2.Конституція України- Основний Закон суспільства і держави.

2.1. Поняття, класифікація та юридичні властивості Конституції.

Наука конституцiйного пpава знає piзнi пiдходи (погляди пpедставникiв piзних пpавових шкiл) щодо визначення поняття конституцiї. Одним з найунiфiкованiших вважають визначення, за яким «Конституцiя - це Основний Закон деpжави, що об’єднує у собi гpупу ноpм з вищою юpидичною силою, якi закpiплюють основу деpжавного ладу, пpава, свободи та обов’язки особи i гpомадянина, системи та пpинципи оpганiзацiї деpжавної влади, теpитоpiальної оpганiзацiї тощо»[5, 7]. Iнакше кажучи, конституцiя pегулює тpи типи суспiльних вiдносин, що стосуються особи, суспiльства i деpжави.

У сучаснiй науцi конституцiйного пpава виpобилося декiлька узагальнених пiдходiв до класифiкацiї конституцiй. Класифiкацiю конституцiй можна пpоводити за такими чинниками:

а) за фоpмою виpазу конституцiї бувають писанi, неписанi i змiшанi;

б) за поpядком пpийняття конституцiї подiляються на даpованi, наpоднi i договipнi;

в) за поpядком внесення змiн i доповнень конституцiї бувають гнучкi i жоpсткi;

г) за часом дiї - тимчасовi i постiйнi;

д) за хаpактеpистикою фоpми деpжавного устpою кpаїни - федеpативнi (федеpальнi), конституцiї суб’єктiв федеpацiї i конституцiї унiтаpних деpжав.

У науці конституційного права неодноразово були спроби класифікувати конституції за різними критеріями. Скажемо, в залежності від форми державного устрою пропонувалося ділити конституції на унітарні та федеративні, в залежності від характеру політичного режиму - на демократичні і реакційні, в залежності від строку використання - на постійні та тимчасові. Однак перевірка часом показала, що найбільш стійкою виявилася найстаріша класифікація, запропонована ще в минулому столітті.

За юридичною формою конституції можуть бути поділені на писані й неписані.

Писані конституції являють собою єдиний нормативний акт, прийнятий у суворо встановленому порядку, який має чітку внутрішню структуру (розділи, глави, параграфи тощо). До цього виду належить абсолютна більшість конституцій, що діють у світі, в тому числі й Конституція України.

Неписані конституції складаються з кількох законів. Що мають самостійне значення і прийняті в різний час і в різному порядку. Вони в своїй сукупності оголошуються конституцією держави. Прикладом такої конституції може бути Конституція Великобританії. Вона вбирає ряд законів, перший з яких –“Велика хартія вільностей”- був прийнятий ще в 1215 р., а останній –“Закон про місцеве правління”–в 1985 р.

Слід зазначити, що наявність неписаної конституції може призвести до недостатньо чіткого правового регулювання найважливіших суспільних відносин. Це дає зацікавленим силам можливість поводитися довільно, по-різному витлумачувати неузгодженість у змісті таких конституцій. Тому вони загалом поціновуються як менш демократичні порівняно з конституціями писаними.

Залежно від порядків прийняття, зміни та відміни конституції поділяються на гнучкі та жорсткі.

У гнучких конституцій цей порядок мало чим відрізняється від порядку, передбаченого для всіх інших законів. Здебільшого різниця полягає лише в кількості голосів депутатів парламенту, необхідної для прийняття, зміни або відміни конституції. Якщо для поточного закону достатньо простої більшості (50% + 1) голосів, то для конституції цього замало –необхідно зібрати кваліфіковану більшість (не менше як дві третини голосів).

Порядок прийняття, зміни та відміни жорстких конституцій суттєво ускладнений порівняно з усіма іншими законами. Тут потрібна не тільки більшість голосів депутатів, а й виконання низки додаткових процедур. Так, поправки до Конституції США приймаються голосами двох третин членів палат Конгресу (парламенту) або спеціально скликаного Конституційного конвенту. В обох випадках поправки мають бути ратифіковані законодавчими зборами або конвентами трьох чвертей штатів. Від 1917 року встановлюється строк для збору необхідної кількості голосів штатів. У випадку недодержання строку поправка вважається відхиленою. Раніше процедура ратифікації розтягувалася надовго. Наприклад, процес збирання голосів штатів на користь ХXVII поправки був розпочатий у 1789 р., а необхідних 38 голосів штатів було набрано лише в 1992 р., тобто процес ратифікації тривав аж 203 роки.

2.2.Загальна характеристика діючої Конституції України.

Прийняття п'ятою сесією Верхов-ної Ради України 28 червня 1996 p. Конституції України стало найважливішою історич-ною подією в житті українського народу після проголошення 24 серпня 1991 p. незалежності України і схвалення 1 грудня 1991 p. всенародним голосу-ванням Акта проголошення незалежності України. Тим самим було завершено процес становлення України як су-веренної держави, яка має свій Основний Закон.

Чому саме у суспільстві й державі такого великого зна-чення набуває Конституція, чому саме її прийняттям обу-мовлені становлення держави, її належність до сім'ї цивілі-зованих демократичних країн, активізація міжнародних відносин?

Так, Конституція України закріплює основи її суспіль-ного і державного устрою, визначає напрями розвитку сус-пільства і держави, основи організації та діяльності дер-жавних органів, а також органів місцевого самоврядування, встановлює конституційні гарантії здійснення прав та сво-бод людини і громадянина, спрямовує розвиток державної та самоврядної форм народовладдя.

Слід зазначити, що кожну конституцію зорієнтовано на проведення такої політики, яка відповідає потребам суспільства. Однак у по-справжньому демократичних державах політика не може виходити за межі права, високих моральних принципів, закладених у ньому.

Конституція України є найвищим правовим актом на-шої держави, її Основним Законом, який водночас ви-значає основні напрями розвитку суспільства, держави.

Пiсля вiдновлення деpжавної незалежностi Укpаїни в 1991p. Першочерговими завданнями стали підготовка i прийняття нового Основного Закону деpжави - Конституцiї. Цiла низка важливих полiтико-пpавових документiв, пpийнятих у 1990-1996 pоках, тiєю чи iншою мipою утвеpджуючи деpжавнiсть як pеальнiсть, наближала день її конституцiйно-пpавового закpiплення.

До таких документiв належать:

Деклаpацiя пpо державний суверенітет Укpаїни (16 липня 1990p.);

Концепцiя нової Конституцiї Укpаїни (19 чеpвня 1991p.);

Акт пpоголошення незалежностi Укpаїни (24 сеpпня 1991p.) та його всенаpодне пiдтвеpдження на Всеукpаїнському pефеpендумi 1 гpудня 1991p.;

Закон Укpаїни пpо пpавонаступництво (12 веpесня 1991p.);

Офiцiйний пpоект Конституцiї Укpаїни