при реаль-но-ідеальній сукупності відбувається своєрідне поєднання попередніх варіантів — різні діяння "входять" до різних юридичних складів злочинів, і водночас є одне діяння, яке "входить" принаймні до двох із зазначених юридичних складів. [ 9. с.221]
3. Повторність злочинів.
3.1. Поняття повторності.
У частині 1 ст. 32 вказується, що повто-рністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, пе-редбачених тією ж самою статтею або частиною статті Особливої ча-стини КК. У частині 3 цієї ж статті законодавець визнає повторним вчинення двох або більше злочинів і у випадках, передбачених різни-ми статтями, коли це прямо встановлено в Особливій частині КК. [ 14. с.43]
З цих положень закону можна зробити висновок і про саме по-няття повторності злочинів, і про її види.
Повторність злочинів, як випливає із цих статей КК, припускає наявність таких ознак:
а) особою (групою осіб) вчинено два або більше самостійних одиничних злочинів. Конкретизуючи це положення, примітка до ст. 185, наприклад, вказує, що крадіжка чужого майна визнається повторною, якщо вона була вчинена після будь-якого посягання, пов'язаного з заволодінням майном. Тим самим закон встановлює, що повторним вважається вчинення злочину хоча б удруге, причо-му має на увазі одиничні самостійні злочини (викрадення шляхом крадіжки або вимагання тощо).
Одиничні злочини, що утворюють повторність, можуть мати різ-ний характер. Повторність може мати місце при поєднанні двох або більше «простих» одиничних злочинів, триваючих, продовжуваних або, наприклад, складених злочинів. Так, повторність наявна при поєднанні таких простих злочинів, як крадіжка і шахрайство, або таких двох триваючих злочинів, як ухилення від сплати податків і незаконне збереження зброї; такого складеного злочину, як розбій, і такого «простого», як крадіжка тощо.
Для поняття повторності не має значення, були обидва (або бі-льше) злочини, закінченими чи один з них був лише готуванням до злочину або замахом на нього. Для поняття повторності байдужі і форми співучасті (у перший раз мав місце злочин, вчинений за по-передньою змовою групою осіб, а в другий — співучасть з розподі-лом ролей) і роль, що виконував співучасник у злочині, який утво-рював собою повторність: в одному випадку він міг бути виконав-цем, а в іншому — посібником і т. ін.;
б) одиничні злочини, що утворюють повторність, вчиняються не-одночасно, тобто віддалені один від одного певним проміжком часу.
Так, першою вчиняється крадіжка, потім, наприклад, шахрайство або
послідовно дві крадіжки і т. ін.;
в) для повторності не має значення була або не була особа засудже-на за раніше вчинений нею злочин. І дійсно, якщо звернутися до ста-тей КК, в яких передбачається повторність, то в жодній з них не сказа-но, що особа повинна або, навпаки, не повинна бути засуджена за ра-ніше вчинений злочин. Скрізь у цих статтях (наприклад, ч. 2 ст. 152,ч. 2 ст. 185 і т. д.) вказується на вчинення злочину повторно без будь яких обмежень. Таким чином, повторність має місце як у випадках, коли за перший із вчинених злочинів особа не була засуджена, так і у випад-ках, коли новий злочин був вчинений після засудження за перший;
г) повторність виключається, якщо за раніше вчинений злочин особа була звільнена від кримінальної відповідальності, закінчили-ся строки давності або на цей злочин поширилася амністія чи за ньо-го була погашена або знята судимість.
В усіх таких випадках раніше вчинений злочин визнається юридично нікчемним, про нього наче забувають. Саме це положення прямо зафіксоване в ч. 4 ст. 32, де сказано, що «повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від криміна-льної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято». Це поло-ження є важливим. Дійсно, якщо ми визнаємо наявність, наприклад, повторності зґвалтування, то повинні кваліфікувати такі дії за ч. 2 ст. 152, яка передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до деся-ти років. Якщо ж така повторність виключається через те, що за пер-ший з цих злочинів була погашена судимість, зґвалтування буде ква-ліфіковане за ч. 1 ст. 152, як вчинене вперше, і тягне за собою пока-рання від трьох до п'яти років позбавлення волі. [ 16. с.236]
3.2. Види повторності злочинів.
У понятті повторності було зазна-чено, що вона має місце незалежно від того, була або не була особа засуджена за раніше вчинений нею злочин. Цього цілком достатньо, щоб визнати існування двох видів повторності злочинів:
повторність злочинів, не пов'язана з засудженням винного за раніше вчинений ним злочин;
повторність злочинів, пов'язана з засудженням винного за ра-ніше вчинений ним злочин.
Повторність, пов'язану з засудженням за раніше вчинений зло-чин, називають рецидивом. Спочатку розглянемо повторність, не пов'язану з засудженням за раніше вчинений злочин, або, як її іноді називають, фактичну повторність. Її зміст розкривається шляхом аналізу її видів, певним характером злочинів, які створюють її. Цими видами є: повторність тотожних злочинів і повторність однорід-них злочинів. Саме в ч. 1 ст. 32 КК сказано про повторність тотож-них злочинів, тобто передбачених тією самою статтею або частиною статті КК, а в ч. З ст. 32 — про повторність однорідних злочинів, пе-редбачених у різних статтях Особливої частини КК.
На підтвердження цього положення звернемося також до інших статей КК. У будь-якій статті, де повторність фігурує як кваліфікуюча ознака, сказано, що вона має місце, коли їй передувало вчинення тако-го ж самого, однакового, тотожного злочину. Наприклад, у ст. 185 КК встановлена відповідальність за крадіжку чужого майна громадян. У частині 1 цієї статті сказано, що таємне