ними існує тісний взаємозв'язок. Сама відсутність підстав, наприклад|приміром|, не може породжувати питання про обставини, що виключають провадження у справі, зважаючи на|внаслідок,унаслідок| його безпредметність. У свою чергу|своєю чергою|, дуже багато з|із| обставин|РСФРР|, взагалі не мають відношення до фактичної сторони підстави|основа,заснування| до порушення справи|річ| і в деяких випадках можуть встановлюватися після|потім| вирішення питання про порушення кримінальної справи. Наприклад, акт амністії або помилування може бути виданий, коли вже порушена кримінальна справа і ведеться розслідування або судочинство.
Деякі автори розуміють під підставами весь первинний матеріал,[4, 26] тобто не тільки|не лише| скарги, повідомлення|сполучення| і інші приводи, але і акти ревізій[5,120], матеріали перевірок.[6,34]Але|та| таке розуміння підстави|основа,заснування| для порушення кримінальної справи зводить нанівець відмінність|відзнака| підстав від приводів до порушення справи і від джерел отримання|здобуття| фактичних даних.
Никандров В.І. стверджує, що закон, називаючи підставою|основа,заснування| порушення справи сукупність достатніх даних, вказуючих|показуючий| на ознаки злочину , залишає неясним|неясний|, яких саме даннних досить|.[7] «Щоб розібратися у змісті підстав до порушення кримінальної справи і відмови|відмова| в порушенні, - пише Никандров, - важливо|поважно| розглядати|розглядувати| їх в безпосередньому|безпосередній| зв'язку один з|із| одним. В цьому випадку порівняльний аналіз процесуальних норм з урахуванням|з врахуванням| останніх досягнень теорії законності і обгрунтованості рішень|розв'язання,вирішення,розв'язування| в кримінальному|карний| судочинстві|судочинство| може привести до певних висновків|висновок,виведення|.»
На мій погляд|як на мене| правильне і точне|добрий| визначення підстави|основа,заснування| взагалі дає Лупінськая П.А.: «Підставою|основа,заснування| будь-якого процесуального рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| є|з'являтися,являтися| така сукупність доказів, яка встановлює факти, необхідні згідно із законом для ухвалення|прийняття,приймання| даного рішення, з|із| необхідною точністю, тобто|цебто| як істину або певний ступінь|міра| вірогідності|ймовірність| їх існування або можливості|спроможність| в майбутньому.»[8,57]
Таким чином, достатність фактичних даних, необхідних у кожному конкретному випадку для порушення справи, з урахуванням|з врахуванням| їх характеру|вдача| і об'єму|обсяг| визначається особою|обличчя,лице|, що вирішує питання про порушення справи, враховуючи конкретні обставини, передбачити які у всьому їх різноманітті неможливо. Проте|однак| у всіх випадках встановлення достатніх даних, що вказують|показуючий| на ознаки злочину, має вирішальне|ухвальний| значення для обгрунтованого ухвалення|прийняття,приймання| рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| про порушення кримінальної справи. Це, у свою чергу|своєю чергою|, є|з'являтися,являтися| важливою|поважний| гарантією захисту прав громадян і інтересів держави, своєчасного викривання і покарання винних.
РОЗДІЛ 2
ПРИЙНЯТТЯ ЗАЯВ І ПОВІДОМЛЕНЬ ПРО ЗЛОЧИН
Процесуальне оформлення приводу до порушення кримінальної справи дозволяє уникнути помилок при розв'язанні питань про порушення справи.
Дотримання процесуальної форми при отримання інформації про злочин дозволяє використовувати її в майбутньому як докази у кримінальній справі.
Заяви громадян та повідомлення організацій, заяви або повідом-представників влади, громадськості чи окремих громадян про злочин можуть бути усними та письмовими. Усні заяви заносяться до протоколу, який підписують заявник та посадова особа, яка прийняла заяву. При цьому заявник попереджується про від-за неправдивий донос, про що зазначається в протоколі.
Письмова заява має бути підписана особою, від якої вона прийнята.
Анонімні заяви не можуть бути приводом до порушення кримінальної справи. Вони лише є приводом для перевірки фактів, що в ній містяться. Приводом до порушення кримінальної справи безпосереднє виявлення ознак злочину самим органом, якому доручено перевірку.
Повідомлення про злочин можуть бути зроблені керівниками підпріємств, установ та організацій, посадовими особами, а також влади або громадськості, коли вони мають дані про вчинення злочину. Такі повідомлення мають бути зроблені в письмовій формі та підписані посадовою особою. До повідомлень можуть бути додані документи, що підтверджують факт вчинення злочину, а також відомості про осіб, що його вчинили (наприклад, акт виписка з історії хвороби тощо). Закон не містить будь-яких вказівок щодо оформлення листів громадян, оскільки обмежувати їх в поданні інформації процесуальними рамками неможливо.
Явка з повинною — це особиста, добровільна, зроблена з власної ініціативи особи заява о про вчинений нею злочин органу дізнання або досудового слідства, прокурору або суду. У випадку з'явлення особи з повинною складається протокол (ст. 96 КПК і), в якому докладно викладається зроблене повідомлення, встановлюється особа того, хто з'явився, з'ясовується мотив з'явлення з повинною, виясняються дані про співучасників злочину і коло осіб, які можуть підтвердити обставини злочину.
Докладне з'ясування обставин з'явлення з повинною необхідне тому, що з'явлення може бути спонукане не тільки розкаюванням у вчиненому, а й намаганням приховати більш тяжкий злочин або взяти на себе чужу провину.
Зявлення з повинною є пом'якшуючою відповідальність обставиною, а в деяких випадках і обставиною, яка в сукупності з іншими фактами може звільняти особу від кримінальної відповідальності чи покарання.
Наприклад, звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка припинила шпигунську діяльність та добровільно повідо-мила органи державної влади про вчинене, якщо внаслідок цього і вжитих заходів було відвернено заподіяння шкоди інтересам України (ч.2 ст. 114 КК України); звільняється від кримінальної відповідальності особа, крім організатора або керівника злочинної організації, за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 255 КК України, якщо вона добровільно заявила про створення злочинної організації або участь у ній та активно сприяла його розкриттю (ст. 255 КК України); звільняється від кримінальної відповідальності за діяння, передбачене в частині четвертій цієї статті, особа, крім організатора і керівника, яка добровільно повідомила про нього правоохоронний орган і сприяла припиненню існу-вання або діяльності терористичної групи чи організації або роз-криттю злочинів, вчинених у зв'язку зі створенням або діяльністю такої групи чи організації, якщо в її діях немає складу іншого злочину (ст.258 КК України); особа, яка дала хабар, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї мало місце ви-магання хабара або якщо після давання хабара вона добровільно