу, незацікавлену у справі. Скасування незаконної постанови — засіб у вищому ступені радикальний; в деяких випадках застосування його може докорінно змінити весь хід процесу, наприклад, якщо орган розслідування закрив справу. Але для цього воно й надане прокурору — керівнику процесуальної діяльності органів дізнання і досудового слідства. Такі повноваження повністю відповідають вирішальній ролі прокурора в стадії розслідування. Але цій ролі зовсім не відповідає рекомендація про можливість для прокурора, що виявив незаконну постанову, обмежитись вказівкою «у формі рекомендації» особі, що винесла постанову, скасувати її. Прокурор може скасувати будь-яку постанову слідчого чи органу дізнання, якщо визнає її незаконною і необґрунтованою. Ніяких винятків тут закон не передбачає.

Здійснюючи нагляд за розслідуванням, прокурор має право відсторонити слідчого чи особу, що проводить дізнання, від подальшого ведення слідства чи дізнання, якщо ними допущено порушення закону при розслідуванні справи. Залежно від характеру порушення до цих осіб після відсторонення їх від розслідування можуть бути застосовані різні заходи і стягнення аж до кримінального покарання. Навіть якщо покарання і не настане, «сам факт відсторонення від ведення слідства являє собою специфічну кримінально-процесуальну санкцію каральної дії».

Підставами для усунення слідчого (особи, що проводить дізнання) можуть бути заяви обвинуваченого, його захисника, потерпілого та інших учасників процесу, а також безпосереднє виявлення порушення прокурором. Причини порушення закону інколи криються в недостатній загальній і професійній підготовці слідчого, рідше — в навмисному відступі від закону, продиктованому неправильно зрозумілими завданнями розслідування. Але найчастіше всього в скаргах прокурору заявники