Розгляд заяв та повідомлень про злочини полягає в оцінці їх за формою та змістом. При цьому з'ясовуються такі обставини:*

чи є заява або повідомлення про злочин, що готується або вчинений, приводом до порушення кримінальної справи;*

чи є у фактах, про які повідомлено, ознаки злочину;*

чи є в діях, про які повідомлено, будь-який конкретний склад злочину;*

за якою статтею може бути кваліфікований злочин;*

чи немає підстав для відмови в порушенні справи;*

якими фактичними даними підтверджуються названі вище обставини;*

чи є необхідність у проведенні додаткових перевірочних дій, спрямованих на з'ясування тих або інших обставин;*

чи не підлягає заява або повідомлення передачі за підслідністю в іншій орган;*

до чиєї юрисдикції належить розв'язання заяви або повідо-млення по суті;*

чи додержані права заявника та інших зацікавлених осіб і які додаткові заходи треба вжити до їх захисту;*

чи є сукупність одержаних відомостей достатньою для прийняття підсумкового рішення, передбаченого законом.

У необхідних випадках проводиться перевірка заяв і повідо-млень про злочини, яка полягає у провадженні процесуальних й інших передбачених законом та підзаконними актами дій зі зби-рання, дослідження, перевірки й оцінки доказів.

Діяльність слідчого та органу дізнання по розгляду заяв і повідомлень про злочини є діяльністю кримінально-процесуаль-ною. Вона докладно регламентується кримінально-процесуальним законом і тому має процесуально-правову природу. При цьому очевидно, що сам кримінальний процес починається з моменту прийняття органом дізнання, слідчим, прокурором або судом заяв та інших повідомлень про вчинений або пщготовлюваний злочин, на-званих у законі як приводи до порушення справи. Вони мають зна-чення юридичних фактів, що породжують кримінально-процесуальні правовідносини, які дають початок кримінальному процесу.

Основний зміст діяльності з перевірки заяв та повідомлень про злочини полягає у встановленні наявності або відсутності в події, що досліджується, ознак злочину. Тобто така діяльність має пізна-вальний характер. Пізнання в кримінальному процесі може здійснюватися не інакше як у формі доказування. У стадії, що роз-глядається, без доказування неможливо вирішити питання щуо наявність або відсутність підстав до порушення справи або відмови в її порушенні.

Цілком очевидно, що процес доказування буде найбільш ре-зультативним у разі максимального його наближення за чгсом до події злочину (отримання повідомлення про нього). Пов'язувати діяльність з доказування з провадженням лише слідчих діл за по-рушеною кримінальною справою — означає штучно відкладати пізнавальний процес, формалізувати його всупереч об'єктивно існуючим закономірностям.

Нарешті, передбачені законом засоби перевірки заяв і повідо-млень про злочини включають деякі слідчі дії, а у своїй сукупності можуть бути засобами отримання різних доказів, дозволяють здійсняти їх перевірку, визначити віднесеніеть до справи та до-стовірність.

Чинний крнмшально-процесуальний закон передбачає такі за-соби отримання доказів у стадії порушення кримінальної справи:

-безпосереднє отримання заяв та повідомлень про злочини;

-з'явлення з повинною;

-отримання поясная, від громадян;

-витребування та отримання предметів і документів;

-провадження огляду місця події;

-проведення виїмки поштово-телеграфної кореспонденції;

-зняття інформації з технічних каналів зв'язку;

-проведення судово-медичного чи медичного освідування;

-проведеная ревізій та аудиторських перевірок;

-здійснення оператнвно-розшуковйх заходи.

Зауважимо, що чиннй нині закон дозволяє в порядку винятку про-ведення до порушення кримінальна справи таких слідчих дш, як огляд місця події (ч. 2 аг, 199 КПК Укршни); виїмку поштово-телеграфної кореспонденції (ч. З ст. 187 КПК України); зняття інформації з технічних каналів зв'язку (ч. З ст. 187 КПК України); судово-медичне освідування.

Ревізія — це метод перевірки фінансово-господарської діяль-ності підприємств, установ і організацій, їх посадових та матеріально відповідальних осіб щодо достовірності обліку та звітності, виявлення недостач, розтрат, привласнень та крадіжок грошових коштів і матеріальних цінностей. Ревізії про-водять органи державної контрольно-ревізивюї служби України, які мають право розглядати заяви, листи та скарги громадян, наділені правами вимагати необхідні документи, проводити зустрічну перевірку та аналіз документів бухгалтерського обліку тощо. Ревізія за ініціативою контрольно-ревізійної служби прово-диться не частіше одного разу на рік. Ревізія за дорученням пра-воохоронних органів може бути проведена в будь-який час.

Відповідно до п. 24 ст. 2 Закону України ТІро міліцію" міліція має право вимагати від відповідних посадових осіб проведення інвентаризацій та ревізій, вилучати документи, зразки сировини та продукції, опечатувати каси та приміщення — місця збереження цінностей.

Крадіжки та інші зловживання з матеріальними цінностями та грошовими коштами можуть бути викриті також у процесі аудиту. Аудит — це перевірка документів бухгалтерського обліку та звітності, здійснювана незалежними особами або недержавними аудиторськими фірмами відповідно до Закону України "Про ауди-торську діяльність".

За результатами ревізії складається акт ревізії, а за результата-ми аудиту — аудиторський висновок. Передані слідчому чи органу дізнання зазначені документи, поряд з документами бухгалтерського обліку та звітності, можуть маовд здачення доказів, що вказу-ють, як на наявність, так і на відсутність ознак злочину або інших обставин, що підлягають з'ясуванню.

У стадії порушення кримінальної справи різні докази можуть бути отримані в, процесі здійснення оперативно-розшукових. дій, а потім передані в кримінальний процес дня використання в проце-суальному доказуванні .

Різні докази можуть бути отримані також органами адміністративної юрисдикції в процесі адміністративного провадження, а потім в аналогічному порядку передані слідчому чи органу дізнання.

Однак, як свідчить практика, названих засобів іноді буває не-достатньо для розв'язання основного завдання стадії порушення кримінальної справи — визначення наявності або відсутності ознак злочину. Для вирішення даного питання часто виникає необхідність у провадженні тих або ішак експертиз. Наприклад, судово-медичної—дая визначення тяжкості тілесних ушкоджень, товарознавчої — для з'ясування вартості викраденого тощо.

Не можна не зазначити принагідно, що сьогодні настав час реформувати стадію порушення кримінальної справи.

По-перше,