в суді, на їх думку, лише одна з форм здійснення цього нагляду Шыфман М.Л. Прокурор в уголовном процессе. –М.,1948. –С.52.
Суперечливий характер суджень про процесуальне станови-ще прокурора в судовому розгляді має свої причини. Як слуш-но зазначає М.Тутишкін, «аналізуючи їх, неважко помітити, що більшість авторів правове становище прокурора пов'язу-ють з його процесуальними функціями. І виходить — яка функція, таким і є процесуальне становище. А деякі вчені угледіли в його діяльності одночасно дві функції: обвинува-чення і нагляду. Це дозволило зробити висновок про двоєди-не процесуальне становище прокурора» Тутышкин Н.П. Процессуальное положение и функции прокурора в судебном разбирательстве. Актуальные проблемы советского уголовного процесса. – Свердловск, 1987. –С.108-109..
На мою думку, твердження, що прокурор порад з функцією підтримання обвинувачення водночас при розгляді справ у суді ще наділений і функцією нагляду за законністю суперечить кон-ституційним принципам про незалежність суду. Що ж до повноважень прокурора при розгляді справи в суді — вважає Є.Смоленцев, — то він ніяким правом нагляду за діяльні-стю суду не може бути наділений. Таке право суперечить усім принципам правосуддя, обмежує верховенство і незалежність суду.
Право прокурора в судовому процесі має бути рівним до пра-ва захисника. Лише за такої умови наш процес буде справді змагальним. Змагальність — це найважливіший принцип пере-вірки доказів і спосіб відшукання істини в справі, а рівність прав учасників судового розгляду у поданні і дослідженні до-казів, заяв, клопотань є правовою основою реалізації цього де-мократичного принципу.
Висновки
Підсумовуючи вищезазначене слід зробити висновок, що прокурор – це суб’єкт кримінального процесу, на якого покладені функції нагляду за додержанням законів органами, які проводять досудове слідство, дізнання та оперативно –розшукову діяльність, а також підтримання державного обвинувачення в суді.
Законом встановлено, що прокурор здійснює нагляд за органами дізнання і досудового слідства починаючи з стадії порушення кримінальної справи. Широке коло повноважень, які надані прокурору дають йому можливість скасовувати незаконні рішення, вживати заходів відповідного реагування.
Нагляд за провадженням дізнання і досудового слідства здійснюється Генеральним прокурором України і підлеглими йому прокурорами відповідно до статті 225 Кримінально-процесуального кодексу України.
Свої повноваження в кримінальному судочинстві прокурор здійснює незалежно від будь-яких органів і посадових осіб. Прокурор підкорюється тільки закону.
У всіх стадіях кримінального судочинства прокурор зобов’язаний вживати передбачених законом заходів до усунення будь-яких порушень чинного законодавства, незалежно від кого ці порушення виходять.
Для забезпечення дієвості прокурорського нагляду, закон зобов’язує слідчого і орган дізнання терміново направляти прокурору копії основних процесуальних рішень.
Прокурор наділений правом санкціонувати рішення слідчого і органу дізнання по ряду важливих кримінально-процесуальних питань. Письмові вказівки прокурора є обов’язковими для виконання. Оскарження отриманих вказівок вищестоящому прокурору не зупиняє їх виконання.
Прокурор є важливим суб’єктом кримінально-процесуальної діяльності, який наділений широким спектром повноважень, необхідних для забезпечення виконання завдань кримінального судочинства.
Список використаної літератури
Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – Т.5. – К.: „Укр. енцикл.”, 2003. – С. 44-45.
Давиденко Л.М. Місце і роль прокуратури в механізмі державної влади. – К., 1993. – С.24.
Ахпанов А.М. Меры социального принуждения: социальная ценность, теория и практика применения. -Караганда. 1989. – С. 10
Васильєв І.В. Поняття ефективності прокурорської діяльності, шляхи її підвищення. – М., 1985. – С.197
Давиденко Л.М. Організація діяльності районної і міської прокуратури по профілактиці злочинів. – Харків., 1992. – С.60.
Шумський П.В. Прокуратура України: Навчальний посібник для студентів юрид. Вузів та факультетів. – К.: Вен турі. – 1998. – С.282
Савицкий В.М. Прокурорский надзор. – М., 1978. –С. 32
Шумський П.В. Прокуратура України: Навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. –К.: Вен турі. – 1998. –С.275.
Бойко В. Нова Конституція і судова влада. „Право України”. №1, 1997. – С.16-18.
Ворсінов Г.Т. Становлення прокуратури незалежної України. „Право України”. №1, 1997. – С.22-25
Бойков А. Про перспективи судової реформи. –М., 1998. – С.18
Маршунов М.Н. Прокурорско-надзорное право. – С.-Петербург, 1991. – С.92-93.
Строгович М.С. Уголовное преследование в советском уголовном процессе. – М., 1951. –С.18
Шыфман М.Л. Прокурор в уголовном процессе. –М.,1948. –С.52
Тутышкин Н.П. Процессуальное положение и функции прокурора в судебном разбирательстве. Актуальные проблемы советского уголовного процесса. – Свердловск, 1987. –С.108-109.