такий же злочин. Такий рецидив впливає на кваліфікацію злочинів. Наприклад, особа, яка була раніше засуджена за розбій, і знову, до погашення судимості, засуджена за новий розбій або бандитизм, відповідає за ч. 2 ст. 187. Рецидив особливо тяжких злочинів при сукупності вироків дає мож-ливість призначити остаточне покарання в межах до 25 років позбав-лення волі. [ 13. с.67]
4.2. Відображення рецидиву в нормах кримінального законодавства.
Уже зазначалося, що у багатьох випад-ках одні й ті самі формулювання кримінального законодав-ства України охоплюють як повторність злочинів у власно-му розумінні слова, так і рецидив злочинів. Формулюваннями, що "представляють" лише ре-цидив злочинів, є:
Вчинення злочину "особою, раніше судимою" за да-ний злочин (див., наприклад, ч. 2 ст. 79, ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 148-2). [ 2. с.85]
Вчинення злочину "особою, раніше судимою" за да-ний чи однорідний злочин (наприклад, ч. 2 ст. 155, ч. 2 ст. 155-1). [ 2. с.97]
3. Вчинення злочину "особливо небезпечним рецидивістом".
Крім того, про рецидив злочинів ідеться у багатьох статтях Загальної частини КК, які пов'язані, переважно, з особливостями обрання заходів кримінально-правового впливу, в тому числі призначення покарання, та відбу-вання цих заходів засудженою особою (див., зокрема, статті 26, 43, 45, 46-1, 46-2, 49, 52, 52-1, 53). [ 2. с.46]
Як і при регламентації інших форм множинності зло-чинів, чинне кримінальне законодавство України має ряд недоліків і щодо відображення рецидиву злочинів. Усунен-ня цих недоліків і таким чином вдосконалення кримі-нального законодавства в частині, що стосується рецидиву злочинів, зокрема, передбачає:
1) визначення поняття рецидиву злочинів у межах окре-мого інституту Загальної частини КК "Множинність зло-чинів". При цьому бажано однозначно вирішити дві про-блемні
а) з якого часу особа вважається судимою — з моменту її засудження судом першої інстанції чи з момен-ту вступу вироку в законну силу;
б) чи може утворювати рецидив злочинів наявність в особи судимості за необереж-ний злочин, а так само факт вчинення судимою особою
нового необережного злочину;
2) регламентацію основних кримінально-правових наслідків, які тягне рецидив злочинів;
3) спрощення підстав визнання особи небезпечним (особливо небезпечним) рецидивістом, зокрема, прив'язку кількості судимостей до класифікації злочинів за ступенем тяжкості;
4) систематизацію окремих проявів рецидиву злочинів як у Загальній, так і в Особливій частинах КК з уніфі-кацією відповідної термінології.
Для відображення рецидиву при кваліфікації злочинів, у принципі, характерні такі самі варіанти, як і для повтор-ності злочинів у власному розумінні слова. Не повторюючи докладно ці варіанти, наведемо по кожному з них приклади, які стосуються саме рецидиву злочинів.
Рецидив злочинів фактично не впливає на кваліфікацію — наприклад, заподіяння особою, що має су-димість, умисного середньої тяжкості тілесного ушкоджен-ня (ст. 122), умисне знищення чи пошкодження такою особою індивідуального (приватного) майна громадян (ст. 194), вчинення особою, яка має судимість, будь-якого
необережного злочину.
Рецидив злочинів зумовлює остаточну кваліфікацію і тому безпосередньо відображається як у формулі кваліфікації, так і в юридичному формулюванні звинува-чення .
Рецидив злочинів не зумовлює остаточну кваліфі-кацію, але відображається у юридичному формулюванні звинувачення як одна з обтяжуючих обставин, що входить. До юридичного складу відповідного злочину, — наприклад, вчинення квартирної крадіжки особою, судимою за розбій, чи зґвалтування неповнолітньої, вчинене особою, раніше судимою за такий же злочин. [ 5. с.3]
Види рецидиву злочинів. На відміну від сукупності зло-чинів та їх повторності, рецидив злочинів може бути поді-лено на види за кількома окремими підставами. Такими підставами, зокрема, є:
а) характер суспільної небезпеч-ності злочинів, що утворюють рецидив;
б) кількість суди-мостей у особи, злочини якої утворюють рецидив; в) суспільна небезпечність самого рецидиву1.
За характером суспільної небезпечності злочинів, що утворюють рецидив, останній поділяється на загальний ре-цидив — "його" злочини є різнорідними і спеціальний рецидив — "його" злочини є тотожними чи однорідними.
За кількістю судимостей у особи, злочини якої утворю-ють рецидив, останній поділяється на простий рецидив — якщо у зазначеної особи є лише одна судимість за вчине-ний злочин (злочини), і вона знову вчиняє злочин, і складний (багаторазовий) рецидив — якщо у зазначеної особи є принаймні дві судимості (при послідовному їх "об'єднанні"), і вона знову вчиняє злочин. Приклад прос-того рецидиву — вчинення розбою особою, судимою за грабіж, складного (багаторазового) рецидиву — вчинення вимагання особою, двічі судимою за розбої.
За суспільною небезпечністю самого рецидиву розріз-няють рецидив злочинів, не пов'язаних з відбуванням по-карання у вигляді позбавлення волі, і рецидив злочинів, пов'язаних з відбуванням покарання у вигляді позбавлення волі (так званий пенітенціарний рецидив). Різновидом пенітенціарного рецидиву є особливо небезпечний ре-цидив, з яким кримінальне законодавство України пов'язує цілий ряд негативних кримінально-правових наслідків. По-рядок, підстави та умови визнання особи особливо небез-печним рецидивістом передбачені в ст. 34 КК. [ 1. с.153]
У літературі наявність особливо небезпечного рецидиву інколи пов'язується не з фактом визнання особи особливо небезпечним рецидивістом, а з вчиненням нового злочину особою, раніше визнаною вироком суду особливо небезпеч-ним рецидивістом. При цьому такий висновок обґрунто-вується положенням, сформульованим у КК про те, що його статті, які передбачають відповідальність за вчи-нення злочину особливо небезпечним рецидивістом, засто-совуються у випадках, коли особа була визнана у встанов-леному законом порядку особливо небезпечним рециди-вістом до вчинення даного злочину. Уявляється, що таке розуміння особливо небезпечного рецидиву є неточним. На наш погляд, філологічне тлумачення вжитого в ст. 34 тер-міна — рецидивом злочинів — виступають наступні дії особи, злочини і судимості якої утворюють особливо небезпечний рецидив, і систематичне його тлумачення — з якими