лише за умови, що|при умові , що,при условии | його провина|вина| буде доведена в передбаченому законом порядку |лад| (належними суб'єктами - органом дізнання, слідчим, прокурором, потерпілим; за допомогою допустимих доказів; при дотриманні встановлених|установлений| законом термінів і інших умов) і буде встановлена|установлений| в обвинувачувальному|обвинувальний| вироку суду. Винесення відносно особи виправдувального вироку незалежно від підстав виправдання|захист| (за відсутністю|відсутність| події злочину, за відсутністю|відсутність| в діянні складу злочину, зважаючи на|внаслідок,унаслідок| недоведеність|доказаність| участі підсудного в здійсненні злочину) - виключає можливість|спроможність| поставлення|постанова| його невинності під сумнів.
Я вважаю|лічити|, що позбавляє можливості говорити про винуватість|провинність| обвинуваченого і винесення відносно нього рішення|постанова| про закриття кримінальної справи у зв’язку з закінчення|виділення,витікання| термінів давності|давнина| кримінального|карний| переслідування, амністію або помилування, смерті обвинуваченого, зміну обстановки, і по деяких інших так званих "нереабілітовуючих" підстав. | Не дивлячись на|незважаючи на| те що в перерахованих випадках в постанові про закриття кримінальної справи не міститься|утримуватися| висновків|висновок,виведення| про невинуватість обвинуваченого, а навіть навпаки, як би передбачається|припускатися| його винуватість|провинність|, винесення такої ухвали не повинне породжувати для особи|обличчя,лице| ніяких|жоден| негативних правових наслідків, що обумовлюються|зумовлюються| фактом скоєння злочину. Неприпустимість|недопустимість| визнання|зізнання| особи|обличчя,лице| винною в скоєнні злочину постановою|постанова| про закриття кримінальної справи була підтверджена ще в 1990г|. Висновком|укладення,ув'язнення| Комітету конституційного нагляду СРСР від 13 вересня 1990 р. "Про невідповідність норм кримінального|карний| і кримінально-процесуального|кримінально-процесуальний| законодавства, що визначають підстави і порядок|лад| звільнення|визволення| від кримінальної|карний| відповідальності із застосуванням заходів адміністративного стягнення або суспільної|громадський| дії, Конституції СРСР і міжнародним актам про права людини" (ВВС| СРСР, 1990, N 39, ст. 775).
Таким чином, після|потім| вступу обвинувачувального|обвинувальний| вироку в законну силу презумпція невинності відносно конкретної особи|обличчя,лице| як би припиняє свою дію. Проте|однак| це характерно|вдача| лише для відносин, в свері кримінального|карний| судочинства|судочинство|, що складаються зовні. У кримінальному|карний| ж процесі при перевірці законності і обгрунтованості вироків, що вступили в законну силу, принцип презумпції невинуватості не втрачає свого значення як правила, що визначає напрям|направлення| і порядок|лад| здійснення правосуддя: і прокурор, і суд, оцінюючи обгрунтованість зроблених у вироку висновків|висновок,виведення| про винуватість|провинність| засудженого|осуджений,засуджений|, повинні виходити саме з цього принципу, а не з|із| презумпції істинності вироку.
З|із| принципу презумпції невинуватості витікає ряд|лава,низка| правових наслідків, що отримали|одержали| закріплення в інших частинах|частка| ст. 63 Конституції.
Одним з таких наслідків є|з'являтися,являтися| звільнення|визволення| обвинуваченого від обов'язку доводити свою невинуватість. Тягар доведення в кримінальному|карний| судочинстві|судочинство| покладається на прокурора, слідчого, особу|обличчя,лице|, що проводить|виробляти,справляти| дізнання, а у справах приватного обвинувачення|обвинувачення| - також на потерпілого. Як зазначається в законі|, суд, прокурор, слідчий і особа|обличчя,лице|, що проводить|виробляти,справляти| дізнання, зобов'язані вжити всі передбачені законом заходи для всестороннього|всебічний,усебічний|, повного|цілковитий| і об'єктивного дослідження обставин справи|річ|, виявити як викривальні, так і реабілітовуючі обвинуваченого, а також пом'якшуючі і обтяжуючі його відповідальність обставини. Причому ці органи і особи|обличчя,лице| не мають права перекладати обов'язок доведення невинуватості на обвинуваченого.
