Обов'язковою процесуальною умовою застосування цих технічних засобів є попереднє повідомлення про намір їх використати (статті 85 і 85 КПК). При допиті обвинуваченого також обов'язковою передумовою для цього є згода обвинуваченого; інколи ініціативу застосування таких засобів виявляє сам обвинувачений.

Застосування технічних засобів фіксації повинно відображатися у протоколі допиту. З їх допомогою фіксується весь хід, а не окремі моменти допиту; закон забороняє повторення будь-якої частини допиту спеціально для фіксації за допомогою технічного носія інформації. Перед закінченням складання протоколу допиту запис демонструється всім присутнім. У протоколі зазначається факт демонстрації і відповідність протоколу тому, що і як відображено на магнітній, відео або кіноплівці. Оскільки ці записи можуть неодноразово використовуватися у ході попереднього слідства, вони опечатуються тільки при передачі кримінальної справи іншому слідчому або суду. При справі зберігається лише оригінал запису, технічні характеристики якого внесені у протокол допиту.

Висновок

Сутність акту притягнення особи як обвинуваченого полягає в тому, що на підставі зібраних доказів конкретна особа ставиться у становище головного учасника кримінального процесу, щодо якого державою в особі органів правосуддя публічно формулюється та проголошується обвинувачення у вчиненні кримінально караного діяння, проте сам обвинувачений при цьому в силу презумпції невинуватості ще не вважається винним, поки його провина не встановлена вироком суду, і наділяється для захисту своїх інтересів широкими процесуальними правами.

Притягнення особи як обвинуваченого є юридичним фактом, який тягне за собою подальший розвиток правовідносин між слідчим і особою, що притягається до кримінальної відповідальності.

У кримінально-правовому аспекті це проявляється в тому, що діям обвинуваченого дається конкретна юридична кваліфікація за відповідною статтею кримінального кодексу.

Кримінально-процесуальний аспект значення акту притягнення особи як обвинуваченого проявляється в таких моментах:—

у кримінальному процесі з'являється центральна фігура — обвинувачений, якому мають бути надані та роз'яснені його права, забезпечена можливість їх реалізації;—

висунуте обвинувачення є основою для обвинувального висновку та судового розгляду: обвинувальний висновок та вирок суду не можуть виходити за межі висунутого обвинувачення; зміна обвинувачення в суді допускається за умови, що при цьому не погіршується юридичний стан обвинуваченого; розгляду суді провадиться тільки щодо обвинувачених і лише за тим обвинуваченням, за яким вони передані суду;—

з моменту притягнення особи як обвинуваченого органи розслідування отримують право на застосування низки засобів примусу: відсторонення обвинуваченого від посади, обрання запобіжних заходів, а також право оголосити розшук обвинуваченого;—

притягнення особи як обвинуваченого є юридичним фактом, який дає обвинуваченому право користуватися послугами захисника;—

притягнення особи як обвинуваченого дає початок змагальності кримінального процесу: чітко визначаються сторони та права учасників процесу, функції захисту та обвинувачення отримують можливість активного прояву;—

між обвинуваченим, захисником та іншою стороною кримінального процесу виникають кримінально-процесуальні відносини, які характеризуються змагальністю та конструктивним розвитком у рамках процесуальної форми в напрямі розв'язання справи по суті.

Пред'явлення обвинувачення полягає в тому, що слідчий, пересвідчившись в особі обвинуваченого:—

оголошує йому постанову про притягнення як обвинуваченого;—

роз'яснює сутність пред'явленого обвинувачення;—

вручає йому копію постанови про притягнення як обвинуваченого, про що складає протокол;—

роз'яснює права обвинуваченого та порядок їх реалізації;—

здійснює допит обвинуваченого.

Притягнення як обвинуваченого дає підстави для застосування щодо цієї особизаходів процесуального примусу з метою попередження і припинення можливостей сховатися або ухилитися від слідства і перешкодити встановленнюістини у справі. Цими заходами є привід, дії по розшуку обвинуваченого, відсторонення обвинуваченого від посади, запобіжні заходи.

Список використаної літератури

1 Конституція України. Прийнята на 5-ій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р.

2 Кримінально-процесуальний кодекс України,

3 Закон України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992р. (В ред. Закону України від 21 червня 2001р.).

4 Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" від 1 грудня 1994р.

5 Азаров Ю. Доказування обставин, що характеризують особу обвинуваченого. -К., Право України. №4 1991

6 Тертишник В.М. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. - Київ: А.С.К., 2002. -624с.

7 Кримінальний процес України: Підручник / За ред. Ю.М.Грошевого та В.М.Хотенця. - Харків: Право, 2000. - 496с

8 Хазин М.А., Бойко М.Д., Співак В.М. Кримінально-процесуальні акти дізнання та попереднього слідства. - К 1999. - 278с.

9 Громов Н.А. Институт привлечения к уголовной ответственности. -Саратов: || 1991.-183с.

10 Дубинский А.Я., Сербулов В.А. Привлечение в качестве обвиняемого. - К.:

1989.-56с.

11 Карнеева Л.М. Привлечение к уголовной ответственности. - М; 1971. -133с.

12 Муравін Б.А., Себулов А.В. Деякі аспекти притягнення особи як обвинуваченої // Сучасні проблеми держави і права. - К., Вид-во "Либідь", 1990. с. 162-165

13 Порубов Н.И. Допрос в советском уголовном судопроизводстве. -Минск: У 1973 .-367с.1:

14 Трофименко Н. Проблеми правового регулювання реалізації права на захист обвинуваченого у ьному судочинстві. - К. Право України. №1-2. 1994