4. Зростання обов'язків дізнавача, прокурора і суду по забезпеченню прав і законних інтересів осіб|обличчя,лице|, що беруть участь в кримінальному|карний| процесі, а також гарантій їх виконання. "Чим ширше процесуальні гарантії передбачені в законі, тим з|із| більшою ретельністю і повнотою вони застосовуються на практиці, тим більшою мірою забезпечуються і державні публічні|прилюдний| інтереси і законні особисті|особовий| права громадян"

Розділ 2.

Поняття принципу презумпції невинуватості.

Здійснення правосуддя визначається рядом презумпцій (принципів) на користь прав і свобод людини і громадянина. Найбільш важливі|поважний| з|із| них: презумпція невинності, звільнення|визволення| звинуваченого від тягаря доказу своєї провини|вина|, тлумачення сумнівів на користь підсудного.

Одним з основних|основний| принципів правосуддя є|з'являтися,являтися| принцип презумпції невинності, закріплений в ст. 62 Конституції України: “Особа вважається|лічиться| невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню|невинний|, доки|доки| її вину|провинність| не буде доведено в законному порядку|лад| і встановлено обвинувальним|установлений| вироком суду”. Конституция України

Перш ніж призначити покарання|наказання| слід довести, що злочин здійснений саме цією особою|обличчя,лице|.

Викрити злочинця і довести його провину|вина| покликані органи дізнання і досудового слідства|наслідок|. При доведенні вини|вина| особа|обличчя,лице|, що проводила|виробляти,справляти| дізнання, слідчий, прокурор повинні|суворо| керуватися нормами кримінально-процесуального|кримінально-процесуальний| кодексу. Порушення вимог КПК| може привести до втрати доказів, які згодом неможливо буде заповнити. Докази, отримані|одержані| з|із| порушенням закону, визнаються такими, що не мають юридичної сили, не можуть бути покладені в основу|основа| обвинувачення|обвинувачення|, а також використовуватися для доведення обставин, що підлягають встановленню у справі |. При достатності доказів вини|вина| органи розслідування виносять постанову|постанова| про притягнення особи|обличчя,лице| як обвинуваченого.

Пред'являючи особі|обличчя,лице| обвинувачення, органи розслідування вважають|лічити| його винними в скоєнні злочину, проте|однак| провину|вина| обвинуваченого вони повинні довести. Обвинувачений вважається|лічиться| невинним|невинний| до тих пір, поки у справі не буде ухвалений обвинувачувальний|обвинувальний| вирок суду, що вступив в законну силу. Вирок суду вступає в законну силу після закінчення терміну його оскарження (опротестовування), якщо він не був оскаржений або опротестований.

У разі|в разі| принесення апеляційної скарги, вирок, якщо він не скасований, вступає в законну силу після розгляду вищестоящим судом. Вирок, що не підлягає апеляційному оскарженню, вступає в законну силу з моменту|із моменту| його проголошення.

Згідно ч. 2 ст. 63 Конституції забороняється покладати на обвинуваченого обов'язок доводити свою невинність. Суд, прокурор, слідчий і особа|обличчя,лице|, що проводить|виробляти,справляти| дізнання, не має права перекладати обов'язок доведення на обвинуваченого. Сам обвинувачений має право доводити свою невинуватість, проте|однак| це тільки|лише| його право, яке він може використовувати для свого захисту, але|та| не обов'язок.

Обвинувачений може надавати будь-які свідчення, повністю відмовитися від надання свідчень, від відповідей на окремі питання. Проте|однак| ні відмова від свідчень|показник,показання| і відповідей, ні надання суперечливих|суперечний| або помилкових свідчень не є|з'являтися,являтися| підставою|основа,заснування| для обвинувального|обвинувальний| вироку. Ненадання|вистава,подання,представлення| обвинуваченим доказів своєї невинності не може розглядатися|розглядуватися| як доказ його винності|провинність|.

Визнання|зізнання| обвинуваченим своєї провини|вина| може бути покладене в основу|основа| обвинувачення|обвинувачення| тільки|лише| тоді, коли воно підтверджене сукупністю доказів. Обов'язок доведення провини|вина| обвинуваченого покладається на органи розслідування і прокурора. Таким чином, не обвинувачений зобов'язаний довести, що він невинуватий, а органи кримінального|карний| переслідування зобов'язані довести його винуватість|провинність|.

З|із| презумпції невинуватості витікає і ще одне положення|становище|: всякий|усякий| сумнів тлумачиться на користь обвинуваченого . Це означає, що якщо докази у справі спірні або суперечливі|суперечний| і можливе їх різне тлумачення, то рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| повинно бути винесене на користь обвинуваченого.

Правило про тлумачення всякого|усякий| сумніву на користь обвинуваченого відноситься лише до тих сумнівів, які не можуть бути усунені після|потім| найретельнішої перевірки всіх обставин справи|річ|. Тільки|лише| неусувні сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого. Обвинувачення|обвинувачення| повинне ґрунтуватись на доведених, а не гаданих фактах, і висновок|висновок,виведення| про винуватість|провинність| особи|обличчя,лице| в скоєнні злочину може бути зроблений на підставі об'єктивного і точно встановлених|установлений| доказів.

|утримувОбвинувачені і підозрювані, що утримуються прід вартою, вважаються|лічаться| невинними|невинний|, поки|доки| їх винуватість|провинність| не буде доведена і встановлена|установлений| вироком суду, що вступив в законну силу; вони користуються правами і свободами, а також несуть обов'язки, встановлені|установлений| для громадян України, з|із| обмеженнями, передбаченими законом. Ці обмеження не можуть бути довільними і повинні вводитися|запроваджуватися| лише в тій мірі, в якій вони обумовлюються|зумовлюються| вимогами ізоляції від суспільства|товариство|.

Розділ 3

Місце|місце-миля| принципу презумпції невинуватості в системі

принципів кримінального|карний| процесу.

У статті 63 Конституції України закріплено одне з найважливіших положень|становище| демократичної правової держави, що знайшло своє віддзеркалення|відображення,відбиття|, і в ст. 11 Загальній декларації прав людини, і в ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські |громадянський| і політичні права, - презумпція невинності. Конституция України

Принцип презумпції невинності визначає характер|вдача| відносин між державою, його органами, посадовими особами і громадянами, з одного боку, і особою|обличчя,лице|, проти|супроти| якої висунуті обвинувачення|обвинувачення| в злочині, - з|із| іншою. Хоча цей принцип сформульований як кримінально-процесуальний|кримінально-процесуальний|, його дія виходить за рамки власного кримінального|карний| процесу і вимагає від всіх - не тільки|не лише| від органів, що здійснюють кримінальне|карний| судочинство (слідчого, прокурора, суду), але і від інших осіб|обличчя,лице| (у сфері трудових, житлових і ін. відносин) - відноситися до людини, чия провина|вина| в скоєнні злочину не доведена у вироку, що вступив в законну силу, як до невинного|невинний|.

Слід зазначити, що|слід відзначити , що,следует отметить | стаття 63 Конституції текстуально відносить презумпцію невинуватості тільки|лише| до обвинуваченого, тобто до особи|обличчя,лице|, відносно якої винесена постанова|постанова| про притягнення як обвинуваченого , проте|однак| її положення|становище| в рівній мірі відносяться і до підозрюваного - особи|обличчя,лице|, затриманій за підозрою в злочині або до пред'явлення обвинувачення підданому запобіжному заходу|.

Обвинувачений (підозрюваний) може бути визнаний винним