Неналежне виконання органами, що здійснюють кримінальне|карний| судочинство, свого обов'язку по доведенню або перекладення його на обвинуваченого може привести|призводити,наводити| до закриття кримінальної справи, виправдання|захист| підсудного, відміни|відміна| постановленого обвинувачувального|обвинувальний| вироку, а також до заходів дисциплінарної і іншої правової дії відносно порушників.
Звільнення|визволення| обвинуваченого від обов'язку доводити свою невинність не позбавляє його права брати участь в доведенні у кримінальній справі. За бажання обвинувачений може надавати свідчення у справі, представляти|уявляти| інші докази (документи, речові докази), клопотати про вживання заходів до встановлення і отримання|здобуття| додаткових доказів. При цьому закон не передбачає для обвинувачений, що бере участь в представленні доказів, відповідальність за дачу|надання| свідомо помилкового свідчення|показник,показання|. Обвинувачений має право також брати участь в доведенні, даючи оцінку|оцінка| зібраним доказам в своїх клопотаннях і заявах, а також у виступі|вирушання| в судових дебатах.
Положення|становище| ч. 2 ст. 63 Конституції України розповсюджуються|поширюватися| не тільки|не лише| на самого обвинуваченого, але і на його законного представника і захисника, проте|однак| лише в тій мірі, в якій ці положення|становище| виключають можливість|спроможність| встановлення для обвинуваченого яких-небудь негативних наслідків у зв'язку з неефективно здійснюваним його захистом. Разом з тим|в той же час|, на відміну від обвинуваченого, його захисник - адвокат| не має права відмовитися від прийнятого на себе захисту обвинуваченого або підозрюваного.
З|із| презумпції невинності витікає також правило, що неусувні сумніви у винуватості|провинність| особи|обличчя,лице| тлумачаться на користь обвинуваченого.
Отже, неусувними сумніви признаються в тих випадках, коли зібрані у справі докази не дозволяють зробити однозначний вивід|висновок,виведення| про винуватість|провинність| або невинуватість обвинуваченого, а засоби|кошт|, що надаються законом, і способи збирання доказів вичерпані. Коли ж в процесі доведення є можливість|спроможність| усунути виникаючі сумніви, їх тлумачення на користь того або іншого рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| неприпустимо|недопустимо| - такі сумніви повинні усуватися.
Правило про тлумачення сумнівів може стосуватися лише фактичної сторони кримінальної справи: кримінально-релевантних ознак діяння (спосіб здійснення, мотив, мета|ціль|, розмір збитку|шкода| і т.д.); властивостей особи|особистість| обвинуваченого; допустимості і достовірності окремих доказів, за допомогою яких встановлюються подія злочину і винуватість|провинність| конкретної особи|обличчя,лице| в його здійсненні.
У питаннях кваліфікації злочину або призначення покарання|наказання| сумніву усуваються не шляхом їх тлумачення, а за допомогою з'ясування суті|зміст,рація| закону або прийняття|прийняття,приймання| вольового рішення.
Рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування|, прийняте в результаті|унаслідок,внаслідок| тлумачення неусувних сумнівів на користь обвинуваченого, має таке ж значення і породжує такі ж юридичні наслідки, неначебто|начебто| воно грунтувалося на однозначно доведеній невинуватості обвинуваченого. В першу чергу|передусім,насамперед| це стосується основного|основний| рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| у кримінальній справі - вироку: незалежно від того, чи встановлено|установлено| було в ході судового засідання алібі підсудного або виниклі сумніви в доведеності|доказаність| обвинувачення|обвинувачення| тлумачили в